Вільгельм II (німецький імператор)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вільгельм ІІ
нім. Wilhelm II.
Вільгельм ІІ
Вільгельм ІІ
Вільгельм ІІ
Прапор
Прапор
Німецький Імператор
Прапор
Прапор
15 червня 1888 — 9 листопада 1918
Попередник: Фрідріх III
Спадкоємець: кронпринц Вільгельм
Наступник: титул скасовано
Прапор
Прапор
Король Прусії
Прапор
Прапор
15 червня 1888 — 9 листопада 1918
Попередник: Фрідріх III
Спадкоємець: кронпринц Вільгельм
Наступник: титул скасовано
Прапор
Прапор
Кронпринц Німецької імперії та Прусського королівства
Прапор
Прапор
Попередник: кронпринц Фрідріх
Наступник: кронпринц Вільгельм
Прапор
Прапор
Герцог Курляндії і Семигалії
Прапор
Прапор
8 березня 1918 — 12 квітня 1918
Попередник: Петер фон Бірон
Наступник: титул скасовано
 
Народження: 27 січня 1859(1859-01-27)
Берлін, Королівство Пруссія
Смерть: 4 червня 1941(1941-06-04) (82 роки)
Дорн, Райхскомісаріат Нідерланди
Причина смерті: серцево-судинні захворювання
Поховання: Дорн
Національність: німець
Країна: Німецький союз (18591871)
Німецька імперія (18711918)
Нідерланди (19181940)
Третій Рейх (19401941)
Релігія: лютеранство
Освіта: Боннський університет
Ступінь: доктор наук
Рід: Гогенцоллерни
Батько: Фрідріх III
Мати: Вікторія Саксен-Кобург-Готська
Шлюб: Августа-Вікторія (18811921)
Герміна Ройсс цу Грайц (19221941)
Діти: Вільгельм, Айтель Фрідріх, Адальберт Фердинанд, Август Вільгельм, Оскар, Йоахім, Вікторія Луїза
 
