Вікіпедія:Сторінка скарг на мовні помилки у статтях

Див. також Список найуживаніших мовних помилок

Рано чи пізно мову у всіх статтях потрібно буде підняти. На цій сторінці збираються скарги з метою окреслити фронт роботи.

Чоловік

Для української мови не характерна фраза, наприклад, 12 чоловік. Кращий варіант — 12 осіб, або для міста: населення становить 12 тис. мешканців.

На протязі

Обернений переклад цієї фрази на російську — «на сквозняке». Правильний варіант «протягом»: протягом війни, протягом декади.

В укрвікі було близько 400 статей з такою помилкою. Здається, всі виправив. П. С. Уточнення. Будьте уважні «протягом» стосується часу, «на протязі» — географії, тобто: на протязі річки, на протязі дороги. --DiVo 08:56, 5 лютого 2008 (UTC)

Шановні, читайте уважно — Протяг:

ПРОТЯГ², -у, ч. 1. Простір (в одному з трьох вимірів: довжині, ширині, висоті), на якому що-небудь розташовується, міститься. // рідко. Плин часу. 2. розм. Протяжний звук. ** З протягом — протяжно або протягаючи звук. 3. заст. Продовження.

Як мінімум це дискусійно!--Movses 10:43, 5 лютого 2008 (UTC)

Прочитав. Кілька разів. Уважно. В чому сенс? Ніхто не заперечує проти слова протяг. Дядько Ігор 10:49, 5 лютого 2008 (UTC)

А сенс в тому, що дехто вважає що «на протязі» перекладається ТІЛЬКИ як «на сквозняке» (див. вище). Де написано, що «на протязі» не може перекладатися якимось іншим способом ??? --Movses

«Чому по радіо й телебаченню часто чуємо на протязі двох (трьох) тижнів, а не протягом двох (трьох) тижнів? Ці вирази ідентичні, однакові за змістом, хоч синтаксична конструкція їх різна. Вираз на протязі двох (трьох) тижнів побудований з іменником протяг у місцевому відмінку, що вживається на означення як просторових (відстань, віддалення, віддаль), так і часових понять (проміжок часу, тривання у часі). Цей іменник не слід плутати з омонімічним протяг — «струмінь повітря». Частіше іменник протяг уживається на означення часових понять [...] у часовому значенні може вживатися і в іншому (не місцевому) відмінку, з різними прийменниками. Синтаксично інакше побудований вираз протягом двох (трьох) тижнів. На сучасному етапі розвитку нашої мови слово протягом виступає у прийменниковому значенні, вимагаючи після себе іменника або словосполучення (числівника, прикметника тощо з іменником, який означає час) у родовому відмінку. [...] Отже, в сучасній мові цілком правильними є обидві конструкції. Думка про неправомірність конструкції на протязі не має під собою серйозних підстав.» (Журнал «Мовознавство», 1969, №5, С. 88) Див. також обговорення. Maksym Ye. 11:01, 28 червня 2011 (UTC)

Випущено з уваги один дуже хороший синонім — «упродовж». --Олег-літред 03:37, 18 лютого 2012 (UTC)

Цілком слушне зауваження щодо впродовж. Чим морочитися чи на протязі чи протягом, то краще впродовж. До Максима , я з повагою ставлюся до журналу "Мовознавство", але якщо погортати сторінки за 68 або 70 рік, то там можна знайти й Чілі із Алжіром... Або інше, якось читав діаспорну граматику, то там про число іменника: "мн. роль-доль, одн. доля-роля..." --ДмитрОст 07:59, 18 лютого 2012 (UTC)

правильній варіянт — ВПРОДОВЖ, ПІД ЧАС--Albedo (обговорення) 12:22, 18 грудня 2013 (UTC)

По волейболу

Правильно — з волейболу;

• Взагалі частці ПО варто приділити окрему увагу. Скажімо, проходить по території чогось (непрямий додаток) слід замінити на прямий проходить територією... — Це написав, але не підписав, користувач ДмитрОст (обговорення • внесок) 14:31, 27 жовтня 2011.

Під час

Правильно підчас. Особливо часто трапляється при машинних перекладах з російської, коли перекладається кожне слово з «во время».

Це неправда. Дивіться словник: «пі́дчас» — така собі юшка, а «під час» — «протягом», «у той час», «упродовж» тощо. --77.122.98.89 12:31, 10 вересня 2009 (UTC)

Являється

Являються привиди, або глюки, українською правильно — є (чимось, десь). --Helgi 15:35, 5 лютого 2008 (UTC)

• • Якщо вже зовсім точно й по-українськи, то навіть не є ким/чим, а таки є хто/що - про це кричать всі мовознавці, але, на жаль, звичка чи небажання позбутись російського являться кем/чем зробила цю кричущу помилку майже нормою.Romari81 08:51, 4 травня 2011 (UTC)

Олімпійські Ігри, Православна Церква

Таких прикладів не перелічити. В українській мові на відміну від англійської слова починаються з великої літери рідко. Здебільшого капіталізується лише перше слово у власній назві. Винятків з цього правила небагато: Велика Вітчизняна війна, Велика Жовтнева революція. Але Велика французька революція і т.д.

