Вільхівська Тетяна Густавівна
Тетяна Густавівна Вільхівська (Волховська;* січень 1763 - † січень 1853) — українська поміщиця, власниця села Мойсівки (Мосівки) (нині – Драбівський район, Черкаська область), де бував Тарас Шевченко; родичка де Бальменів та Башилових.
Біографічна довідка[ред. | ред. код]
Дружина дійсного статського радника Волховського Петра Степановича, Тетяна Вільхівська (Волховська), вважалась напівнімкенею, напівросіянкою[1].
Ні дітей, ні прямих спадкоємців вона не мала.
Дуже любила гучні розваги і гру в карти[2].
Вихована як справжня аристократка свого часу, вона все своє життя прожила у розкоші.
Вона приймала численних гостей, серед яких були історик М.А.Маркевич, М.Д.Корсун, сімейство Тарновських, Галаганів, Раковичів, хрестила дітей у багатьох поміщиків – де Бальменів, Закревських, Вишневських, Селецьких – безоглядно витрачаючи кошти.
Петро Степанович Волховський помер у 1815 році, Тетяна Волховська набагато пережила чоловіка — померла у січні 1853 року, на 91 році життя.
Тетяна Вільхівська і Тарас Шевченко[ред. | ред. код]
Тетяна Вільхівська щороку, 12 січня, у день своїх іменин, та 29 червня у день народження покійного чоловіка влаштовувала в Мойсівці пишні бали[3], на які з’їжджались численні гості з різних повітів Чернігівської, Полтавської, Київської та інших губерній.
Ці бали згадував у своїх спогадах[4] Олександр Афанасьєв-Чужбинський:
«…Їх відвідувала більшість дворян та поміщиків, тривали вони близько двох-трьох днів. Усіх гостей незалежно від стану приймали однаково».
Тарас Григорович Шевченко побував у готях в Тетяни Густавівни тричі.
Вперше він приїхав туди 29 червня 1843 року з Євгеном Гребінкою. Вдруге Тарас Шевченко приїздив до Мойсівки 12 січня 1844 року і втретє – 12 січня 1846 року.
У Мойсівці Тарас Шевченко познайомився з Яковом де Бальменом, Василем Капністом, Олександром Афанасьєвим-Чужбинським, а також родиною Закревських: Ганною та Платоном.
На балах гості розважались: танцювали, грали в азартні ігри, хизувались модними нарядами, освоювали нові танці та слухали нову музику, прогулювались, читали останні новинки літератури. Серед цих новинок був і «Кобзар» Тараса Шевченка. Вразливі панянки наввипередки читали напам’ять уривки з «Кобзаря».
«Баль, своїм звичаєм, повинна була розпочати сама господиня танцем в першій парі з гостем, якого вважали найзнаменитішим. Таким гостем усі уважали Шевченка, але 80-літня Вільхівська не спроможна була танцювати.
Шевченко сказав, що, опріч господині, він ні з ким не піде танцювати. Погодилися на тому, що Шевченко вдарить трепака, а Вільхівська, сидячи в фотелю vis-a-vis, буде притупцьовувати.»
Серед творів Шевченка, виконаних у Мойсівці, - акварельний портрет Шостки Олександри Іванівни[5], портрет господині села — Т.Г.Волховської і копія портрета П.С.Волховського. Ці картини довгий час прикрашали стіни однієї з віталень будинку. Також були написані дві картини під назвою «Бал у Волховських», карикатурні портрети «Товариства мочемордія».
Перебуваючи у засланні в Кос-Аралі, Шевченко згадував у листах до В.М.Рєпніної[6]:
«…Жива ли она, добрая старушка? И собираются ли по-прежнему в сей день к ней нецеремонные соседи со чады и домочадцы повеселиться денька на два-три и вновь разъехаться до 12 генваря. Жива ли она и много ли осталось в живых о которых с удовольствием воспоминаю?».
«В Мосевке для меня была если не искренняя радость, то во всяком случае и не угнетающая тоска…»
У вірші «Г.З.»[7] (Немає гірше, як в неволі) поет згадує:
«… І те село, і ті люде,
Де мене, мов брата
Привітали! Чи жива ти
Старесенька мати?
Чи збираються ще й досі
Веселії гості
Погуляти у старої,
Погуляти просто?
По-давньому, як-то кажуть
Од світу до світу?
А ви, мої молодії
Веселії діти,
Рожевії дівчаточка
І досі в старої … »
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Дівоче прізвище – Гамиф.
- ↑ Щоправда не цуралась і меценатства. Зокрема, в 1835 році вона подарувала Санкт-Петербурзькій Академії Мистецтв 26 картин художника Ле Пренса, на яких було зображено Росію XVIII століття.
- ↑ За пишні бали Мойсівку називали Малоросійським Версалем.
- ↑ 1Олександр Афанасьєв-Чужбинський. „Спомини про Тараса Шевченка [Архівовано 16 листопада 2021 у Wayback Machine.]; 2)«Русское слово». — 1861. — № 5. — С. 7.
- ↑ [Олія]. [12.I 1846]. Портрет ймовірно загинув у пожежі.
- ↑ Візити Т.Г. Шевченка до Мойсівки[недоступне посилання з червня 2019].
- ↑ Присвята Ганні Закревські. Ганна Закревська (1822—1857), дружина українського поміщика, полковника у відставці П. О. Закревського (1801—1882). Т. Шевченко познайомився з Закревськими 1843 р., бував у їх маєтку Березовій Рудці на Полтавщині, намалював портрет Г. Закревської і її чоловіка.
Джерела[ред. | ред. код]
- Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя. — К., 1991. — С. 113-156.]
- Шевченківський словник. Том перший. К., 1976. с. 412
- Волховська Тетяна Густавівна[недоступне посилання з листопадаа 2019]
- Ізборнік [Архівовано 12 листопада 2013 у Wayback Machine.]
- Родовід [Архівовано 19 квітня 2018 у Wayback Machine.]
- Гребінка [Архівовано 26 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- Ярмарка марнославства [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]