Військова служба
Роки служби: 18691918
Приналежність: Німецька імперія
Звання: Генерал-фельдмаршал
Грос-адмірал
Командував: Імперська армія Німеччини
Битви: Боксерське повстання
Венесуельська криза
Танжерська криза
Агадирська криза
Перша світова війна
Автограф:
Монограма: Монограма
Нагороди:
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святого Олександра Невського
Орден Білого Орла (Російська Імперія)
Орден Білого Орла (Російська Імперія)
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святого Станіслава 1 ступеня
Орден Святого Станіслава 1 ступеня
Орден Чорного орла
Орден Чорного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
Великий командор ордена дому Гогенцоллернів
Великий командор ордена дому Гогенцоллернів
Жіночий хрест «За заслуги»
Жіночий хрест «За заслуги»
Великий хрест ордена Хреста Свободи
Великий хрест ордена Хреста Свободи
Єрусалимський хрест
Єрусалимський хрест
Орден Заслуг Прусської Корони
Орден Заслуг Прусської Корони
Орден «Pour le Mérite» з дубовим листям (Пруссія)
Орден «Pour le Mérite» з дубовим листям (Пруссія)
Великий хрест Залізного хреста
Великий хрест Залізного хреста
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден Альберта Ведмедя (Ангальт)
Орден Альберта Ведмедя (Ангальт)
Військовий хрест Фрідріха (Ангальт)
Військовий хрест Фрідріха (Ангальт)
Орден Вірності (Баден)
Орден Вірності (Баден)
Орден Бертольда І (Велике герцогство Баден)
Орден Бертольда І (Велике герцогство Баден)
Великий хрест ордена Церінгенського лева
Великий хрест ордена Церінгенського лева
Великий хрест ордена Військових заслуг Карла Фрідріха
Великий хрест ордена Військових заслуг Карла Фрідріха
Орден Святого Губерта
Орден Святого Губерта
Військовий орден Максиміліана Йозефа
Військовий орден Максиміліана Йозефа
Орден Генріха Лева
Орден Генріха Лева
Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг)
Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг)
Кавалер Великого хреста ордена Золотого лева
Орден Людвіга Гессенського
Орден Людвіга Гессенського
Орден Вендської корони
Орден Вендської корони
Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін)
Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін)
Орден Заслуг дома герцога Пітера-Фрідріха-Людвіга (Велике герцогство Ольденбург)
Орден Заслуг дома герцога Пітера-Фрідріха-Людвіга (Велике герцогство Ольденбург)
Військовий хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург)
Військовий хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург)
Орден Рутової корони
Орден Рутової корони
Великий хрест Військового ордена Святого Генріха
Великий хрест Військового ордена Святого Генріха
Великий хрест ордена Корони (Вюртемберг)
Великий хрест ордена Корони (Вюртемберг)
Великий хрест ордена «За військові заслуги» (Вюртемберг)
Великий хрест ордена «За військові заслуги» (Вюртемберг)
Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне
Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне
Великий хрест ордена Білого Сокола
Великий хрест ордена Білого Сокола
Хрест «За вірну службу» (Шаумбург-Ліппе)
Хрест «За вірну службу» (Шаумбург-Ліппе)
Хрест «За заслуги у війні» (Саксен-Мейнінген)
Хрест «За заслуги у війні» (Саксен-Мейнінген)
Ганзейський хрест (Гамбург)
Ганзейський хрест (Гамбург)
Ганзейський хрест (Бремен)
Ганзейський хрест (Бремен)
Ганзейський хрест (Любек)
Ганзейський хрест (Любек)
Хрест «За військові заслуги» (Ліппе)
Хрест «За військові заслуги» (Ліппе)
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер Великого Хреста ордену Марії-Терезії
Кавалер Великого Хреста ордену Марії-Терезії
Кавалер Великого хреста ордена «Святий Олександр»
Кавалер Великого хреста ордена «Святий Олександр»
Орден «Святі Рівноапостольні Кирило та Мефодій»
Орден «Святі Рівноапостольні Кирило та Мефодій»
Кавалер ордена «За хоробрість» (Болгарія)
Кавалер ордена «За хоробрість» (Болгарія)
Вищий орден Святого Благовіщення
Вищий орден Святого Благовіщення
Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря
Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря
Кавалер Великого Хреста ордена Корони Італії
Кавалер Великого Хреста ордена Корони Італії
Кавалер Великого Хреста Савойського військового ордена
Кавалер Великого Хреста Савойського військового ордена
Кавалер Великого хреста ордена Святого Йосипа
Лицар Великого хреста ордена Нідерландського лева
Лицар Великого хреста ордена Нідерландського лева
Лицар Великого хреста військового ордена Віллема
Лицар Великого хреста військового ордена Віллема
Лицар Великого хреста ордена Оранського дому
Орден Османие 1 ступеня
Орден Османие 1 ступеня
Орден Пошани (Османська імперія)
Орден Пошани (Османська імперія)
Орден Слави (Османська імперія)
Орден Слави (Османська імперія)
Галліполійська зірка
Галліполійська зірка
Пояс двох веж Великий хрест ордена Вежі й Меча
Кавалер Великого хреста ордена Зірки Румунії
Кавалер Великого хреста ордена Зірки Румунії
Великий Хрест ордена Корони Румунії
Великий Хрест ордена Корони Румунії
Орден Кароля I
Орден Кароля I
Орден Білого орла (Сербія) Офіцер ордена Таковського хреста
Маріанський хрест
Маріанський хрест
Орден Королівського дому Чакрі Орден Серафимів Кавалер Великого хреста ордена Святого Олафа
Орден Норвезького лева
Орден Підв'язки
Орден Підв'язки
Орден святого Джона Королівський Вікторіанський орден
Кавалер Королівського Вікторіанського ланцюга
Кавалер Королівського Вікторіанського ланцюга
Кавалер ордена Золотого руна
Кавалер ордена Золотого руна
Кавалер Великого хреста ордена Південного Хреста Орден князя Данила I
Орден Слона Кавалер Великого хреста ордена Лепольда I Вищий орден Хризантеми
Кавалер Великого хреста ордена Святого Марина Ланцюг ордена Визволителя
Великий хрест Ордену Спасителя
Великий хрест Ордену Спасителя
Лицар Великого хреста ордена Корони Таїланду