Тож правильно писати Олімпійські ігри, православна церква.

User:Albedo#Джерела→[3]

один з найбільших полководців

Механічний переклад англійського greatest. Правильно "найвизначніших". Про розміри людини часто нічого невідомо.

мастеринг чи як?

Підкажіть, шановні знавці, те що англійці називають mastering, а росіяни скалькували як "мастеринг" - нам як писати? --А1 18:56, 28 травня 2008 (UTC)

Пропоную кілька варіантів. Обирайте, який до вподоби:

1) «Мастеринг»;

2) «Мастерінг»;

3) «Мастеринґ»;

4) «Мастерінґ»

(Всі варіанти написання далекі від справжньої вимови);

5) Якщо Вам хочеться будь-як відрізнятися від росіян, можете писати «майстерінґ».

Мені більш подобається слово «матрицювання» («виготовляння матриці») — ніяких недорікуватих «інгів»(?)«інґів», цілком зрозуміле всім україномовним.

Бажаю удосконалити знання мови! --В.Галушко (обговорення) 18:36, 12 грудня 2014 (UTC)

«****..», «цього..» тощо «..року», а не «у ... році»

Див. докази цього погляду на моїй сторінці обговрення --Юрій25031994 13:24, 5 липня 2011 (UTC)

Правила орфоепії

Можливо, орфоепія і не відіграє суттєвої ролі в написанні, однак потрібно правильно користуватися значним мовним багатством української мови: чергування і—й—та, у—в, з—із—зі. — Це написав, але не підписав, користувач ДмитрОст (обговорення • внесок) 14:34, 27 жовтня 2011.

Повністю погоджуюся й неодноразово виправляв такі помилки. І ще прохання: ставте підпис, будь ласка! --Юрій 16:45, 27 жовтня 2011 (UTC)

Я теж такі помилки виправляю завжди, бо народ чомусь боїться по-українськи писати, часто-густо пише ніби як за російським взірцем, де немає в мові такої соковитості, сухо якось. Зрідка побачиш "й" та "в", також зрідка трапляються суто українські закінчення прикметників на "-ім", ніхто не пише "в нашім краї", а лише "в нашому", сколгоспнилась якось українська мова останніми роками. Romari81 16:40, 28 жовтня 2011 (UTC)

Я не зрозумів, до чого тут колгосп ?

Колгосп це за часі СРСР тип фермерської діяльності, який був популярним серед учнів середніх шкіл.

Учнів відвозили на ферму та як мені розповідала мати, після того як вони закінчили працю їх кормили відбирними овочами які вони збирали.Це написав, але не підписав, користувач WILDTRACER (обговорення) 14:42, 18 січня 2013 (UTC)

Кращий—найкращий

Може, помиляюся, виправте, але на філфаці вчили, що кращий - це вищий ступінь і він є порівняльним, тобто слово кращий вживається у відношенні за щогось, когось. А російське лучшее дорівнює найкращий. --ДмитрОст 15:52, 28 жовтня 2011 (UTC)

Повністю погоджуюся. --Юрій 20:52, 5 листопада 2011 (UTC)

Так, а ще правильно на укрвікіпедії писати російські слова у лапках :D WILDTRACER (обговорення) 14:36, 18 січня 2013 (UTC)

Прилучатися

Може я відстав від життя, але мене дещо шокувало те, що у статтях про вулиці вони прилучаються одна до одної. Я так розумію вони подають у книзі Вулиці Києва (довідник)... Чи то нововведення, чи тривіальний брак знань редакторів, бо у тлумачному словнику про це нічого не сказано СУМ. --ДмитрОст 11:17, 5 листопада 2011 (UTC)

---

Можна глянути на значення слова "прилучатися" у Словнику Грінченка

Зверніть увагу на якість мови в статтях, не сколгоспнюйте її

є ким/чим чи є хто/що, або ...,що чи ..., який ?

В текстах Вікіпедії, навіть у шаблонах, порадах, інформації для початківців повно кричущих помилок. Дві, найбільші, що впадають в око - це вжиток орудного відмінку у фразах як є ким/чим, замість є хто/що про що написано цілі розділи наукової літератури, є ціли розділи присвячені цій нездібності позбутися російської кальки "являться кем/чем".

Друге, це надмірний вжиток слова "який" замість літературного "що", завдяки чому мова й надали околхознюється.

Я намагався виправити такі випадки, адже для української мови саме сполучник "що" є норма, а "який" - має вживатися лише щоб запобігти повторенню "що", але інші дописувачі, що звикли до спрощеної мови, скасовують такі правки.

