Вільна демократична партія
(Перенаправлено з Вільна Демократична Партія)
Вільна демократична партія Freie Demokratische Partei | |
|---|---|
 | |
| Країна |
 Німеччина |
| Голова партії | Крістіан Лінднер |
| Ген. секретар | Фолькер Віссінґ |
| Дата заснування | 11 грудня 1948 |
| Штаб-квартира |
Thomas-Dehler-Haus |
| Ідеологія | лібералізм[en] |
| Позиція | правоцентризм |
| Молодіжна організація | Young Liberalsd |
| Союзники та блоки |
|
| Кількість членів | 76 100[1] |
| Офіційний колір (кольори) | жовтий[2], маджента[2] і ціановий[2] |
| Друкований орган | Q1822879? |
| Офіційний сайт | liberale.de |
Вільна демократична партія Німеччини (нім. Freie Demokratische Partei) — парламентська політична партія Федеративної Республіки Німеччина. Дотримується ліберальної ідеології. Входить до складу урядових коаліцій у шести землях.
Вибори 2021[ред. | ред. код]
На федеральних виборах до Бундестагу 2021 року партія отримала 11,5 % голосів.[3]
Вибори та уряд 2009[ред. | ред. код]
На федеральних виборах 27 вересня 2009 партія отримала рекордні для себе 14,6 % голосів і здобула 93 місця в Бундестазі.
28 вересня 2009 завершились перемовини щодо коаліційних домовленостей у другому уряді Ангели Меркель, розподіл урядових посад був таким: ХДС — 7 місць, ХСС — 3 місця і ВДП — 5 місць.[4] Міністри від ВДП:
- Гідо Вестервелле (нім. Guido Westerwelle) — віцеканцлер, міністр закордонних справ.[4]
- Філліп Рослер (нім. Philipp Rösler) — 36-річний уродженець В'єтнаму. Наймолодший міністр уряду. Очолив міністерство охорони здоров'я (ВДП на виборах обіцяла реформування сфери охорони здоров'я).[4]
- Сабіна Лойтгойссер-Шнарренбергер (нім. Sabine Leutheusser-Schnarrenberger) — міністр юстиції.
- Райнер Брюдерле (нім. Rainer Brüderle) — міністр економіки і технології.
- Дірк Нібель (нім. Dirk Niebel) — міністр економічної допомоги та розвитку. Дірк, бувши опозиціонером, ратував за ліквідацію саме цього міністерства.[4]
Лідери[ред. | ред. код]
- Раніше голова партії — Філіпп Реслер, віцеканцлер (2011—2013) і міністр економіки та технології (2011—2013). Очолив партію 13 травня 2011 та за три дні обійняв посаду віцеканцлера. З 12 травня 2011 до 17 грудня 2013 міністр економіки та технології, до цього був міністром охорони здоров'я. За фахом військовий медик.[5]
- Генеральний секретар ВДП — Дірк Нібель обіймав посаду міністра Федерального міністерства з економічного співробітництва і розвитку, за квотою партії.[6][7]
- Попередній голова партії — Гідо Вестервелле міністр закордонних справ ФРН (2009—2013), з 28 вересня 2009 до 16 травня 2011 обіймав посаду віцеканцлера.[6] Був головою партії з 2001 року, до цього був генеральним секретарем партії з 1994. На початку політичної кар'єри організував і очолював молодіжне крило партії — Юні Ліберали. 13 травня 2011 передав повноваження керівника ВДП Філіппу Реслеру.[6][5]
Очільники
| Лідер | (нім.) | поч. | кін. |
|---|---|---|---|
| Теодор Гойс | Theodor Heuss | 1948 | 1949 |
| Франц Блюхер | Franz Blücher | 1949 | 1954 |
| Томас Делер | Thomas Dehler | 1954 | 1957 |
| Райнгольд Маєр | Reinhold Maier | 1957 | 1960 |
| Еріх Менде | Erich Mende | 1960 | 1968 |
| Вальтер Шеель | Walter Scheel | 1968 | 1974 |
| Ганс-Дітріх Геншер | Hans-Dietrich Genscher | 1974 | 1985 |
| Мартін Бангеманн | Martin Bangemann | 1985 | 1988 |
| Отто Граф Лямбсдорф | Otto Graf Lambsdorff | 1988 | 1993 |
| Клаус Кінкель | Klaus Kinkel | 1993 | 1995 |
| Вольфганг Ґергардт | Wolfgang Gerhardt | 1995 | 2001 |
| Ґідо Вестервеллє | Guido Westerwelle | 2001 | 2011 |
| Філліп Реслер | Philipp Rösler | 2011 | 2013 |
| Крістіан Лінднер | Christian Lindner | 2013 | нині |
Політика[ред. | ред. код]
Партія виступає за денуклеаризацію країни. ВДП — єдина німецька партія, що включила до своєї програми пункт про членство України в ЄС, хоча й у довгостроковій перспективі. Партія виступає також за потенційне членство в Євросоюзі держав західних Балкан.
Після отруєння Олексія Навального ВДП закликала зупинити будівництво «Північного потоку-2» поки Росія порушує права людини. Партія також висловилася за те, щоб продовження будівництва «Північного потоку-2» було тісно пов'язане з інтересами партнерів з Європейського Союзу та України.[8]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Gegen den Ampel-Trend: Grüne wachsen weiter // Merkur: Deutsche Zeitschrift für europäisches Denken / Hrsg.: H. Paeschke, H. Schwab-Felisch, J. Moras et al. — Stg: Klett-Cotta Verlag, 2023. — ISSN 0026-0096; 2510-4179
- ↑ а б в https://www.fdp.de/media/245/download?inline — С. 6.
- ↑ Лідер соціал-демократів Шольц хоче створити коаліцію без партії Меркель. ФАКТИ ICTV (укр.). 27 вересня 2021. Архів оригіналу за 27 вересня 2021. Процитовано 27 вересня 2021.
- ↑ а б в г Олександр Сосновський (26 жовтня 2009). Новий уряд Німеччини - усі портфелі вже роздані. Німецька хвиля. Архів оригіналу за 1 липня 2013. Процитовано 13 листопада 2009.
- ↑ а б Наталя Неділько (15 травня 2011). Новий лідер: У Німеччині партію Ламбсдорфа і Геншера очолив виходець із В’єтнаму. на сайті "Німецької хвилі". Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 15 червня 2011.
- ↑ а б в Умланд Андреас. Німецький шанс України // Дзеркало тижня. — 2009. — Вип. #43 (771) (07-13 Листопада). — С. стор. 6. Архівовано з джерела 11 листопада 2009. Процитовано.
- ↑ Лідер лібералів – від політичної легковажності до героя виборів. Німецька хвиля. 28 вересня 2009. Архів оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 13 листопада 2009.
- ↑ Bei Nord Stream 2 muss es jetzt ein Moratorium geben. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 17 березня 2021.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