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Вільге́льм II (нім. Wilhelm II.; 27 січня 1859(18590127), Берлін, Королівство Пруссія4 червня 1941) — останній німецький імператор і прусський король (18881918). Представник німецької династії Гогенцоллернів. Син Фрідріха III. З 1890 року вів активну зовнішню політику за переділ колоній. Разом з іншими європейськими монархами сприяв розв'язанню Першої світової війни. Зрікся престолу внаслідок Революції (1918), яка повалила німецьку монархію. Виїхав до Нідерландів, де й помер.

У січні 1918 наполягав на підписанні мирного договору з Україною. 19.1(1.2).1918 Німеччина разом з іншими країнами Четверного союзу визнала Українську Народну Республіку незалежною державою. За Вільгельма ІІ між УНР і Німеччиною та її союзниками було укладено Берестейський мир 1918 року, який ратифікувала німецька сторона в липні 1918 року. 2 червня 1918 року Вільгельм ІІ визнав гетьманом України Павла Скоропадського. 6 вересня 1918 року в замку Вільгельмгоге відбулися переговори, в ході яких обговорювалися актуальні проблеми тогочасних українсько-німецьких відносин.

Біографія[ред. | ред. код]

Зовнішня політика[ред. | ред. код]

Понад усе відомий активною зовнішньою політикою Німеччини. При ньому отримала розвиток велика колоніяльна імперія Німеччини, яка виникла незадовго до його вступу на престол, що вилилось у воєнне зіткнення в Африці й Китаї. Прагнення кайзера створити військово-морський флот, що не поступався б міцністю флоту Британської імперії, було вкрай боляче прийнято в Лондоні й призвело до англо-американських перегонів морських озброєнь на початку XX століття.

Підтримка Вільгельмом експансивного курсу своєї головної союзниці, Австро-Угорської монархії, на Балканах та його покровительство Османській імперії викликали серйозне погіршення відносин із Російською імперією.

Суперечності між європейськими державами призвели, незважаючи на теплі особисті й родинні відносини Вільгельма з монархами Великої Британії та Росії, до Першої світової війни. Німеччина, позбавлена своїх колоній, була змушена вести тяжку війну на два фронти, економічне становище різко погіршилося. Поразка у війні (11 листопада 1918) збіглася з революцією у Німеччині, після якої Вільгельм зрікся престолу і покинув державу, оселившись у нейтральних Нідерландах.

Соціальна політика[ред. | ред. код]

У часи правління Вільгельма II Німеччина відмовилася від дій Бісмарка на придушення соціалізму; закони Бісмарка проти соціалістів (1878–1890) перестали виконуватися, окреслилося деяке зближення влади з помірними соціал-демократами. Представники німецької соціал-демократії в 1914 році навіть підтримали початок Першої світової війни. Під час його правління було ухвалено такі соціальні реформи, як заборона роботи по неділях, заборона нічної роботи для жінок і дітей, заборона роботи для жінок в останні місяці вагітності та обмеження дитячої праці для дітей молодших за 14 років, що позитивно вплинуло на розвиток економіки країни.

Він говорив фр. «Je veux etre un roi des gueux» («Хочу бути королем бідних»): було затверджено прогресивний прибутковий податок (відсоткова ставка зростає зі зростанням доходів).

Після зречення[ред. | ред. код]

За Версальським мирним договором 1919 року Вільгельма оголошено винуватцем війни, він підлягав суду Міжнародного трибуналу. Але уряд Нідерландів відмовився його видати, а держави-переможці не наполягали на видачі. До кінця своїх днів Вільгельм прожив у Нідерландах. 1920 року активно листувався з фельдмаршалом Паулем фон Гінденбургом, з яким мав дружні стосунки. Вільгельм вітав його прихід до влади у 1925 році. 1926 року прусський ландтаг повернув Вільгельмові його земельні володіння, втрачені в перебігу листопадової революції 1918 року.

