Віла-Реал-де-Санту-Антоніу

Віла-Реал-де-Санту-Антоніу; Vila Real de Santo António
Герб	Прапор
	Вересневий ярмарок на головній площі міста
Основні дані
Країна	Португалія
Регіон	Округ Фару, Алгарве
Засноване	1774
Статус міста	19 квітня 1988
Населення	10 500 (2001)
Поштові індекси	8900 Vila Real de Santo António
Телефонний код	351 281-ххх-ххх
Географічні координати	37°11′41″ пн. ш. 7°24′55″ зх. д.
День міста	11 грудня
Міська влада
Адреса	Câmara Municipal de Vila Real de Santo António; Praça Marquês de Pombal; 8900-Vila Real de Santo António
Веб-сторінка	http://www.cm-vrsa.pt/
Мер міста	Luís Filipe Soromenho Gomes

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук

В́іла-Реа́л-де-С́анту-Ант́оніу (порт. Vila Real de Santo António, МФА: ['vilɐ ʁi'aɫ dɨ 'sɐ̃tu ɐ̃'tɔnju]) — місто на південно-східному узбережжі Португалії, в адміністративному окрузі Фару, з населенням близько 10,5 тис. осіб.

[ред.] Географія і клімат

Віла-Реал-де-Санту-Антоніу є адміністративним центром однойменного району (муніципалітету) з площею 57,53 км² і населенням 18 158 осіб (2004)^[1].

Громади муніципалітету (білим кольором)

Це один з трьох португальських муніципалітетів, який складається з віддалених частин — західної (муніципальна громада Віла-Нова-де-Касела) та східної (муніципальні громади Монте-Горду i Віла-Реал-де-Санту-Антоніу). Східна частина муніципалітету межує на заході і півночі з районом Каштру-Марін, на сході омивається річкою Гуадіаною (природня границя з Іспанією) та на півдні омивається Атлантичним океаном. Західна частина муніципалітету межує на півночі і сході з районом Каштру-Марін, на півдні омивається Атлантичним океаном і на заході межує з районом Тавіри.

За колишнім адміністративним поділом місто належало до провінції Алгарве — сьогодні це однойменний регіон і субрегіон.

Відстань до міста Лісабона — 317 км, до міжнародного аеропорту Фару — 52 км.

Зима у регіоні дуже коротка з приємними температурами: у листопаді та грудні випадає найбільше опадів, проте найхолоднішими місяцями є січень та лютий. Найтеплішими літніми місяцями є червень і липень. У середньому місто отримує 300 днів сонця на рік^[2].

[ред.] Історія

Упродовж багатьох столітть Португалія мала політичні проблеми зі своїм східним сусідом Іспанією, саме тому завжди приділялась особлива увага до прикордонних територій. Гирло річки Гуадіани відокремлює крайній південний схід Португалії від крайнього південного заходу Іспанії, і протягом багатьох років єдиним португальським захисником національної території у цьому регіоні залишалося селище Каштру-Марін. Саме через це у період великих змін в країні 30 грудня 1773 року королем Жозе I було підписано наказ про спорудження нового прикордонного міста — таким чином народжується Віла-Реал-де-Санту-Антоніу.

На той час на території майбутнього міста існувало лише декілька рибальських будиночків, а сама місцевість мала назву Santo António da Arenilha. Відповідальним за будівництво майбутнього міста було призначено Себаштьяу Жозе де Карвалью і Мелу (більш відомий як Маркіз де Помбал), — того самого королівського міністра, який відбудовув місто Лісабон після землетрусу 1755 року.

Площа Маркіза де Помбал

Спорудження відбувалось досить швидкими темпами; 17 травня 1774 року було закладено перший камінь, а вже 6 серпня того ж року закінчуються роботи по зведенню будинку муніципальної палати, митниці і казарми. Було розпочато роботи по зведенню церкви. Будівництво велось за тим самим методом, що використовувався при відбудові центру міста Лісабона — «байші», — з привезених напівфабрикатів, які швидко монтувалися на місті. 13 травня 1776 року роботи було повністю завершено, а квартали нового міста набули правильних геометричних форм, сконцентрованих навколо його головної площі — Маркіза де Помбал

В кінці 19 століття і на початку 20 століття місто швидко розвивалось, — головним чином завдяки рибальству (вилов сардинії і тунця), перетворившись на важливий центр по виробництву рибних консерв та важливий порт. У 1886 році місто стає першим в Алгарве туристичним центром, де при освітленні вулиць було використано природній газ, а вже у 1906 році місто отримало залізничну станцію.

