Військово-морські сили Австро-Угорщини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Військово-морські сили Австро-Угорщини
Austria-Hungary-flag-1869-1914-naval-1786-1869-merchant.svg

Naval Ensign of Austria-Hungary (1918).svg
Coat of arms of the Austro-Hungarian Navy.png

На службі 18671918
Країна Австро-Угорщина
Належність Габсбурги
Вид ЗС Військова справа
Рід військ Військово-морський флот
Роль Оборона Адріатичного мор
Чисельність 4 Дредноути

9 Додредноутів

5 Панцирники оборони побережжя

3 Панцирні крейсери

6 Легкі крейсери

18 Руйнівники

3 Канонерські човни

51 Торпедний човен

28 підводних човнів

10 Річкові монітори

Розташування гарнізону Спліт Рієка
Війни/битви Перша світова війна

Боксерське повстання

Командири
Colonel of
the Regiment
Антон Хаус Горті Міклош
Визначні
командири
Вільгельм фон Тегетгофф

Історія[ред.ред. код]

Битва при Гельголанді. Худ. Й. Пюттнер
Битва біля Лісси. Худ. К. Соренсен
Флот на маневрах 1913 року
База флоту у Пулі. 1890

Військо́во-морські́ си́ли А́встро-Уго́рщини (Цісарсько-королівський військовий флот) (нім. Kaiserliche und Königliche Kriegsmarine) були одним з видів збройних сил Австро-Угорської імперії. Назва німецькою — Kaiserliche und Königliche Kriegsmarine (Імператорські та Королівські Військово-морські сили) або скорочено — KuK Kriegsmarine.

Ще у XIV ст. австрійський флот почав формуватись на побережжі Адріатики, де Габсбурги заволоділи частиною хорватського побережжя. У війнах з Османською імперією у XVI ст. була сформована імператорська флотилія на Дунаї для підтримки наземних військ. Формування регулярного флоту розпочав імператор Йосиф II після укладення мирного договору у Кампоформіо 1797, за яким він приєднав до своїх володінь Венецію і належні їй Далмацію, Істрію. Було створено Ц. к. австро-венеційський флот (k.k. Veneta Marine) з головною базою у Венеції (перша половина ХІХ ст.). Першим застосуванням флоту вважають бомбардування 1839 портів марокканських піратів. Через два роки австро-англійський флот вів бойові дію проти турків біля побережжя Сирії.

Під час повстання у Венеції 1848 Австрія втратила частину своїх кораблів, зосередивши решту флоту у портах Хорватії. Після захоплення 1849 Венеції військами фельдмаршала Йозефа Радецького відновлення і реорганізацію австрійського флоту імператор Франц Йосиф I доручив данському комендору 1 класу Гансу Далерупу, який отримав звання віцеадмірала. Було закладено нові кораблі, школи навчання офіцерів, Ц.к. Морську Академію у Фіумі (1856). Задля унеможливлення впливу подій в Італії на стан флоту було закладено бази флоту в Трієсті, морський арсенал у Пулі, що дозволяло проводити блокаду Венеції, перекладено італійські назви кораблів на німецьку мову, введено німецьку мову як єдину службову (1850). Через послаблення флот не брав участі в Сардинській війні (1859). Наступного року до флоту було введено флотилії лагуни, озера Гарда, Дунайську. У 1861/62 було закладено перші три панцирні фрегати.

Флот брав участь 1864 у дансько-пруській війні. Контр-адмірал Вільгельм фон Тегеттгофф 9 травня 1864 провів битву при острові Гельголанд, що дозволило зняти блокаду устя Ельби. В ході австро-італійської війни 20 липня 1866 вже віце-адмірал командував австрійським флотом у переможній битві біля Лісси - першому в історії бою панцирних парових кораблів. Адмірал Тегеттгофф почав вводити уніфіковані команди на флоті, що складався переважно з італо-, хорвато-, австромовних моряків (1850).

Після поразки у війні з Прусією у жовтні 1866 Австрія втратила Венецію на користь Королівства Італія. Головні бази австро-угорського флоту знаходились у Трієсті (нині Італія) і Пулі (нині Хорватія) на Австрійському Примор'ї. Перед Першою світовою війною австро-угорський флот складався з 2 ескадр.

Також Австро-Угорщина мала у своєму розпорядженні річкову Дунайську флотилію. Флотилія складалася з моніторів, сторожових кораблів і допоміжних суден, зведених у дивізіони та групи. Брала дієву участь у Першій Світовій війні,— вважається, що один з її кораблів зробив перші постріли у цій війні. База її перебувала у Будапешті та Лінці, Клостернойбургу.

