Військово-промисловий комплекс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Військо́во-промисло́вий ко́мплекс, скорочено ВПК — сукупність взаємопов'язаних та взаємозалежних промислових підприємств, науково-дослідних центрів, підрозділів збройних сил та державних установ і організацій, які забезпечують військові потреби держави, виготовляють озброєння і все необхідне для їхнього виробництва.

Основні галузі ВПК[ред.ред. код]

  • Державні установи та організації-замовники. Це можуть бути як представники Міністерства оборони, так і інших силових відомств та органів влади. Від даних установ залежить прийняття рішень про загальний переозброєнні або створення окремих нових зразків, постановка технічного завдання, проведення конкурсу серед підрядників та затвердження готових проектів. У різних країнах, кількість установ, повноважних робити держзамовлення на розробку і виробництво тих чи інших озброєнь різному, так в Радянському Союзі, цими питаннями відало Головне Автобронетанкове управління і Головне ракетно-артилерійське управління. У Сполучених Штатах, кожен з п'яти видів збройних сил, а також об'єднані командування (наприклад, командування спеціальних операцій) і ряд інших силових структур можуть самі здійснювати державні замовлення на розробку того чи іншого зразка, проте їх повноваження щодо замовлення виробництва затвердженої моделі обмежені до узгодження у відповідних комітетах конгресу.
  • Науково-дослідні та дослідно-конструкторські організації. Це спеціалізовані науково-дослідні інститути і конструкторські бюро, найчастіше закритого типу, які займаються проектуванням і створенням експериментальних моделей. У Сполучених Штатах та інших країнах з ринковою економікою, проектуванням і створенням нових зразків можуть займатися і приватні підприємства, однак, вони зобов'язуються організувати режим секретності при здійсненні розробок, щоб не допустити розголошення державної таємниці
  • Оборонне виробництво. Заводи, фабрики, верфі, які займаються виготовленням стрілецької зброї і боєприпасів, складанням одиниць бойової техніки, літальних апаратів, будівництвом і спуском на воду військових судів, виробництвом ядерної зброї і т. д. У Радянському Союзі було прийнято зосереджувати виробництво в мономістах із закритим виробничим циклом і обмеженнями на в'їзд / виїзд з них (наприклад, Дніпропетровськ довгий час був «закритим містом»)
  • Структурні підрозділи збройних сил, що займаються проведенням військових випробувань (проведених після випуску обмеженої партії конкретного зразка озброєнь), а також постановкою на озброєння нового і зняття з озброєння застарілого і організацією складського зберігання.
  • Міжнародна торгівля і постачання зброї за кордон (наприклад, дружнім режимам і рухам опору). Ведеться уповноваженими на те державними підприємствами.
  • В окремих країнах, переважно з ринковою економікою, наприклад у США, існують також специфічні галузі ВПК, такі як військово-промислове лобі, тобто об'єднання промисловців і підприємців, які проводять узгоджену політику підтримки військових кампаній держави з метою отримання нових замовлень, для чого ними в конгрес делегуються свої власні підлеглі чи лояльні їм політики, які надалі займаються послідовним відстоюванням позицій військових промисловців (Операція «Буря в пустелі» і Війна в Іраку були пролобійовані саме ставлениками ВПК в союзі з співчуваючими мілітаристам конгресменами)

Цікаві факти[ред.ред. код]

У 1990-ті роки багато підприємств вітчизняного військово-промислового комплексу були переорієнтовані на випуск цивільної продукції, в тому числі обладнання для нафтогазових компаній, проте, по досвіду воєнного часу, вони за короткий час можуть бути знову назад орієнтовані на випуск озброєння і боєприпасів.

Див. також[ред.ред. код]