Вільгельм I (король Шотландії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вільгельм I

Вільгельм I (1143—1214) — король Шотландії з 1165 до 1214 року, граф Нортумберленду з 1152 до 1157 року. Походив з династії Данкельдів.


Життєпис[ред.ред. код]

Молоді роки[ред.ред. код]

Вільгельм народився у Гантінгтоні у родині Генріха Нортумбрійського та Ади Варрен. Він був онуком короля Давида I. Про молоді роки його мало відомостей. У 1152 році після смерті батька Вільгельм успадкував графство Нортумберленд на півночі Англії. Втім новий король Англії Генріх II Плантагенет змусив Вільгельма зректися титулу графа. Після цього він перебував здебільшого у Шотландії.

Володарювання[ред.ред. код]

У 1165 році після смерті свого брата Малкольма IV Вільгельм став новим королем Шотландії. Першочерговими завданнями він бачив повернення собі Нортумберленду та приборкання шотландських магнатів, особливо горців. Король Шотландії уклав союз з Людовиком VII, королем Франції, спрямований проти Англії. Скориставшись повстанням синів Генріха II в його французьких володіннях у 1173-1174 роках, Вільгельм вирішив втрутитися у цей конфлікт. 12 липня 1174 року відбулася вирішальна битва між шотландцями та англійцями при Алвіні. Вільгельм I зазнав поразки й потрапив у полон. У 1175 році він вимушений був укласти угоду у Фалезі, згідно з якою Шотландія визнавалася залежною від Англії, а шотландські єпископи підпорядковувалися архієпископу Йорка.

Ця угода викликало повстання у Галовеї, яке вдалося придушити лише у 1186 році. Для зміцнення королівської влади тут побудовано замок Дамфріс. Після повернення Вільгельм також займався протидією володарям Оркейських островів з норвезької династії, які намагалися розширити свої володіння за рахунок гірських районів Шотландії. У 1179 році Вільгельм I разом із братом Давидом здійснили похід на північ й привели до покори графство Росс. Втім, 1181 року,в Россі підняв повстання Дональд, нащадок шотландського короля Дункана II. Він зміг захопити це графство й утримувати його до своєї смерті у 1187 році. Вільгельм I продовжував походи з підкорення гірських графств у 1197 та 1202 роках. Зрештою він досяг бажаного.

У цей же час новим королем Англії стає Річард I Левове Серце, який збирав сили та кошти для Третього хрестового походу. Скориставшись цим, король Вільгельм I за 10 тисяч марок сріблом позбавив Шотландію залежності від Англії. Тим самим договір у Фалезі було скасовано, а укладено новий у Кентербері, згідно з яким встановлювалися рівноправні стосунки між королівствами.

У 1180-х роках Вільгельм I вступив у конфлікт з папою римським Олександром III щодо незалежності шотландської церкви. Врешті-решт, уже за папи римського Целестина III у 1192 році, католицька церква в Шотландії отримала незалежність й було підпорядкована безпосередньо папському престолу.

1206 року Іоанн I, король Англії знову розпочав війну проти Шотландії. Сили Вільгельма I не давали можливості протидіяти англійцям. Після багатьох конфліктів та перемовин у 1212 році укладено мирну угоду з Англією.

2 грудня 1214 року Вільгельм I помер у Стерлінгу.

Родина[ред.ред. код]

1. Ерменгарда (1170-1233), донька Річарда I, віконта Бомонта

Діти:

  • Маргарет (1193-1259), дружина Юбера Бурга, графа Кенту
  • Ізабел (1195-1253), дружина Рожера Бігора, графа Норфолку
  • Олександр (1198-1249)
  • Марджорі (1209-1244), дружина Гілберта Маршалла, графа Пембруку

Мав 7 бастардів.

Джерела[ред.ред. код]

  • Magnusson, Magnus. Scotland: Story of a Nation. 2001.
Попередник
Малкольм IV
Royal Arms of the Kingdom of Scotland.svg Король Шотландії
11651214
Royal Arms of the Kingdom of Scotland.svg Наступник
Олександр II