Я процитую одного з перших упорядників української літературної мови, Олену Курило, її працю заборонено за радянської влади як націоналістичну чи буржуазну, але вона, як і Потебня, стверджує про ці випадки таке:

Постпозитивне злучне которий, котрий в народній мові мало вживане, натомість рясно знаний у такому значінні самий злучник що або що з особовими займенниками, тобто звороти що він, що вона, що воно, що вони у різних відмінкових формах: — Стоять верби по-над воду, що я їх садила Чуб. V, 139. Пішли хлопці заграницю, що ми їх кохали ib. 308. Той (ліс), що він через його йшов... Рудч. II, 120. Це колесо, що зверху пада на його вода Ном. Ой чия то хата з краю, що я її не знаю Чуб. V, 400. Без особових займенників: — Приходить до коня, що з мідною гривою Гр. Це той, що чоботи рипають MB. І, 76. Чи це тая дівчинонька, що я женихався? Метл. 69; Чуб. V, 202. Чия пшениця, що колос похилився? — Це ж того козака, що досі не женився. Чия пшениця, що житняя солома? — Це ж того козака, що тихая мова Чуб. V,103. А де ж тая криниченька, що голубка пила? ib. 251. Я той самий, що вона жде Стор. 204. Тут зараз починається отой великий бір, що високі сосни аж хмари підпирають ib. 121. Хто мені дістане коня, що буде одна шерстина золота, друга срібна, то за того оддам дочку Рудч. II, 71.

У підрядному реченні, що в’яжеться з таким словом головного речення, яке означає собою місце, маємо замість різних відмінкових форм займенника він, вона прислівники там, туди: — Сестра його пішла у ту комору, що брат казав їй не ходити туди Рудч. II, 69.

Ф. Корш каже: — «В нас (тобто росіян), як відомо, що в номінативі та в акузативі обох чисел річ цілком звична, але в інших відмінках... не часто трапляється». Зате в українців цей спосіб висловлюватися вживаніший, як которий чи котрий. Замість казати: Нао мріяв про той маленький вогник, здобувати котрий (незнана в українській мові позиція займенника котрий!) він оце вирушив (Остап Нитка. По огонь, ст. 16), треба: Нао мріяв про той маленький вогник, що здобувати йоговін оце вирушив. Щодо займенника який, то і його народня мова рідше вживає в злучному значінні. Крім свого злучного значіння який, має такі самі значіння, що й которий: — Розпитує, чи нема де якого нетяги Рудч. II, 9. Підем замолотить коробку, а може й зажнемо якого снопа Барв. 435. Див. §10, п. 1, 2. Потебня каже: — «Чиста відносність, тоб-то цілковита рівність об’ємом відносного займенника з іменням, що з ним він в’яжеться (человек, которого я видел), виражається в українській мові часточкою що або (в Котляревського) який». — Зап. III, 347. Займенника який не можна, розуміється, обминути, де його вжито більше на означення якости: — Який пан, такий крам. Злучним словом — який — можна в зложеній фразі обминути збігу кільких «що».

З повагою, Romari81

1. «Є хто/що» — можна посилання, бажано інтернетівські, щоб перевірити можна було? Особливо щодо недоцільності «є ким/чим»!
2. Слово «який» є таким самим літературним, як і «що». Нелітературним у даному семантичному разі є слово «котрий», бо має вживатися у числівниковому значенні. Щодо «який» — можна посилання на Пономарева/Антоненка-Давидовича, відповідні словники? Одного Потебні мені особисто замало. Та й посилання на Потебню бажано інтернетівське — щоб кожен міг легко перевірити. --Юрій 20:52, 5 листопада 2011 (UTC)

Щодо недоцільності є ким/чим то можна знайти в того ж Антоненка-Давидовича, "Як ми говоримо". Ось, наприклад, відповідь Інституту української мови стосовно цього, але не впевнений, що ту відповідь можна вважати за офіційну:

Справді, в українській літературній мові останніх десятиріч помітна тенденція до надання переваги орудному присудковому. Цю тенденцію відзначають дослідники, сперечаються з приводу використання форм називного чи орудного відмінків у структурі іменного складеного присудка.

Відомо, що в українській мові здавна вживали присудковий називний. Форма орудного відмінка в позиції основної частини складеного присудка, на думку деяких українських мовознавців, з’явилася під впливом польської мови. Нині називний відмінок іменників, займенників та прикметників – єдина форма вираження основної частини іменного складеного присудка, якщо її поєднує з підметом нульова форма дієслівної зв’язки бути, пор.: Я – українець; Ти – це я; Оселі – ошатні. Форму дієслівної зв’язки є в іменному складеному присудку (пор.: Я є українцем) багато хто з дослідників не рекомендує вживати, вбачає в такому вживанні вплив польської мови.