Помер під час Другої світової війни, у садибі Дорн (неподалік Утрехта) в окупованих Німеччиною Нідерландах. Автор мемуарів «Події та постаті, 1878—1918».

Погляди на нацизм[ред. | ред. код]

На початку 1930-х років Вільгельм, очевидно, сподівався, що успіхи німецької нацистської партії стимулюють інтерес до відновлення монархії, коли його старший онук стане новим кайзером. Його друга дружина, Герміна, активно зверталася до нацистського уряду від імені свого чоловіка. Однак Адольф Гітлер, сам ветеран імперської німецької армії під час Першої світової війни, не відчував нічого, крім презирства до людини, яку він звинувачував у найбільшій поразці Німеччини, і петиції були проігноровані. Вільгельм приймав Германа Герінга в Дорні, хоча й не довіряв Гітлеру.

Вільгельм також був приголомшений Кришталевою ніччю 9–10 листопада 1938 року, сказавши: «Я щойно пояснив свої погляди Ауві [Августу Вільгельму, четвертому сину Вільгельма] у присутності його братів. Він мав нахабність сказати, що згоден з єврейськими погромами і розуміє, чому вони відбулися. Коли я сказав йому, що будь-яка порядна людина охарактеризує ці дії як бандитизм, він виявився абсолютно байдужим. Він повністю втрачений для нашої родини». Вільгельм також заявив: «Мені вперше соромно бути німцем.»

Сім'я[ред. | ред. код]

Докладніше: Гогенцоллерни

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороди німецьких держав[ред. | ред. код]

Королівство Пруссія[ред. | ред. код]

Саксонія-Ангальт[ред. | ред. код]

Велике герцогство Баден[ред. | ред. код]

Королівство Баварія[ред. | ред. код]

Герцогство Брауншвайг[ред. | ред. код]

Велике герцогство Гессен[ред. | ред. код]

Мекленбург-Шверін[ред. | ред. код]

Велике герцогство Ольденбург[ред. | ред. код]

Королівство Саксонія[ред. | ред. код]

Королівство Вюртемберг[ред. | ред. код]

Інші держави[ред. | ред. код]

Іноземні нагороди[ред. | ред. код]

Австро-Угорщина[ред. | ред. код]

Болгарське царство[ред. | ред. код]

Королівство Італія[ред. | ред. код]

Нідерланди[ред. | ред. код]

Османська імперія[ред. | ред. код]

Португалія[ред. | ред. код]

Румунія[ред. | ред. код]

Російська імперія[ред. | ред. код]

Сербія[ред. | ред. код]

Сіам[ред. | ред. код]

Норвегія-Швеція[ред. | ред. код]

Британська імперія[ред. | ред. код]

У 1915 році позбавлений всіх британських нагород.

Інші держави[ред. | ред. код]

Наукові звання[ред. | ред. код]

  • Доктор юриспруденції Берлінського університету Фрідріха-Вільгельма
  • Почесний доктор інженерних наук Вищої політехнічної школи Берліна
  • Почесний доктор наук Клаузенбурзького університету
  • Доктор цивільного права Оксфордського університету
  • Почесний доктор права Пенсильванського університету
  • Почесний доктор медицини Празького університету Карла