Військово-морські сили Австро-Угорщини припинили своє існування в 1918, після поразки Австро-Угорщини у війні і подальшого розпаду держави, та втрати Австрією і Угорщиною виходу до моря. За мирними угодами новим державам Австрії і Угорщині дозволили утримувати сили річної охорони, що не могли перевищувати 8 патрульних суден водотоннажністю до 130 т, двох до 60 т і десяти поліційних катерів. Особовий склад не міг перевищувати 100 офіцерів і 1500 моряків.

Військові звання Ц.к. флоту[ред.ред. код]

Рядовий склад

  • Матрос, Кочегар (Matrose 2.Klasse, Heizer 2. Klasse)
  • Старший матрос, кочегар 1 класу (Matrose 1.Klasse, Heizer 1. Klasse )
  • Мат, старший кочегар (Marsgast, Oberheizer)
  • Старший мат (Obermaat)

Старшинський склад

Кандидати на офіцерське звання

  • Однорічний вільнонайманий (Einjährig-Freiwilliger, Seeaspirant)
  • Кадет (Seekadett, до 1908: Seekadett 2. Klasse)
  • Мічман (фендрик) (Seefähnrich, до 1908 Seekadett 1. Klasse)

Командний склад Молодші офіцери

Старші офіцери

Вищі офіцери

Кораблі флоту[ред.ред. код]

Лінкори[ред.ред. код]

Файл:Austrian fleet on maneuvers.jpg
Маневри флоту напередодні 1-ї світової війни
  • «Prinz Eugen»

клас «Viribus Unitis»

Панцерники (Попередні дредноути)[ред.ред. код]

класу Habsburg

  • «Habsburg» (1900)
  • «Arpad» (1901)
  • «Babenberg» (1902)

класу Erzherzog Karl

  • «Erzherzog Karl» (1903)
  • «Erzherzog Friedrich» (1904)
  • «Erzherzog Ferdinand Max» (1905)

класу «Радецький»

  • «Erzherzog Franz Ferdinand» (1908)
  • «Radetzky» (1909)
  • «Zrinyi» (1910)

Панцерники оборони побережжя[ред.ред. код]

класу «Монарх»

  • «Монарх» (1895)
  • «Будапешт» (1894)
  • «Відень» (1895)

класу «Кронпринц Ерцгерцог Рудольф»"

  • «Кронпринц Ерцгерцог Рудольф»"
  • «Кронпринцеса Ерцгерцогиня Стефанія»

Крейсери[ред.ред. код]

Торпедні крейсери класу «Пантера»

  • «Пантера»
  • «Леопард»
  • «Тигр»

Легкі крейсери класу «Зента»

  • «Зента»
  • «Асперн»
  • «Сігетвар»

Легкі крейсери класу «Новара»

Канонерські човни[ред.ред. код]

Канонерські човни класу "Метеор"

  • «Метеор»
  • «Комета»
  • «Блискавка»

Канонерський човен "Magnet"

Торпедні човни[ред.ред. код]

Торпедні човни класу «Кайман»

«Кайман», «Анаконда», «Алігатор», «Крокодил», «Кит», «Тюлень», «Дельфін», «Нарвал», «Акула», «Чайка», «Ластівка», «Пінгвін», «Дракон», «Гриф», «Тритон», «Гідра», «Скорпіон», «Фенікс», «Восьминіг», «Поліп», «Каракатиця», «Ящірка», «Баклан», «Гагарка»

Торпедні човни класу Tb 74 T Tb 74T, Tb 75T, Tb 76T, Tb 77T, Tb 78T, Tb 79T, Tb 80T, Tb 81T

Торпедні човни класу Tb 82 F Tb 82F, Tb 83F, Tb 84F, Tb 85F, Tb 86F, Tb 87F, Tb 88F, Tb 89F, Tb 90F, Tb 91F, Tb 92F, Tb 93F, Tb 94F, Tb 95F, Tb 96F, Tb 97F

Торпедні човни класу Tb 98 M Tb 98М, Tb 99М, Tb 100М,

Міноносці[ред.ред. код]

Міноносці класу "Гусар"

  • «Чікош» * «Дінара» * «Пандур» * «Река» * «Штрайтер» * «Турул» * «Велебіт» «Снайпер» * «Улан» * «Ускоке» * «Вільдфанг» * «Гусар»

Міноносці класу "Татра"

  • «Tatra» * «Balaton» * «Csepel»* «Lika»* «Triglav»* «Orjen»

Підводні човни[ред.ред. код]

Річні монітори[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Джерела[ред.ред. код]

  • BENEŠ, Ctirad. Rakouské válečné námořnictvo 1848–1866. Praha: MARE-CZECH, 2004 ISBN 80-903149-1-0.
  • Dario Petković: Ratna mornarica austro-ugarske monarhije, Pula 2004, Page 86, ISBN 953-6250-80-2