Музей Повітряних сил Збройних сил України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Музей Повітряних сил Збройних сил України
49°15′03″ пн. ш. 28°30′02″ сх. д. / 49.251044444471773431° пн. ш. 28.500725000027777867° сх. д. / 49.251044444471773431; 28.500725000027777867Координати: 49°15′03″ пн. ш. 28°30′02″ сх. д. / 49.251044444471773431° пн. ш. 28.500725000027777867° сх. д. / 49.251044444471773431; 28.500725000027777867
Тип музей
Країна  Україна
Розташування Україна Україна, Вінниця
Адреса вул. Стрілецька, 105
Засновано 25 серпня 2001
Відкрито 25 серпня 2001 року[1]
Фонд експозиція 41 (станом на 2020)
загалом 2800 (станом на 2020)[2]
Відвідувачі ~120000 (2005 —2011)[3]
Директор генерал-майор запасу Володимир Алєксєєв[4]
Куратор Повітряні сили ЗС України
Музей Повітряних сил Збройних сил України. Карта розташування: Україна
Музей Повітряних сил Збройних сил України
Музей Повітряних сил Збройних сил України (Україна)
Мапа

CMNS: Музей Повітряних сил Збройних сил України у Вікісховищі

Музей Повітряних Сил Збройних Сил України — музей авіаційної техніки і засобів ППО просто неба у Вінниці. Розташований на території штабу командування Повітряних Сил Збройних Сил України.

Історія[ред. | ред. код]

Відкритий у 2001 році на території військової частини А-0215 (на 2020 рік — А0549)[5].

5 травня того ж року встановлений пам'ятний знак «Не повернулися з польоту», що надалі став місцем започаткування «Алеї слави»[6].

З 2005 року в музеї наявна експозиція протиповітряних засобів[5]. У 2009 році встановлено перші погруддя поряд з пам'ятним знаком «Не повернулися з польоту»: командиру ескадрильї 271-го винищувального авіаполку капітана Віктору Хасіну та штурмана ескадрильї 35-го гвардійського бомбардувального авіаполку капітана Івану Жмурку[7].

У 2013 році Військово-історичний музей Повітряних Сил Збройних Сил України було реорганізовано у філію Національного військово-історичного музею України — музей Повітряних Сил[8].

8 травня 2014 року в музеї Повітряних Сил України відбулось відкриття «Алеї Слави»[9][10].

З 24 травня 2016 року відповідно до наказу Міністра Оборони України № 274 отримав сучасну назву[11].

Відвідування[ред. | ред. код]

Розташований на території штабу командування Повітряних Сил Збройних Сил України.

Зазвичай екскурсії є платними, за виключенням для окремих пільгових категорій відвідувачів, та проводяться виключно за попереднім письмовим сповіщенням з понеділка по п'ятницю з 10-ї до 17-ї години окрім днів державних свят, але у дні відкритих дверей, що приурочено до державних свят — вхід вільний для всіх охочих.

Дістатися до музею громадським транспортом можна від залізничної станції трамваями № 1, 4, 6 до зупинки «30-а школа» (2 зупинки).

На час пандемії музей дозволено відвідувати виключно в масках[джерело не вказане 1186 днів].

За 15 років існування музею його відвідали вже понад 150 тисяч екскурсантів, щороку музей відвідують близько 15 тис. осіб[12].

Алея Слави[ред. | ред. код]

Пам'ятний знак «Не повернулися з польоту»

Встановлені погруддя Героїв Радянського Союзу і Героїв України:

Експозиція[ред. | ред. код]

Наявні у експозиції експонати розташовані просто неба. Музей займає площу понад 17 тис. м²[11].

Станом на 2020 рік експозиція Музею Повітряних Сил Збройних Сил України вже налічувала 41 експонат військової техніки, а у фонді налічується більше 2800 предметів. Авіаційна експозиція включає 18 літальних апаратів — 4 вертольоти: Мі-2, Мі-8Т, Мі-24, Ка-27ПЧ і 14 літаків тактичної авіації.[2]

Експозиція засобів зенітних ракетних і радіотехнічних військ ППО, відкрита у 2005 році, яка нараховує 12 одиниць техніки, у тому числі 8 зенітно-ракетних комплексів і 2 РЛС[11].

Колективом музею створено декілька тематичних експозицій: «Вінничани — Герої Радянського Союзу», «43-я Ракетна армія та Ракетні війська стратегічного призначення», «Історія створення Військово-Повітряних Сил», «Історія військ протиповітряної оборони», «Авіаційна стрілецька зброя з початку реактивної ери». У тематичних залах представлено моделі авіаційної та радіотехнічної техніки, комплекси зенітних ракетних військ.[3]

Літаки[ред. | ред. код]

Експонат Опис Фото
МіГ-15 реактивний винищувач 1-го покоління
МіГ-17 реактивний винищувач 1-го покоління
МіГ-21ПФМ надзвуковий винищувач 2-го покоління
МіГ-23МЛД надзвуковий винищувач зі змінною стріловидністю крила 3-го покоління
МіГ-25РБС бомбардувальник-розвідник 3-го покоління
МіГ-27К винищувач-бомбардувальник зі змінною стріловидністю крила 3-го покоління
МіГ-29 легкий багатоцільовий винищувач 4-го покоління
Су-15ТМ винищувач-перехоплювач 3-го покоління
Су-17м3 винищувач-бомбардувальник зі змінною стріловидністю крила 3-го покоління
Су-24м бомбардувальник зі змінною стріловидністю крила 3-го покоління
Су-25 штурмовик
Су-27 важкий багатоцільовий винищувач 4-го покоління
Як-28ПП літак радіоелектронної боротьби
Як-38М палубний штурмовик вертикального зльоту і посадки
Як-11 навчально-бойовий літак
Л-39 навчально-тренувальний літак

