Вільгельм II Гогенцоллерн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вільгельм II Гогенцоллерн
нім. Wilhelm II., Friedrich Wilhelm Viktor Albert von Preußen'
Bundesarchiv Bild 146-2004-0096, Kaiser Wilhelm II..jpg
3-й Кайзер Німецької Імперії
9-й король Пруссії
Початок правління: 15 червня 1888
Кінець правління: 9 листопада 1918
Попередник: Фрідріх III
Наступник: Вільгельм III
ліквідація монархії, Фрідріх Еберт як Рейхспрезидент Веймарської Республіки
Дата народження: 27 січня 1859(1859-01-27)
Місце народження: Берлін
Дата смерті: 4 червня 1941(1941-06-04) (82 роки)
Місце смерті: Доорн, Нідерланди
Дружина: Августа Вікторія Шлезвіг-Августенбурзька
Діти: сини: Вільгельм, Ейтель Фрідріх, Адальберт, Август Вільгельм, Оскар та Іоахим дочка: Вікторія Луїза
Династія: Hohenzollern Haus Wappen.svg Гогенцоллерни
Батько: Фрідріх III
Мати: Вікторія Великобританська
«Лютневі укази». Ідеалізоване зображення Вільгельма ІІ та сподівання на «соціальну імперію» (друкований плакат 1890 року)

Вільге́льм II, повне ім'я Фрідріх Вільгельм Альберт Віктор Прусський, (* 27 січня 1859, Берлін; — † 4 червня 1941, Доорн, Нідерланди) з династії Гогенцоллерн, онук Вільгельма І, син Фрідріха III. Був з 1888 по 1918 останнім кайзером Німеччини та королем Пруссії.

В 1890, проголосивши т.зв. новий курс, активізував зовнішню політику Німеччини, спрямовану на боротьбу за переділ світу. Разом з іншими правителями європейських держав сприяв розв'язанню першої світової війни.

В січні 1918 В.ІІ Г. наполягав на підписанні мирного договору з Україною. 19.1(1.2).1918 Німеччина разом з іншими країнами Четверного союзу визнала Українську Народну Республіку незалежною державою. За В.ІІ Г. між УНР і Німеччиною та її союзниками було укладено Берестейський мир 1918, який був ратифікований німецькою стороною в липні 1918. 2.6.1918 В.ІІ Г. визнав гетьманом України П.Скоропадського. 6.9.1918 в замку Вільгельмгоге відбулися переговори, в ході яких обговорювалися актуальні проблеми тогочасних українсько-німецьких відносин. 9.11.1918 під час революції в Німеччині виїхав до Голландії.

28.11.1918 відрікся престолу.

Зовнішня політика[ред.ред. код]

Вільгельм II більш за все відомий активною зовнішньою політикою Німеччини. При ньому отримала розвиток, що виникла незадовго до його вступу на престол велика колоніальна імперія Німеччини, що вилилось у воєнне зіткнення в Африці і в Китаї. Прагнення кайзера створити військово-морський флот, що б не поступався по міцності флоту Британської імперії, було край боляче прийнято в Лондоні і привело до англо-американських перегонів морських озброєнь на початку XX століття. Підтримка Вільгельмом експансіального курсу своєї головної союзниці, Австро-Угорської монархії, на Балканах та його покровительство Османській імперії викликали серйозне погіршення відносин з Росією. Протиріччя між європейськими державами привели, незважаючи на теплі особисті и родинні відносини Вільгельма з монархами Великобританії та Росії, до Першої Світової війни. Німеччина, позбавлена своїх колоній, була змушена вести тяжку війну на два фронти, економічне становище різко погіршилось. Поразка у війні (11 листопада 1918 року) збіглася з революцією у Німеччині, після якої Вільгельм зрікся і покинув державу, поселившись у нейтральних Нідерландах.

Соціальна політика[ред.ред. код]

У часи правління Вільгельма II сталася відмова від дій Бісмарка на придушення соціалізму; закони Бісмарка проти соціалістів (1878—1890) перестали виконуватися, намітилося деяке зближення влади з помірними соціал-демократами. Представники німецької соціал-демократії в 1914 навіть підтримали початок Першої світової війни. Під час його правління були прийняті такі соціальні реформи, як: заборона роботи по неділях, заборона нічної роботи для жінок і дітей, заборона роботи для жінок в останні місяці вагітності і обмеження дитячої праці для дітей молодше 14 років, що позитивно вплинуло на розвиток економіки країни. Він говорив фр. «Je veux etre un roi des gueux» («Хочу бути королем бідних»): був прийнятий прогресивний прибутковий податок (процентна ставка зростає із зростанням доходів).

Після зречення[ред.ред. код]

За Версальським мирним договором 1919 року Вільгельм, оголошений винуватцем війни, підлягав суду Міжнародного трибуналу. Але уряд Нідерландів відмовився його видати, а держави-переможці не наполягали на видачі. До кінця своїх днів Вільгельм прожив в Нідерландах. У 1920 році активно переписувався з фельдмаршалом Паулем фон Гінденбургом, з яким у нього були дружні стосунки. Вільгельм вітав його прихід до влади у 1925 році. У 1926 році прусський ландтаг повернув Вільгельму його земельні володіння, втрачені в ході листопадової революції 1918 року. Помер під час Другої світової війни, у містечку Доорн (неподалік Утрехта) в окупованих Німеччиною Нідерландах. Автор мемуарів «Події і постаті 1878—1918».

Попередник:
Фрідріх III
Вільгельм ІІ Гогенцоллерн
Preußischer Adler (1871-1914).svg
9-й Король Пруссії

15 червня 18889 листопада 1918
Наступник:
Ліквідація монархії
Попередник:
Фрідріх III
Wappen Deutsches Reich - Reichsadler 1889.png
3-й Кайзер Німеччини

15 червня 18889 листопада 1918
Наступник:
Ліквідація монархії


Посилання[ред.ред. код]