Вільгельм III
| Вільгельм III | |
|---|---|
| Кронпринц Німецької імперії та Прусського королівства | |
 |
|
| Дата народження | 6 травня 1882 р. |
| Потсдам | |
| Дата смерті | 20 липня 1951 р. |
| Хехінген | |
| Династія | Гогенцоллерни |
| Батько | Вільгельм II |
| Мати | Августа-Вікторія |
Фрідріх Вільгельм, Фрідріх Вільгельм Віктор Август Ернст (нім. Friedrich Wilhelm Victor August Ernst; 6 травня 1882, Потсдам — 20 липня 1951, Хехінген) — кронпринц Німецької імперії та Прусського королівства.
Старший син кайзера Вільгельма II і імператриці Августи-Вікторії. Народився в Мармуровому палаці Потсдама.
Майбутній спадкоємець Німецької імперії з'явився на світ у прусському королівському Будинку Гогенцоллерів 6 травня 1882 в Потсдамі, в сім'ї принца Вільгельма (1859—1941), майбутнього останнього імператора Німеччини Вільгельма II Гогенцоллера.
Освіта та виховання [ред.]
Кронпринц Вільгельм навчався в Плені. У віці 10 років у 1892 році був записаний до прусської гвардії. Пізніше витримав офіцерський іспит і в 1900 році 18-річний кронпринц був становлений в обер-лейтенанти 1-го гвардійського піхотного полку.
У 1901—1903 рр. кронпринц навчався в Боннському університеті. У 1906—1908 рр. і з 1913 року служив у Великому Генштабі Німецької імперії. З жовтня 1908 кронпринц був командиром 1-го батальйону 1-го гвардійського піхотного полку, а з 1911 року — командиром 1-го Лейб-гусарського полку в Данцигу.
Міжвоєнна діяльність [ред.]
Після підписання перемир'я 11 листопада 1918 кронпринц Вільгельм змушений був скласти з себе командування і оселитися у вигнанні в м.Остерланд на острові Віріген в Нідерландах, де тоді ж сховався і останній імператор Німеччини Вільгельм II.
1 грудня 1918 кронпринц Вільгельм остаточно зрікся своїх прав на престол Німеччини. 9 листопада 1923 кронпринц Вільгельм отримав дозвіл жити в Німеччині і оселився у своєму маєтку поблизу Потсдама. У 1932 році під час президентських виборів до Рейхстагу він виступив на підтримку Адольфа Гітлера. Посланий Гітлером в Нідерланди Герман Герінг, торкнувся у розмові з Вільгельмом і його дружиною питання про можливість повернення престолу Гогенцоллернам. Гітлер, безсумнівно, був зацікавлений у підтримці зв'язків і з екс-принцем, що додавали нацистської партії все більше значення в міру зростання її популярності серед виборців. Зазнавши невдачі зі спробою висунення власної кандидатури на виборах до рейхстагу 1932 р., екс-кронпринц закликав виборців віддати голоси Гітлеру, неодноразово виступав на підтримку націонал-соціалістів і спонукав батька заявити про свої симпатії до фюрера, проте кронпринц скоро розчарувався в ньому, так як Гітлер зовсім не збирався реставрувати монархію, хоча ще в 1925 р. Гітлер переконував Вільгельма, що вбачає «у відновленні монархії вінець своїх прагнень». У 1945 році кронпринц Вільгельм був інтернований французькими військами, проте після закінчення Другої світової війни був відпущений на свободу. Кронпринц Вільгельм був автором мемуарів: «Спогади про моє життя» (1922) та «Мої спогади про німецькі військові діях» (1922). Останній кронпринц Німецької імперії помер у вигнанні на 69-му році життя 20 липня 1951 від серцевого нападу в м. Хехінген (Баден-Вюртемберг).
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Вільгельм III |