Отже, української мовою правильно вживати Я – українець, замість Я є українцем. Саме таке вживання відповідає традиції української літературної мови, яку, на жаль, і досі порушує мовна практика українських засобів масової інформації.

Щодо "який" і "що" можна знайти розділ в Олени Курило, наприклад, але не впевнений хто з більш сучасних мовознавців таку тему б досліджував. Очевидно, якщо прочитати все, що видано до 1980-х здебільшого застосовує "що", а не "який", а зараз навпаки. Але можна пошукати. Порівняйте якою мовою писали той же Шевельов, і якою сучасні автори й дослідники. Хотів в Інституті мовознавства й на цю тему справитись, але не було часу, та скоріш за все доведеться. Romari81 21:13, 5 листопада 2011 (UTC)

Спорткомплекс

Це не скарга, швидше просто питання (не знала куди писати). Спорт комплекс пишеться разом чи окремо? (У статті Пісенний конкурс Євробачення 2009 виправили з разом на окремо). --Formiate (обговорення) 19:53, 15 червня 2012 (UTC)

разом--Albedo (обговорення) 22:37, 16 листопада 2012 (UTC)

а спортивний комплекс окремо--Τǿλίκ 002 (обговорення) 20:34, 15 травня 2020 (UTC)

Існуючий

У вікіпедії цей «покруч» вжито майже 6000 разів. Залежно від контексту, він замінює слова: нинішній (теперішній); чинний; сучасний (сьогоденний); наявний; присутній; що існує.--Ґалаха (обговорення) 20:10, 21 жовтня 2013 (UTC)

"Абельні" слова

Часто вживання цих слів є невиправдане, адже існують питомі українській мові відповідники.

• Комунікабельний - товариський; привітний.
• Презентабельний - пристойний; показний; поважний; статечний.
• Читабельний - виразний; зрозумілий; читний; прочитний.
• Транспортабельний - переносний; пересувний; рухомий; транспортовний.--Ґалаха (обговорення) 20:10, 21 жовтня 2013 (UTC)

Кромка

Русизм, що має кілька значень:

• Крайня частина чогось - окрайок, крайка, пруг.
• Поздовжній вузький край, бік якогось предмета - ребро (пруг), кант.
• Смужка тканини, хутра і т. ін. на краях одягу, взуття - пруг, оторочка, (об)лямівка.

Також часто калькують словосполуку ріжуча кромка - лезо, різальний окрайок, вістря, різець (якщо не йдеться про інструмент).--Ґалаха (обговорення) 21:02, 22 жовтня 2013 (UTC)

Маленьке уточнення. Це слово згадується у Грінченка, але з іншим значенням — «окраєць хліба». Отже, якщо це росіянізм, то не лексичний, а семантичний. Згідно з СУМ-11, «кромка» — рідковживаний синонім до «крайка». --В.Галушко (обговорення) 18:22, 30 грудня 2017 (UTC)

Крупний

Укорінений русизм. В український крупни́й - це той, що складається з крупинок (рос. крупча́тый, крупи́стый). Калькуючи російську семантику, крупним часто позначають буйного, дорідного або великого.
Крупный - великий, чималий, буйний, (особа) значний, знаний, чільний, (садовина, городина, збіжжя, ягоди) дорідний, буйний,(зерно, насіння) ядерний, ядренистий, (урожай) рясний, (пісок, гравій, галька) грубий, рінь, (дощ) крапчастий, краплистий, (сіль) цуркий, дрібчастий, (віл) чабаний.

• крупный план – наближено; великий (широкий) план;
  
• крупные неприятности – великі неприємності;
  
• крупный рогатый скот – велика рогата худоба;
  
• крупно нарезать - грубо нарізати;
  
• крупно повезло - добряче пощастило (поталанило);
  
• крупнокалиберный, крупнопанельный, крупномасштабный - великокаліберний, великопанельний, *великомасштабний.--Ґалаха (обговорення) 19:42, 7 листопада 2013 (UTC)

Слова з "архі" та "архи"

Треба, врешті, ґрунтовно визначитися, як писати слова, що починаються з «архі», бо в багатьох статтях уживається церковне трактування слів з префіксом «архИ». Хто науково аргументує цю проблему? --Микола Василечко (обговорення) 15:28, 20 листопада 2013 (UTC)

@Микола Василечко:Слова з «архи» є давніми запозиченнями з грецької через церковнослов'янську. У всіх старих запозиченнях (до XVII ст.) на місці латинських «i», «y», грецьких η, ι, υ пишемо «и».

--В.Галушко (обговорення) 19:19, 12 лютого 2017 (UTC)

Зараз

Повсюди вживано зараз, коли говориться про сьогодення. Але ж не існує заразного часу, а тільки теперішній. От послухайте Васяновича.