Примітки[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Holger Afflerbach: Kaiser Wilhelm II. als Oberster Kriegsherr im Ersten Weltkrieg: Quellen aus der militärischen Umgebung des Kaisers 1914—1918. Oldenbourg, München 2005, ISBN 3-486-57581-3.
  • Thorsten Beigel, Sabine Mangold-Will (Hrsg).: Wilhelm II. Archäologie und Politik um 1900. Franz Steiner, Stuttgart 2017, ISBN 978-3-515-11557-5.
  • Christopher Clark: Kaiser Wilhelm II. Longman, Harlow u. a. 2000, ISBN 0-582-24559-1. Dt. Ausgabe: Wilhelm II. Die Herrschaft des letzten deutschen Kaisers. Aus dem Engl. von Norbert Juraschitz und Thomas Pfeiffer. DVA, München 2008, ISBN 978-3-421-04358-0. (Rezension [Архівовано 15 травня 2017 у Wayback Machine.])
  • Virginia Cowles: Wilhelm der Kaiser. Scheffler, Frankfurt / Main 1965.
  • Benjamin Hasselhorn: Politische Theologie Wilhelms II. (Quellen und Forschungen zur Brandenburgischen und Preußischen Geschichte Band 44), Duncker & Humblot, Berlin 2012, ISBN 978-3-428-13865-4.
  • Wolfgang König: Wilhelm II. und die Moderne. Der Kaiser und die technisch-industrielle Welt. Schöningh, Paderborn u. a. 2007, ISBN 978-3-506-75738-8.
  • Martin Kohlrausch (Hrsg.): Samt und Stahl. Kaiser Wilhelm II. im Urteil seiner Zeitgenossen. Mit Fotografien aus dem Archiv des Hauses Hohenzollern. Landtverl., Berlin 2006, ISBN 3-938844-05-1. (Mit Beiträgen von Otto von Bismarck, Hans Blüher, Rudolf Borchardt, Paul Busching, Winston Churchill, Egon Friedell, Walter Goetz, Georg Hinzpeter, Ernst Horneffer, Karl Lamprecht, Friedrich Naumann, Walther Rathenau, Jean-Paul Sartre, Reinhold Schneider, Percy Ernst Schramm, August Stein, Ludwig Thoma und Theodor Wolff.)
  • Christian Graf von Krockow: Unser Kaiser. Glanz und Untergang der Monarchie. Westermann, Braunschweig 1993, ISBN 3-07-509507-9.
  • Golo Mann: Wilhelm II. Scherz, München u. a. 1964.
  • Wolfgang J. Mommsen: War der Kaiser an allem schuld? Wilhelm II. und die preußisch-deutschen Machteliten. Propyläen, Berlin 2002, ISBN 3-549-07169-8.
  • John C. G. Röhl:
    • Kaiser, Hof und Staat. Wilhelm II. und die deutsche Politik. C. H. Beck, München ³1988 (TB 2002), ISBN 978-3-406-49405-5.
    • The Kaiser and his court. Wilhelm II and the government of Germany. Cambridge University Press, Cambridge 1994.
    • Wilhelm II., C. H. Beck, München 1993—2008:
  • John C. G. Röhl (Hrsg.): Der Ort Kaiser Wilhelms II. in der deutschen Geschichte. Oldenbourg, München 1991, ISBN 978-3-486-55841-8 (Volltext als PDF [Архівовано 18 вересня 2017 у Wayback Machine.])
  • Stefan Samerski (Hrsg.): Wilhelm II. und die Religion. Facetten einer Persönlichkeit und ihres Umfelds. Duncker und Humblot, Berlin 2001, ISBN 3-428-10406-4 (= Forschungen zur brandenburgischen und preußischen Geschichte. Beiheft Nr. 5).
  • Nicolaus Sombart: Wilhelm II. Sündenbock und Herr der Mitte. Volk & Welt, Berlin 1996, ISBN 3-353-01066-1.
  • Eberhard Straub: Kaiser Wilhelm II. Die Erfindung des Reiches aus dem Geist der Moderne. Landt Verl., Berlin 2008, ISBN 978-3-938844-10-6.
  • Friedhild den Toom: Wilhelm II. in Doorn. Selbstverlag, Hilversum 2002.
  • Volker Ullrich (Historiker)|Volker Ullrich: Als der Thron ins Wanken kam. Das Ende des Hohenzollernreiches 1890—1918. Donat Verlag, Bremen 1993, ISBN 3-924444-75-7.
  • Hans Wilderotter, Klaus D. Pohl (Hrsg.): Der letzte Kaiser. Wilhelm II. im Exil. Bertelsmann-Lexikon-Verl., Gütersloh 1991, Шаблон:Falsche ISBN.
  • Klaus-Gunther Wesseling. Wilhelm II. // Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon., Sp. 1178–1217}}.
  • Кулинич І. М. Вільгельм II [Архівовано 2 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 557. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
  • Кривонос Р. А. Вільгельм II // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вільгельм II (німецький імператор)