Вертольоти[ред. | ред. код]

Експонат Опис Фото
Мі-2
багатоцільовий вертоліт
Мі-8Т
транспортно-бойовий вертоліт
Мі-24
бойовий вертоліт
Ка-27ПЛ
корабельний протичовновий вертоліт

Безпілотні літальні апарати[ред. | ред. код]

Експонат Опис Фото
Ту-141 «Стриж»
тактичний розвідувальний БПЛА
Ту-143 «Рейс»
тактичний розвідувальний БПЛА

Авіаційні ракети[ред. | ред. код]

Експонат Опис Фото
Х-55
оперативно-тактична крилата ракета класу «повітря-земля»
Х-58У
протирадіолокаційна авіаційна ракета «повітря-земля» середньої дальності
Х-15
гіперзвукова аеробалістична ракета класу «повітря-земля»
P-23Р
ракета класу «повітря-повітря» середньої дальності
Р-23Т
ракета класу «повітря-повітря» середньої дальності
Р-27Р
ракета класу «повітря-повітря» середньої дальності
С-24 і С-21
некеровані авіаційні ракети
С-25Ф
некерована авіаційна ракета

Авіаційні бомби[ред. | ред. код]

Експонат Опис Фото
ФАБ-500 М54
фугасна авіабомба
ФАБ-500 М62
фугасна авіабомба
ОФАБ-250-270
осколково-фугасна авіабомба
РБК-250
разова бомбова касета
АгітАБ-500-300
агітаційна авіабомба
САБ 250—200
освітлювальна авіабомба
ФАБ-9000М-54І[15]
найпотужніша радянська неядерна авіабомба

Зенітно-ракетні комплекси[ред. | ред. код]

Експонат Опис Фото
С-300ПС
зенітно-ракетний комплекс середньої дії
С-300В1
зенітно-ракетний комплекс середньої дії
С-200
зенітно-ракетний комплекс дальнього радіусу дії
С-125
зенітно-ракетний комплекс малої дальності
С-75
зенітно-ракетний комплекс середньої дальності
«Бук-М1»
самохідний ЗРК малої дальності
«Куб»
самохідний ЗРК малої дальності
«Круг»
самохідний ЗРК середньої дальності
«Оса-АКМ»
самохідний ЗРК близької дії
С-60
57-мм зенітна гармата комплекса С-60

Радіолокаційні станції[ред. | ред. код]

Експонат Опис Фото
19Ж6
3-х координатна РЛС кругового огляду
ПРВ-17
рухомий радіовисотомір

Ударний РК з балістичною ракетою[ред. | ред. код]

Експонат Опис Фото
РСД-10 «Піонер»
Рухомий ґрунтовий ракетний комплекс (SS-20)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Музей Повітряних Сил[недоступне посилання] Україна ХХІ століття. Музеї України
  2. а б Туристичний профіль міста Вінниці. с. 16. [недоступне посилання]
  3. а б Військово-історичний музей повітряних сил, що у Вінниці, відзначив 10-ти річний ювілей. www.myvin.com.ua. Архів оригіналу за 16 червня 2018. Процитовано 18 березня 2021. 
  4. https://vinbazar.com/news/rizne/muzey-povitryanih-sil-yak-vidvidati-nayzakritishu-ekspozitsiiyu-vinnitsii-foto
  5. а б Військово-історичний музей повітряних сил Збройних Сил України - Сайт проекту "Вінниця - туристична перлина Поділля". sites.google.com. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 28 травня 2021. 
  6. У Вінниці відкрито «Алею Слави». vinrada.gov.ua (UA). Архів оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 28 травня 2021. 
  7. Бюсти двох Героїв Радянського Союзу відкрито у музеї Повітряних Сил ЗСУ у Вінниці. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 24 травня 2021. 
  8. Музей військової авіації (м. Вінниця) продовжуватиме свою діяльність і надалі у складі Повітряних Сил Збройних Сил України. Архів оригіналу за 1 червня 2017. Процитовано 18 березня 2021. 
  9. До Дня Перемоги у Вінниці відкрили Алею Слави. Архів оригіналу за 31 грудня 2016. Процитовано 31 грудня 2016. 
  10. У Вінниці відкрито «Алею Слави». Архів оригіналу за 31 грудня 2016. Процитовано 31 грудня 2016. 
  11. а б в Алексєєв, В.О. (2 грудня 2020). Музей Повітряних Сил Збройних Сил України: військово-патріотична робота. Воєнно-історичний вісник. Т. 38, № 4. с. 231–237. doi:10.33099/2707-1383-2020-38-4-231-237. ISSN 2707-1391. Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 24 травня 2021. 
  12. Бондарєв, Віталій (5 червня 2020). У музеї Повітряних Сил відновили екскурсії. Суспільне | Новини (укр.). Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 24 травня 2021. 
  13. а б Погруддя українських Героїв — Дмитра Майбороди та Костянтина Могилка встановили у Вінниці. Архів оригіналу за 31 грудня 2016. Процитовано 31 грудня 2016. 
  14. а б У Вінниці відкрили погруддя двом Героям України. Архів оригіналу за 1 грудня 2016. Процитовано 31 грудня 2016. 
  15. У музей Повітряних Сил потрапила фугасна бомба УНІАН. 17.05.2012.

Посилання[ред. | ред. код]