Вільгельм III

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук





Вільгельм III
Kronprinz.jpg
Кронпринц Німецької імперії та Прусського королівства
Біографічні дані
Дата народження 6 травня 1882(1882-05-06)
Потсдам
Дата смерті 20 липня 1951(1951-07-20) (69 років)
Хехінген
Династія Гогенцоллерни
Батько Вільгельм II
Мати Августа-Вікторія

Фрідріх Вільгельм, Фрідріх Вільгельм Віктор Август Ернст (нім. Friedrich Wilhelm Victor August Ernst; * 6 травня 1882, Потсдам — 20 липня 1951, Хехінген) — кронпринц Німецької імперії та Прусського королівства.

Старший син кайзера Вільгельма II та імператриці Августи-Вікторії. Народився в Мармуровому палаці Потсдама.

Майбутній спадкоємець Німецької імперії з'явився на світ у прусському королівському Будинку Гогенцоллерів 6 травня 1882 в Потсдамі, в сім'ї принца Вільгельма (18591941), майбутнього останнього імператора Німеччини Вільгельма II Гогенцоллера.

Освіта та виховання[ред.ред. код]

Кронпринц Вільгельм навчався в Плені. У віці 10 років у 1892 році був записаний до прусської гвардії. Пізніше витримав офіцерський іспит і в 1900 році 18-річний кронпринц був становлений в обер-лейтенанти 1-го гвардійського піхотного полку.

У 19011903 рр. кронпринц навчався в Боннському університеті. У 1906—1908 рр. і з 1913 року служив у Великому Генштабі Німецької імперії. З жовтня 1908 кронпринц був командиром 1-го батальйону 1-го гвардійського піхотного полку, а з 1911 року — командиром 1-го Лейб-гусарського полку в Данцигу.

Міжвоєнна діяльність[ред.ред. код]

Після підписання перемир'я 11 листопада 1918 кронпринц Вільгельм змушений був скласти з себе командування і оселитися у вигнанні в м.Остерланд на острові Віріген в Нідерландах, де тоді ж сховався і останній імператор Німеччини Вільгельм II.

Вільгельм III та А.Гітлер

1 грудня 1918 кронпринц Вільгельм остаточно зрікся своїх прав на престол Німеччини. 9 листопада 1923 кронпринц Вільгельм отримав дозвіл жити в Німеччині і оселився у своєму маєтку поблизу Потсдама. У 1932 році під час президентських виборів до Рейхстагу він виступив на підтримку Адольфа Гітлера. Посланий Гітлером в Нідерланди Герман Герінг, торкнувся у розмові з Вільгельмом і його дружиною питання про можливість повернення престолу Гогенцоллернам. Гітлер, безсумнівно, був зацікавлений у підтримці зв'язків і з екс-принцем, що додавали нацистської партії все більше значення в міру зростання її популярності серед виборців. Зазнавши невдачі зі спробою висунення власної кандидатури на виборах до рейхстагу 1932 р., екс-кронпринц закликав виборців віддати голоси Гітлеру, неодноразово виступав на підтримку націонал-соціалістів і спонукав батька заявити про свої симпатії до фюрера, проте кронпринц скоро розчарувався в ньому, так як Гітлер зовсім не збирався реставрувати монархію, хоча ще в 1925 р. Гітлер переконував Вільгельма, що вбачає «у відновленні монархії вінець своїх прагнень». У 1945 році кронпринц Вільгельм був інтернований французькими військами, проте після закінчення Другої світової війни був відпущений на свободу. Кронпринц Вільгельм був автором мемуарів: «Спогади про моє життя» (1922) та «Мої спогади про німецькі військові діях» (1922). Останній кронпринц Німецької імперії помер у вигнанні на 69-му році життя 20 липня 1951 від серцевого нападу в м. Хехінген (Баден-Вюртемберг).

Посилання[ред.ред. код]