Війчасті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Війчасті
Зображення Ciliata з книги Е. Гекеля Форми життя, 1904
Зображення Ciliata з книги Е. Гекеля Форми життя, 1904
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Хромальвеоляти (Chromalveolata)
Надтип: Альвеолобіонти (Alveolata)
Тип: Війчасті (Ciliophora)
Doflein, 1901 emend.
Класи
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Ciliophora
EOL: 4666
ITIS logo.jpg ITIS: 46211
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 5878
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Ciliophora

Ві́йчасті або Інфузорії (Ciliophora) — тип найбільш високоорганізованих найпростіших; включає рухливі й прикріплені форми, одиночні і колоніальні.

Зовнішній вигляд і життєвий цикл[ред.ред. код]

Форма тіла війчастих різноманітна, розміри від 10 мкм до 3 мм. Тіло інфузорій вкрите тоненькою щільною оболонкою — кортексом. Деякі види інфузорій протягом усього життя чи його окремих стадій мають на тілі війки. В окремих видів війки, з'єднуючись в пучки, утворюють органи руху — циррі. Сукупність всіх війок та їх похідних називається ціліатурою. У зовнішньому шарі цитоплазми інфузорій розташовані скоротливі волоконця — міонеми. В ектоплазмі зазвичай добре розвинені органели нападу й захисту — тріхоцисти, мукоцисти, токсіцисти.

Морфологія інфузорії: 1. скоротлива вакуоля; 2. травна вакуоля; 3. макронуклеус; 4. мікронуклеус; 5. порошиця; 6. ротовий отвір; 7. глотка; 8. війки

Живляться інфузорії дрібними органічними рештками, водорослями, бактеріями, іншими найпростішими тощо. Живлення здійснюється через рот — цитостом. Їжа з рота, розташованого на дні особливої заглибини — перистома, потряпляє в глотку, а з неї в травну вакуолю. Неперетравлені рештки їжі виштовхуються через спеціальний отвір — порошицю. Сисні інфузорії всмоктують їжу за допомогою щупалець, а деякі паразитичні види (безроті Astomata) мають скорочений рот і живлення здійснюють через поверхню тіла шляхом піноцитоза.

Більшість інфузорій мають скоротливі вакуолі, за допомогою яких здійснюються осморегуляторна та видільна функції.

Інфузорії мають 2 ядра: більше ядро — макронуклеус, що відіграє роль в регуляції обміну речовин та русі, і менше — мікронуклеус, пов'язане зі статевим процесом.

Розмножуються інфузорії безстатевим шляхом — поперечним поділом клітини або пункуванням; періодично в життєвому циклі інфузорій відбувається статевий процес — кон'югація, а також автогамія.

Інфузорії походять від примітивних джгутикових.

Види, поширення і вплив на людину[ред.ред. код]

Відомо понад 6 000 видів інфузорій, які поділяють на 2 підкласи: війчасті (Ciliata) і сисні (Suctoria).

Переважна більшість інфузорій живе в прісній і морській воді у складі бентосу і планктону, деякі види — у ґрунтах і у мохах.

За несприятливих умов інфузорії перетворюються в цисти; в такому стані вони можуть переноситися вітром в інші водойми.

Багато інфузорій — коменсали і паразити інших тварин: кільчастих хробаків, молюсків, риб, земноводних, ссавців. Деякі паразитарні види (балантидій, іхтіофтиріус, хілодонела, триходина) спричинюють небезпечні хвороби людини, сільсько-господарських тварин і риб.

Галерея окремих видів інфузорій[ред.ред. код]


Джерела, посилання і література[ред.ред. код]

  • Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985., Том 4, К., 1979, стор. 423
  • Стрелков А. Паразитические инфузории из кишечника непарнокопытных семейства Equidae., Л., 1939 (рос.)
  • Догель В. А., Полянский Ю. И., Хейсин Е. М. Общая протозоология., М.-Л., 1962 (рос.)
  • Серавин Л. Н. Двигательные системы простейших., Л., 1967 (рос.)

Див. також[ред.ред. код]