Зараз — це в цю саму мить або негайно, притьмом (Пійдіть гінця мені кликніте. До мене зараз щоб прийшов).
Тепер — позначає проміжки часу від одного дня (Як не тепер, то в четвер), до сьогодення узагалі (От уже правда, що «зелена» Буковина, а надто тепер. Тут уже весна справжня).

Зараз — це негайно, в цей момент, в цю хвилю, миттю; слово зараз визначає моментальність дії і звичайно вживається при дієсловах будучого або минулого часу, а не теперішнього (при теперішнім часі вживаємо тепер); коли часу теперішнього вжито в значінні минулого, то й при нім може бути зараз: Скоро виїхали з гаю, зараз загляділи наших, Кул. 169. Дож вас вітає й требує вас зараз, негайно зараз перед себе, Кул. От. 20. Не час нам тепер враждувати, Кул. 302.
Не змішувати з словом тепер. — Слово зараз часом вжив. і як прислівник місця: Живе зараз коло лісу. Див. тепер.
Етимологічно-семантичний словник україн­ської мови - І. Огієнко.

Загалом, у Вікіпедії 99% зараз вжито неправильно, хіба що десь є цитати.--Ґалаха (обговорення) 21:35, 23 листопада 2013 (UTC)

Згоден. Часто помічаю цю помилку. Але в Вікіпедії "зараз" виправляю на "нині" і "на сьогодні". Ще часто в недовиправлених автоперекладах зустрічається "останнім часом" там де треба "на сьогодні", або навіть буває "на сьогоднішній день".--Oleksandr Tahayev (обговорення) 01:58, 22 січня 2015 (UTC)

„"зараз" виправляю на "нині" і "на сьогодні"“ — у Вікіпедії „тепер, теперки, теперечки, нині, ниньки, зараз, сьогодні, в даний момент, на сьогоднішній день, останнім часом“ — слова-паразити. --Τǿλίκ 002 (обговорення) 20:31, 15 травня 2020 (UTC)

Артилерійська гармата чи гармата?

«Артилерійська гармата» це, очевидно, калька з російського «артиллерийское орудие». У російській мові таке словосполучення цілком виправдане, бо російське слово «орудие» має кілька значень. В українській слово гармата однозначне, тому написання «артилерійська гармата» є тавтологією.

--В.Галушко (обговорення) 17:32, 12 грудня 2014 (UTC)

Не знаю хто вживає «артилерійська гармата» (можливо ви мали на увазі «артилерійська установка»). Головне не плутати схожі поняття «гармата», «артилерійська система» і «артилерійський комплекс». --Pavlo1 (обговорення) 19:00, 12 грудня 2014 (UTC)

Смію Вас запевнити, що я мав на увазі «Самохідна артилерійська гармата» в одній із статей.

--В.Галушко (обговорення) 19:08, 12 грудня 2014 (UTC)

Ну значить хтось затупив. Нема такого. Є самохідна артилерійська установка. Виправте і не нервуйте. --Pavlo1 (обговорення) 19:20, 12 грудня 2014 (UTC)

Прибережжя чи заплава?

Назву китайського традиційного роману 水滸傳 на українську перекладають як «Річкові заплави». Це, очевидно, є наслідком зловживання автоперекладом з російської. Бо російський варіант назви «Речные заводи» (не зовсім точний переклад оригіналу 水滸), а російське слово «заводь» автоперекладач перекладає неправильно словом «заплава» (помилка у наладі). Насправді, «заводь» українською звучить так само, а «запла́ва», «запла́вина» значить «низьке місце біля річки, яке зазвичай заливається водою навесні» (рос. «пойма»). Правильнішим перекладом китайського 水滸 має бути маловідоме українське слово «прибере́жжя» («ділянка води біля берега»). Отже, правильний варіант «Річкове прибережжя».

--В.Галушко (обговорення) 18:21, 12 грудня 2014 (UTC)

Треба бувши, а не "будучи"

Будучи - це калька з російської. В українській вікіпедії декілька тисяч сторінок з цією помилкою. Це кидається в очі й заважає читати. Треба писати бувши.Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)

А слово бувший часто пишуть замість колишній. Також зовсім не звучить і виглядає по сільському.--Oleksandr Tahayev (обговорення) 23:30, 21 січня 2015 (UTC)

А більш сучасні джерела є?--Анатолій (обг.) 23:50, 21 січня 2015 (UTC)

А для чого Вам совок і автоперекладач? Воно зовсім не звучить і не властиве українській мові.--Oleksandr Tahayev (обговорення) 00:01, 22 січня 2015 (UTC)

Ну чому ж? Бувши — від слова «був», а будучи — від «слова» «буду». Тобто там минулий, а там теперішній чи майбутній час: «Будучи Президентом я поверну Крим.»--Анатолій (обг.) 00:44, 22 січня 2015 (UTC)

