Війчасті
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Війчасті | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 Зображення Ciliata з книги Е. Гекеля Форми життя, 1904
|
||||||
| Біологічна класифікація | ||||||
|
||||||
|
|
||||||
| Karyorelictea Heterotrichea Spirotrichea Litostomatea Phyllopharyngea Nassophorea Colpodea Prostomatea Oligohymenophorea Plagiopylea |
||||||
|
|
||||||
|
Ві́йчасті (Ciliophora) — тип найбільш високоорганізованих найпростіших; включає рухливі й прикріплені форми, одиночні і колоніальні.
Зміст |
[ред.] Зовнішній вигляд і життєвий цикл
Форма тіла війчастих різноманітна, розміри від 10 мкм до 3 мм. Тіло інфузорій вкрите тоненькою щільною оболонкою — кортексом. Деякі види інфузорій протягом усього життя чи його окремих стадій мають на тілі війки. В окремих видів війки, з'єднуючись в пучки, утворюють органи руху — цирри. У зовнішньому шарі цитоплазми інфузорій розташовані скоротливі волоконця — міонеми. В ектоплазмі зазвичай добре розвинені органели нападу й захисту — тріхоцисти, мукоцисти, токсіцисти.
Харчуються інфузорії дрібними органічними рештками, водорослями, бактеріями, іншими найпростішими тощо. Харчування здійснюється через рот — цитостом. Їжа з рота, розташованого на дні особливої заглибини — перистома, потряпляє в глотку, а з неї в травну вакуолю. Неперетравлені рештки їжі виштовхуються через спеціальний отвір — порошицю. Сисні інфузорії всмоктують їжу за допомогою щупалець, а деякі паразитичні види (безроті Astomata) мають скорочений рот і харчування здійснюють через поверхню тіла шляхом піноцитоза.
Більшість інфузорій мають скоротливі вакуолі, за допомогою яких здійснюються осморегуляторна та видільна функції.
Інфузорії мають 2 ядра: більше ядро — макронуклеус, що відіграє роль в регуляції обміну речовин та русі, і менше — мікронуклеус, пов'язане зі статевим процесом.
Розмножуються інфузорії безстатевим шляхом — поперечним поділом клітини або пункуванням; періодично в життєвому циклі інфузорій відбувається статевий процес — кон'югація, а також автогамія.
Інфузорії походять від примітивних джгутикових.
[ред.] Види, поширення і вплив на людину
Відомо понад 6 000 видів інфузорій, які поділяють на 2 підкласи: війчасті (Ciliata) і сисні (Suctoria).
Переважна більшість інфузорій живе в прісній і морській воді у складі бентоса і планктону, деякі види — у грунтах і у мохах.
За несприятливих умов інфузорії перетворюються в цсити; в такому стані вони можуть переноситися вітром в інші водойми.
Багато інфузорій — коменсали і паразити інших тварин: кільчастих хробаків, молюсків, риб, земноводних, ссавців. Деякі паразитарні види (балантидій, іхтіофтиріус, хілодонела, триходина) спричинюють небезпечні хвороби людини, сільсько-господарських тварин і риб.
[ред.] Галерея окремих видів інфузорій
 Entodinium |
 Isotricha intestinalis |
 Ophryoscolex |
 Balantidium coli |
[ред.] Джерела, посилання і література
- Українська радянська енциклопедія, Том 4, К., 1979, стор. 423
- Стрелков А. Паразитические инфузории из кишечника непарнокопытных семейства Equidae., Л., 1939 (рос.)
- Догель В. А., Полянский Ю. И., Хейсин Е. М. Общая протозоология., М.-Л., 1962 (рос.)
- Серавин Л. Н. Двигательные системы простейших., Л., 1967 (рос.)