Cьогодні, завдяки своєму розташуванню і розвинутій інфраструктурі, Віла-Реал-де-Санту-Антоніу і муніципалітет користуються великою популярністю серед туристів з числа мешканців Північної Європи: тут охоче відпочивають німці, шведи та англійці.

[ред.] Населення

Населення муніципалітету Віли-Реал-де-Санту-Антоніу (1801 – 2004)
1801	1849	1900	1930	1960	1981	1991	2001	2004
2 112	3 953	9 817	12 313	14 999	16 347	14 400	17 956	18 158

[ред.] Структура

Муніципалітет складається з трьох муніципальних громад (порт. freguesias):

Віла-Нова-де-Касела (порт. Vila Nova de Cacela)
Віла-Реал-де-Санту-Антоніу (порт. Vila Real de Santo António)
Монте-Горду (порт. Monte Gordo)

[ред.] Економіка, побут, транспорт

Економіка району головним чином представлена рибальством і туризмом, сільськогосподарські угіддя займають 47 % території муніципалітету (зернові культури, фрукти, цитрусові і маслини). Місто розташоване на атлантичному узбережжі в мальовничій місцевості, маючи числені піскові пляжі (найвідомішим є пляж «Монте-Горду» (порт. Praia de Monte Gordo)).

Щороку у Вілі-Реал-де-Санту-Антоніу проводяться карнавал (у лютому або березні), так званий «пляжний ярмарок» з 10 по 15 жовтня (порт. Feira da Praia), інші народні свята в період з липня по вересень, а раз у два роки протягом цілого місяця липня — так званий «фестиваль Чотирьох міст» (порт. Festival das 4 Cidades)^[3].

У місті діє так званий Університет Дозвілля (не є закладом вищої освіти, пропонує лише деякі курси та займається проведенням різноманітних культурних подій), 13 загальноосвітніх шкіл (9 початкових і 4 середні), 8 дитячих садків.

Залізнична станція

Зупинка міського соціального автобуса

Місто як і муніципалітет в цілому має добре розвинуту транспортну мережу: з'єднане з Фару швидкісною автомагістраллю А-22 (більш відома як «Via do Infante»), з Лісабоном — А-2, з провінцією Алентежу — національною автомобільною дорогою IC-27 (відстань до міста Бежі — 99 км). Має залізничну станцію приміського сполучення на Лінії Алґарве. Чи не єдиний в країні безкоштовний соціальний автобус (порт. autocarro social) ціркулює за шістьма маршрутами територією усього муніципалітету^[4]. До іспанського автономного співтовариства Андалусії можна дістатись скориставшись паромною переправою або міжнародним автомобільним мостом через річку Гуадіану.

[ред.] Туризм

Серед архітектурних пам'яток особливий інтерес викликають історичний центр міста (порт. Centro histórico pombalino de Vila Real de Santo António), дві фортеці (порт. Fortaleza de Cacela, Castelo de Cacela), залізнична станція збудована у 1906 році, декілька церков як у самому місті так і на території муніципалітету (порт. Igreja Matriz de Cacela-Velha, Igreja de Nossa Senhora das Dores de Monte Gordo), два будинки культури (порт. Centro Cultural António Aleixo, Centro de Artes e Ofícios da Manta Rota), казино в Монте-Горду та маяк збудований у 1923 році.

Поблизу міста створено два заповідники: порт. Reserva Natural do Sapal de Vila Real de Santo António — відомий своїми вдало розташованими площадками для спостереження за рідкісними птахами, а також порт. Reserva Natural da Mata de Vila Real de Santo António — відомий своїми сосновими деревостанами і рідкісною флорою та фауною.

Для отримання безкоштовної туристичної інформації на території муніципалітету існує два інформаційних центри:

Перший розташований усередині будинку культури Антоніу Алейшу (адреса порт. Rua Teófilo Braga, 8900-303 Vila Real de Santo António, Tel. 281 542 100),
Другий — розміщений на території громади Монте-Горду поруч з казино (адреса порт. Avenida Infante D. Henrique, 8900-412 Monte Gordo, Tel. 281 544 495).