Війська зв'язку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Емблема військ зв'язку. Збройні сили України
Позначка військ зв'язку НАТО

Війська́ зв'язку́ — спеціальні війська, призначені для забезпечення зв'язку і управління військами. У озброєних силах більшості країн Війська зв'язку входять до складу всіх родів військ. Війська зв'язку складаються з частин, вузлів зв'язку, а також підрозділів постачання, ремонту і інших установ зв'язку.

У російській армії підрозділу зв'язку з'явилися в середині 19 століття, після винаходу електричного телеграфу. Перший військовий похідний телеграф застосовувався в Кримській війні 1853-56. Перші частини зв'язку іменувалися військово-похідними телеграфними парками, які в 1884 були введені в армійські корпуси, пізніше замість них були створені військово-телеграфні роти. У травні 1899 сформована перша у світі військова радіочастина — «Кронштадтський іскровий військовий телеграф».

З 1900 радіозв'язок став поступово упроваджуватися в армію. У російсько-японську війну 1904-05 російські війська застосовували дротяний телеграф, радіотелеграф і телефон. Проте через техніко-економічну відсталість Росії в армії цих засобів було мало.

На початок 1-ої світової війни 1914-18 в російській армії були підрозділи зв'язку у всіх піхотних, кавалерійських і артилерійських частинах і з'єднаннях.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]