Будучи це просто слово людей, які вже звикли до російської мови. По відношенню до всіх трьох часів можна використовувати слово бувши. Або ж перефразовувати, якщо воно так не подобається. "Коли стану президентом, поверну Крим". Але точно не "будучи". А по відношенню до минулого часу слово "бувши" взагалі органічно звучить. Коли я сам перекладаю, то в теперішньому часі просто переставляю частини речення таким чином: "будучи..., він..." на "він..., через те, що ...". А в минулому можна сміливо писати бувши. Більше того, я дивився статті з цим словом, то це переважно переклади з російської різного ступеня майстерності. --Oleksandr Tahayev (обговорення) 01:17, 22 січня 2015 (UTC)

Не бачу я там нічого органічного. Та й сучасні словники дають «будучи», але не мають «бувши». Тож ваші аргументи схожі на власне ОД. А «по відношенню» — це теж з якогось словника? P.S. А ваш замінник не правильний. Я ж не казав «Ставши президентом…», а «будучи», тож «Коли буду президентом…» --Анатолій (обг.) 01:20, 22 січня 2015 (UTC)

Я навів словник, який дає бувши і не дає будучи, а Ви не наводите жодних словників.--Oleksandr Tahayev (обговорення) 01:25, 22 січня 2015 (UTC)

Сенсу? Ви все одно скажете, що мій словник неавторитетний…--Анатолій (обг.) 01:35, 22 січня 2015 (UTC)

Якщо радянський, то так, бо їх писали з метою наблизити український правопис до російського. Але якщо навіть обидві форми вже внормовані, то ви ніде не зустрінете, щоб хтось казав, що будучи - це правильно, а бувши - ні. Отже я не розумію для чого відкочувати мої правки, адже я не допускаю помилки, я просто пишу більш властивим для української мови способом, хоч і тепер менш поширеним.--Oleksandr Tahayev (обговорення) 01:42, 22 січня 2015 (UTC)

Ну якщо ви виправляєте слово, яке є в словнику, на слово, якого там нема, то відкіт цілком очевидний. До того ж ваші виправлення міняють зміст. Якщо ви досі не зрозуміли, наведу ще один приклад різниці між «бувши» і «будучи»:

• Бувши членом правління, я знаю, як там приймалися рішення.
• Будучи членом правління, я голосував за це рішення.

Якщо замінювати на синоніми, то в першому випадку буде «оскільки я вже був колись членом парвління…» або «так як я вже був колись членом правління…», а вдругому випадку буде «коли я був членом правління». Тобто в першому випадку я був, а зараз уже не є, і внаслідок цього знаю, а в другому я голосував під час буття в правлінні (і можу далі в ньому бути). І якщо поміняти слова «бувши» і «будучи» місцями, то зміниться суть. Тому вони не є рівноцінними.--Анатолій (обг.) 10:06, 22 січня 2015 (UTC)

• По-перше Ви так і не надали посилання на той словник, де є "будучи" і нема "бувши". А в тому словнику, який я навів, не тільки приклади доконаного часу. Тобто тут точно 1:0 на мою користь.
• Стосовно минулого і теперішнього часу я був би з Вами можливо частково згоден, якби йшлося про якісь інші дієслова, наприклад "знавши" та "знаючи". Але дієслово "бути" особливе й до нього застосовуються інші правила. Наприклад, теперішній час воно утворює зовсім по-іншому. Насправді я ж не просто так одразу написав цей допис. Я багато про це читав в інтернеті. Навіть на якомусь етапі я думав приблизно так само як Ви. Але я поступово став дійсно ненавидіти оце "Будучи". Хотілось би побачити де це вживається в якійсь серйозній літературі (не "автоперекладах") і почути думку мовознавців.--Oleksandr Tahayev (обговорення) 13:08, 23 січня 2015 (UTC)
• Ось тут почитайте про дієприслівники минулого часу: Особливі форми дієслова.--Oleksandr Tahayev (обговорення) 14:46, 23 січня 2015 (UTC)

Проблема складна. Почну з того, що довести російське, занесене походження будучи взагалі неможливо. Цей дієприслівник є не тільки в російській, але й в польській мові (będąc), що наводить на думку про їхнє походження від праслов. *bǫdǫtjь. Якщо українська теж походить від праслов'янської, значить, ніщо не заважає нам припустити, що це слово теж могло в ній зберегтися з давніх часів. За походженням це дієприкметник. Варіант бувши — теж колишній дієприкметник, але минулого часу (до речі, вживання «бувший» замість «колишній» — це не росіянізм, а діалектизм праслов'янського походження, бо він означав первісно «той, що був»). Втім, відоме чимало випадків, коли вживані в староукраїнській форми зараз вважаються ненормативними, наприклад, ті ж дієприкметники, використовувані замість дієслівних зворотів (форма «роблячий» витіснилася формою «той, що робить»). Автори XIX ст. його не вживають, але не варто забувати і про розвиток мови, вдосконалювання її виражальних засобів. Хіба погано, що в російській є одне слово будучи (бывши відоме там як застаріле), а в нас два різних? На мою думку, відкидати будучи тільки на тій підставі, що воно звучить як російське і скрізь замінювати його на бувши — приклад гіперпуризму. До сучасних словників-«антисуржиків» теж слід ставитись з обережністю: не всі їхні автори є професійними філологами. --В.Галушко (обговорення) 23:11, 30 грудня 2017 (UTC)

Настроєні чи налаштовані?

