Віктор Фредерік Вайскопф

Віктор Фредерік Вайскопф
Victor Frederick Weisskopf
Народився	19 вересня 1908(1908-09-19) Відень, Австро-Угорщина
Помер	22 квітня 2002(2002-04-22) (93 роки) Ньютон, США
Громадянство	Австро-Угорщина,  США
Галузь наукових інтересів	квантова електродинаміка, ядерна фізика
Заклад	Цюріхський технологічний інститут, Рочестерський університет, Лос-Аламоська національна лабораторія, Массачусетський технологічний інститут, CERN
Alma mater	Геттінгенський університет
Вчене звання	доктор філософії з фізики (1931)
Науковий керівник	Макс Борн Юджин Вігнер
Відомі учні	Джон Д. Джексон Маррі Гелл-Ман

Віктор Фредерік Вайскопф (нім. Victor Frederick Weisskopf, 19 вересня 1908, Відень, Австро-Угорщина — 22 квітня 2002, Ньютон, США) — американський фізик австрійського походження. Один з учасників Манхеттенського проекту.

Біографія

Народився 19 вересня 1908 року в Відні. Закінчив Геттінгенський університет в 1931 році. У 1932–1933 роках працював там же. У 1934 році отримав диплом доктора філософії з фізики і переїхав до Цюріхського технологічного інституту, де пропрацював до 1936 року. Паралельно стажувався у Нільса Бора в Копенгагенському університеті.

У 1937 році незадовго до того, як до влади в Австрії прийшли нацисти, Вайскопф перебрався в США, де отримав посаду інструктора, а потім асистент-професора в Рочестерському університеті. У 1943 році разом з багатьма іншими вченими Вайскопф приєднався до Манхеттенського проекту з розробки атомної бомби. У той же рік він отримав американське громадянство.

У 1945 році після закінчення війни Вайскопф був прийнятий на посаду ад'юнкт-професора фізики в Массачусетський технологічний інститут, однак отримав дозвіл закінчити свою роботу в Лос-Аламосі. У 1946 році він повертається в інститут уже на посаді повного професора і трохи пізніше очолює теоретичну групу, яка працювала в області ядерної фізики. У співавторстві з Джоном Блаттом Вайскопф написав підручник «Теоретична ядерна фізика» (англ. «Theoretical Nuclear Physics»), що є одним з найбільш затребуваних підручників в цій області знань.

У 1949 році Вайскопф стає членом комітету вчених з питань безпеки, головою якого був Альберт Ейнштейн. Комітет наполягав на контролі за атомним озброєнням і робив спроби зблизити погляди Сходу і Заходу в питаннях атомної безпеки. Вайскопф був одним з учасників маніфесту проти водневої бомби в 1950 році і брав участь у компанії з обміну вченими між США і країнами решти світу.

У 1961 році Вайскопф переїжджає в Женеву в CERN. Тут до 1965 року він обіймає посаду генерального директора і очолює міжнародну дослідну установу, яка має другий за потужністю прискорювач заряджених частинок в світі. Під його керівництвом CERN став одним з провідних наукових інститутів світу.

У 1966 році Вайскопф повертається в Массачусетський технологічний інститут, де отримує ранг інститутського професора. У 1967–1973 роках він очолює фізичний факультет, де створює групу, яка згодом стане Центром теоретичної фізики в інституті. 20 липня 1974 Вайскопф офіційно йде на пенсію.

Після відходу з інституту Вайскопф розгортає бурхливу діяльність із залучення уваги громадськості до питань ядерної безпеки. У 1983 році в інтерв'ю він називає ядерну бомбу «тінню свого життя».

Членство в громадських організаціях і академіях

• Папська академія наук (з грудня 1975 року)
• Національна академія наук США
• Американська академія мистецтв і наук (президент у 1976–1979 роках)
• Федерація американських вчених
• Американське фізичне товариство (президент у 1960–1961 роках)
• член-кореспондент Австрійської, Баварської, Данської, Французької, Шотландської та Іспанської академій наук
• Іноземний член АН СРСР (1976)

Наукові досягнення

У 1930-х роках під керівництвом Нільса Бора займався випромінюванням внутрішніх електронів атома. Описав вплив скінченності розмірів ядра на тонку структуру рівнів (так званий ефект Бора — Вайскопфа). Показав, що розширення ліній в спектрі випромінювання визначається співвідношенням невизначеності Гейзенберга. У Цюріху сконцентрувався на розробці квантової теорії поля. У цій області спільно з Паулі йому вдалося показати можливість побудови самоузгодженої теорії скалярного поля, що дозволило йому в 1934 році дати квантовомеханічний опис заряджених бозонів. У 1936 році розробив теорію поляризації вакууму. У Рочестерський період займався ядерною фізикою, розробивши разом з Гансом Бете та Л. Д. Ландау статистичну теорію ядра. У 1938 році передбачив ефект кулонівського збудження ядер. У 1943–1946 роках працює над атомним проектом. Після війни займається різними питаннями ядерної фізики. У 1950 році спільно з Е. Конвеллом описав розсіювання носіїв заряду в твердих тілах на заряджених центрах. У 1954 році спільно з Г. Фешбахом і Ч. Портером розробив оптичну модель ядра атома.

Нагороди

• 1956 — Медаль Макса Планка, Німецьке фізичне товариство
• 1970 — Медаль Бориса Прегаля, Нью-Йоркська академія наук
• 1972 — Prix Mondial Cino de Duca за гуманізм у науці
• 1978 — Order pour le Merite
• 1979 — Медаль Смолуховського, Польське фізичне товариство
• 1980 — Національна наукова медаль США
• 1981 — Премія Вольфа з фізики
• 1983 — Медаль Роберта Оппенгеймера
• 1984 — Медаль Альберта Ейнштейна
• 1988 — Премія Енріко Фермі
• 1990 — Премія Людвига Вітгенштейна, Австрійська дослідницька організація
• 1991 — Медаль соціального захисту населення, Національна академія наук США
• 1992 — Медаль Комптона, Американський інститут фізики

Названі на його честь

• еффект Бора — Вайскопфа

Бібліографія

• John Markus Blatt, Victor Frederick Weisskopf Theoretical nuclear physics. — Wiley, 1952. — 864 с.
• Victor Frederick Weisskopf Knowledge and wonder: the natural world as man knows it. — Anchor Books, 1966. — 282 с. — (Science study series).
• Victor Frederick Weisskopf Physics in the twentieth century: selected essays. — MIT Press, 1972. — 368 с. — ISBN 0262730308
• Victor Frederick Weisskopf A primer in particle physics. — MIT Department of Physics, 1979. — 130 с.
• Kurt Gottfried, Victor Frederick Weisskopf Concepts of particle physics. — Clarendon Press, 1984. — 608 с. — ISBN 0195033922
• Victor Frederick Weisskopf Freeman The privilege of being a physicist. — Basic Books, 1989. — 235 с. — ISBN 0716721066
• Victor Frederick Weisskopf The joy of insight: passions of a physicist. — Basic Books, 1991. — 336 с. — ISBN 0465036783

Посилання

• «Weisskopf dies at 93» (англійською). Массачусетський технологічний інститут. 24 апреля 2002. Архів оригіналу за 2012-05-09. Процитовано 2010-08-28. 
• «Вайскопф, Виктор Фредерик» (англійською). Кругосвет. Архів оригіналу за 2012-05-09. Процитовано 2010-08-28.