Вільшина Остап
| Вільшина Остап | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | Юрій Пилипович Пантелейчук |
| Народився |
14 березня 1899 Рогізна |
| Помер |
15 травня 1924 (25 років) Ленківці |
| Поховання | Ленківці |
| Громадянство |
.svg){kind=small} Австро-Угорщина →  Румунія |
| Національність | українець |
| Діяльність | поет |
| Знання мов | українська |
| Роки активності | 1920-1923 |
| Жанр | поезія, публіцистика, літературна критика |
| Автограф |
 |
Оста́п Вільши́на (Юрій Пантелейчук) (14 березня 1899, Рогізна, тепер мікрорайон Чернівців — 15 травня 1924) — український поет, прозаїк, публіцист, літературний критик
Життєпис[ред. | ред. код]
Остап Вільшина — літературний псевдонім Юрія Пилиповича Пантелейчука.
Після закінчення початкової школи в рідному селі, Юрій навчався, з декількома перервами[1] у Чернівецькій вчительській семінарії[2]. Під час навчання в семінарії заробляв на прожиття репетиторством.
Після закінчення Першої світової війни Північна Буковина переходить під владу Румунії. Навчання в семінарії румунізується. Не зумівши повторно скласти екзамен з румунської мови, Юрій Пантелейчук змушений покинути семінарію. Його мобілізують в румунську армію, звідки він втікає і, разом з дружиною[3], переходить кордон в Підкарпаття[4], яке стало після війни частиною Чехословаччини.
В Ужгороді Юрій працює декілька місяців у «Комітеті українських біженців», деякий час проживає у Подебрадах, де слухає лекції в «Українській господарській академії», займається літературною роботою, спілкується з діячами українського руху: Августином Волошиним, Миколою Садовським, Василем Пачовським, Володимиром Бірчаком, Марійкою Підгірянкою та іншими.
У жовтні 1921 року важка недуга[5] змушує Юрія Пантелейчука на сім місяців лягти на лікування в ужгородську лікарню, звідки його, на вимогу Румунії, чехословацька влада депортує в Чернівці.
Знову мобілізація в румунську армію, знову перехід на нелегальне становище, остаточне звільнення на початку 1924 року від воєнної повинності, переїзд в Усть-Путилу, де дружина працює вчителькою. Але задавнена важка хвороба змушує переїхати в Чернівці (приміські Ленківці), де 14 травня 1924 року Юрій Пантелейчук помер і був з почестями похований на місцевому цвинтарі.
Літературну діяльність Юрій Пантелейчук почав у 1920 році. Друкувався в періодичних виданнях Львова, Ужгорода і Чернівців — учительській газеті «Каменярі», журналах «Промінь», «Світ дитини».
Є автором патріотичних і ліричних віршів, творів для дітей, публіцистики. Зазначав, що великий вплив на нього справила творчість П. Тичини. Писав переспіви з Рабіндраната Тагора та інших.
Виступав проти румунської влади, зазнав переслідувань сигуранци, пропагував проукраїнські та прорадянські погляди.
Найкращі твори — цикл «Веснянки», ліричні поезії «Лист до сина», «З Чорногорії».
Підготовлені збірки віршів «З-над Пруту» та «Жмуток незабутків» (1923) не були опубліковані; частина творів по його смерті була вилучена румунською поліцією.
Його іменем у Чернівцях (Ленківцях) названо вулицю, в Рогізні відкрито пам'ятник — скульптор Володимир Гамаль.
2006 року у видавництві «Букрек» вийшла книга «Я — син вільного роду» (Чернівці).
Оцінка літературознавця[6][ред. | ред. код]
« …Рідко хто з поетичних ровесників Остапа вільшини, який, до речі, не мав навіть закінченої середньої освіти, зазнав завельми стислий час — кілька років — такої, як цей юнак інтенсивної професійної еволюції. Почавши з ліричних мініатюр, де не завжди витримувався навіть віршовий розмір, він через рік-два прийшов до таких витончених поетичних форм, як сонет і тріолет, почав брати на озброєння такі непрості жанри, як лірико-епічна поема, байка, сміховинка.
Промовисте підтвердження непровінційності та літературного професіоналізму Остапа Вільшини, знавця кількох іноземних мов ,- його поетичні переспіви …»
Література[ред. | ред. код]
- «Остап Вільшина. Буковина: її минуле і сучасне» — під редакцією Дениса Квітковського, Теофіла Бриндзана, А. Жуковського, Париж — Філадельфія — Детройт, 1956,
- УЛЕ, том 1, Вільшина Остап, Федір Погребенник, 1988,
- «Література і мистецтво Буковини в іменах: словник-довідник. Вільшина Остап», Богайчук М. А., Чернівці, 2005,
- «Вільшина Остап. Я - син вільного роду: поезії, публіцистика, літературна критика», Богдан Мельничук, Чернівці, «Букрек», 2006,
- «Остап Вільшина. Байки буковинські: антологія», передмова та упорядкування В. Т. Косяченко, Чернівці, 2011.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Перерви були викликані: в першому випадку — закриттям навчального закладу після окупації Чернівців російською армією, в другому — мобілізацією в австро-угорську армію під час Першої світової війни.
- ↑ Чернівецька цісарсько-королівська чоловіча вчительська семінарія.
- ↑ Парасковією Миколаєвною Герман
- ↑ Теперішнє Закарпаття.
- ↑ Туберкульоз.
- ↑ З передмови Богдана Мельничука до книги «Я — син вільного роду».
Посилання[ред. | ред. код]
- Експерт [Архівовано 29 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- Український словник[недоступне посилання з червня 2019]
- Черешенька у міжвоєнний період
- УРЕ [Архівовано 20 листопада 2016 у Wayback Machine.]