У статті написано: «опозиційно налаштованих». Чи можливе таке словосполучення в українській мові? Дієслово «лаштувати» і його похідні близькі за значенням дієсловам «готувати», «ладнати» і здебільшого уживаються або щодо техніки або щодо активних дій людини («лаштуватися у дорогу», «влаштовуватись на роботу» тощо). Написання «опозиційно налаштовані» є, ймовірно, автоматичним калькуванням російського словосполучення «опозиционно настроенные». Ми звично перекладаємо російське «настроенные» українським «налаштовані», не зважуючи на значення цього слова у контексті. Такі вирази є не дуже вдалими. Щодо внутрішнього стану людини, її почуттів краще уживати дієслово «настроювати». Отже, правильно буде «опозиційно настроєні» («з опозиційним настроєм»). Див. також Пишімо і говорімо правильно, Форум. Українські словники та Пошук українського слова. Святослав Караванський.

Увагу звернув --В.Галушко (обговорення) 07:22, 24 січня 2015 (UTC)

Тоді вже мабуть дійсно краще "З опозиційним настроєм". Або ж "Настрій у людей був опозиційним". А похідні від слова "настроювати" не хочуть вживати, бо в нас люди його завжди використовують заміть "лаштувати", "рихтувати". Це просто як реація на суржик--Oleksandr Tahayev (обговорення) 07:54, 24 січня 2015 (UTC)

Тільки шкода, коли суржик починають плутати з українською народною мовою. --В.Галушко (обговорення) 08:07, 24 січня 2015 (UTC)

Усе таки їх значно менше хочеться звинувачувати, ніж тих, хто використовує суржик і байдужий до української мови. Нехай вже краще оці 0.1 відсотка щось часом аж занадто виправляють, ніж залишати все так як є, на поталу решті громадян. Але звичайно, що стовідсоткова точність ще краще.--Oleksandr Tahayev (обговорення) 09:53, 24 січня 2015 (UTC)

Отже, калька «опозиційно налаштовані» (замаскований росіїзм!) краща за питоме українське «опозиційно настроєні»?

--В.Галушко (обговорення) 10:11, 24 січня 2015 (UTC)

Просто "налаштований" не вживають коли це треба. Завжди вживають тільки "настроєний" навіть стосоно механізмів. Через те виникає думка, що настроєний - це завжди русизм. --Oleksandr Tahayev (обговорення) 11:10, 24 січня 2015 (UTC)

Ді-джей?

Як слід писати: діджей, ді-джей, диджей або ди-джей? На мою думку, разом, бо слово утворено від абревіатури DJ. Пишемо ж слово піар разом, хоч і утворене від PR -- це по-перше. А по-друге, не слід робити нових винятків з правила дев'ятки. Тому я вважаю, що слід писати диджей. --Дзюба Ростислав Олегович (обговорення) 11:57, 16 серпня 2015 (UTC)

Приєднуйтесь Вікіпедія:Перейменування статей/Ді-джей → Диджей. --Τǿλίκ 002 (обговорення) 19:42, 15 травня 2020 (UTC)

Передавання грецьких прізвищ

Гіперкорекційною помилкою слід визнати передавання грецьких прізвищ через «ґ». Вимова грецької γ ближча до «г», тому правильніше вживати саме цю літеру.

--В.Галушко (обговорення) 19:22, 12 лютого 2017 (UTC)

Запах і захід

Внаслідок того, що російське запах двозначне (це омограф — за́пах і запа́х), іноді трапляється помилковий переклад «одяг з запахом». Правильно — «одяг із заходом» (читається «захі́д»).

--В.Галушко (обговорення) 16:32, 18 лютого 2017 (UTC)

Плаття і сукня

Українські слова «плаття» і «сукня» не завжди є синонімами. «Плаття» також має застаріле значення «одяг». Оскільки така ж неоднозначність присутня і в російській мові, прохання звертати увагу на значення слова.

--В.Галушко (обговорення) 16:35, 18 лютого 2017 (UTC)

Вимір чи вимірювання

Втомився правити масову помилку. Шановні колеги, "вимір" - це про розмірність простору або певні аспекти предмету аналізу (Наприклад, наш простір має три виміри, філософський вимір проблеми тощо). Якщо мова йде про знаходження значення величини, тоді ВИМІРЮВАННЯ. Тому ОДИНИЦЯ ВИМІРЮВАННЯ, а не виміру.

