Вільгельм Рудольф Фіттіг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вільгельм Рудольф Фіттіг
нім. Wilhelm Rudolph Fittig
Народився 6 грудня 1835(1835-12-06)
Гамбург, Німеччина
Помер 19 листопада 1910(1910-11-19) (74 роки)
Страсбург, Франція
Країна  Гамбург
Діяльність хімік, винахідник, викладач університету
Alma mater Геттінгенський університет
Галузь Органічна хімія
Заклад Геттінгенський університет, Тюбінгенський університет, Страсбурзький університет
Науковий керівник Генріх Лімпріхтd
Аспіранти, докторанти Людвіг Вольф (хімік)
Julius Bredtd
Вільям Ремзі
Movsum bay Xanlarovd
Ira Remsend
Вільгельм Пфеффер
Hugo Erdmannd
Членство Геттінгенська академія наук
Прусська академія наук
Баварська академія наук
Відомий завдяки: Реакція Вюрца — Фіттіга
Нагороди Королівська медаль, медаль Деві, медаль Перкіна

CMNS: Вільгельм Рудольф Фіттіг у Вікісховищі

Вільгельм Рудольф Фіттіг (нім. Wilhelm Rudolph Fittig; 6 грудня 1835, Гамбург — 19 листопада 1910, Страсбург) — німецький хімік-органік.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у Гамбурзі. Закінчив Геттінгенський університет (1858), де навчався у Фрідріха Велера. Працював там же (з 1866 р. — професор), став членом Геттінгенської академії наук. В 18701876 рр. в Тюбінгенському, в 1876—1902 в Страсбурзькому університетах.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Основні праці присвячені вивченню будови й синтезу ароматичних вуглеводнів. Ще в студентські роки, вивчаючи дію натрію на ацетон, уперше синтезував (1859) пінакол. Встановив (1860), що пінакон при кип'ятінні з 30%-ю сірчаною кислотою дегідратується з утворенням пінаколіну. Використав і розширив (1864) реакцію Вюрца на синтези ароматичних вуглеводнів, наприклад гомологів бензолу, отримуючи їх дією металевого натрію на суміш алкіл- і арилгалогенідів і яка отримала пізніше назву Реакція Вюрца — Фіттіга. Вивчав мезитилен і його похідні, зокрема вперше отримав (1866) мезитилен шляхом конденсації ацетону. Виявив (1873) в кам'яновугільному дьогті фенантрен. Запропонував (1873) хіноїдну структуру для оксихінонів. Після 1873 року займався переважно вивченням ненасичених кислот і лактонів. До його найвідоміших відкриттів належить визначення брутто-формули фруктози і глюкози.

Посилання[ред. | ред. код]