--Коцюба Анатолій Миколайович (обговорення) 07:49, 29 листопада 2017 (UTC)

Співпадати

Часто натрапляєш на такі дивні слова, як «співпадати», «співпадіння», що проникли не тільки на сторінки обговорень, але й в основний простір і навіть у документацію шаблонів. Звідки вони взялися не зовсім ясне, бо їх не знає ні Грінченко, ні «зросійщений» СУМ-11. Українська мовна норма знає тільки «збігатися» і «збіг». --В.Галушко (обговорення) 17:47, 30 грудня 2017 (UTC)

 Коментар У словниках дійсно не фіксується (навіть як росіянізм чи розмовне слово), але активно вживається. --Τǿλίκ 002 (обговорення) 19:12, 15 травня 2020 (UTC)

Тримати і держати

Повсюдна заміна «держати» на «тримати» — печальний приклад гіперпуризму. Згідно з усіма українськими словниками, це рівноправні синоніми (рівно як і їхні похідні «одержувати» й «отримувати»). Відштовхування від всього, схожого на російське слід визнати не зовсім вдалим методом боротьби за чистоту мови, бо в такому випадку вичищаються питомо українські слова. Якщо «держати» оголосити росіянізмом, противники української мови, зразу скажуть, що «тримати» — це полонізм, оскільки там є слово trzymać. Цікаво, що слово «держати» входить у список Сводеша, і саме твердження гіперпуристів, що це не українське слово, дають підставу псевдонауковцям доводити, що українська мова сильніше відрізняється від мови Русі, ніж російська. --В.Галушко (обговорення) 17:57, 30 грудня 2017 (UTC)

Використання і використовування

Виправляння «використовування» на «використання» є досить поширеною помилкою, викликаною, очевидно, часткою російськомовної свідомості авторів. Річ у тім, що російське дієслово использовать є двовидовим, у той час як українські використовувати і використати є формами недоконаного і доконаного видів того ж дієслова. Окрім того, що в російській мові більшість віддієслівних іменників одновидові, тобто утворюються тільки від одного виду дієслова. Отже, не треба копіювати рос. использование шаблонно-гуглацьким використання, а треба вибирати між використовування і використання залежно від сенсу висловлення. У заголовках розділів доцільніше вживати саме «використовування», оскільки йдеться про тривалий процес. А от з прийменником «після», навпаки, грамотним є вживання саме «використання», бо йдеться про завершений процес («після використання»). --В.Галушко (обговорення) 18:13, 30 грудня 2017 (UTC)

Вислів і вираз

Іноді натрапляєш і на таку помилку: «вираз» скрізь старанно виправляють на «вислів», очевидно, вважаючи перший росіянізмом і не розібравшись у суті діла. «Вислів» — «Сполучення слів, що виражає закінчену думку або становить певну єдність; фраза, мовний зворот» (визначення подане за СУМ-11, бо словар Грінченка цього слова не знає). «Вираз» — «Висловлення, фраза», чи, за словником Грінченка, «Выраженіе словесное»… Розібратися, у чому між ними відмінність, з цих визначень, непросто, але смію припустити, що «вираз» описує більш загальне поняття. --В.Галушко (обговорення) 17:48, 1 січня 2018 (UTC)

Присілок і село

Російський термін деревня часто перекладають як «присілок». Але в СУМ-11 це «Невелике село, розташоване поблизу більшого, або частина великого села», а в Грінченка перекладено російською як приселокъ. Наскільки мені відоме, в українській не розрізняються сільські населені пункти з церквою (рос. сёла) і сільські населені пункти без церкви (рос. деревни), Грінченко укр. село перекладає як село, деревня. Отже, ця різниця в термінах у перекладі не передається, в українській ми пишемо в обох випадках «село». --В.Галушко (обговорення) 16:41, 15 червня 2018 (UTC)

Див. обговорення Вікіпедія:Кнайпа (мовна консультація)#Присілок. Якщо коротко: в деяких контекстах важливо розрізняти статуси рос. село та рос. деревня, і присілок виглядає найкращим словом для такого розрізнення — NickK (обг.) 19:47, 8 липня 2018 (UTC)

Вікі-

Шановні користувачі! Якщо кому-небудь не складно, будь ласка, поясніть мені, чим аргументована позиція про написання частки вікі- з іншими словами разом. Я, звісно, можу зрозуміти правопис таких унікальних власних назв на кшталт власне Вікіпедії, Вікісловника та ін. Утім, навіть нова редакція правопису не передбачає написання складних слів із часткою вікі, я не вважаю за потрібне додавати тут посилання. Якщо хто-небудь знайде час висловити переконливу аргументацію, буду дуже вдячний. SquadCommander451 (обговорення) 09:12, 25 червня 2020 (UTC)