Вільям Гантер Мак-Крі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вільям Гантер Мак-Крі
Sir William Hunter McCrea
Народився 13 грудня 1904(1904-12-13)
Дублін
Помер 25 квітня 1999(1999-04-25) (94 роки)
Льюїс, Східний Суссекс
Громадянство Ірландія
Галузь наукових інтересів астрофізика
Заклад Белфастський, Лондонський, Сассекський університети
Alma mater Кембриджський університет
Геттінгенський університет
Вчене звання професор

Сер Вільям Гантер Мак-Крі (англ. Sir William Hunter McCrea; 13 грудня 1904, Дублін25 квітня 1999) — англійський астроном і математик, член Лондонського королівського товариства (1952).

Життєпис і дослідження[ред.ред. код]

Родився в Дубліні (Ірландія). У 1926 закінчив Триніті-коледж Кембриджського університету, продовжував навчання в Геттінгенському університеті (Німеччина). У 1930-1932 викладав математику в Единбурзькому університеті, в 1932-1936 — у Лондонському університеті і Імпіріел-коледжі. Потім був професором математики в Белфастському (1936-1944) і Лондонському (1944-1966) університетах. У 1966-1972 — професор теоретичної астрономії Сассекського університету, з 1972 — почесний професор.

Основні наукові роботи відносяться до різних областей теоретичної астрофізики — теорії зоряних атмосфер, фізики міжзоряного середовища, космогонії, космології. У 1929 виконав піонерські дослідження динамічних ефектів турбулентності як механізму, здатного забезпечити надходження речовини в хромосферу. У 1931 побудував першу послідовну модель атмосфери і з її допомогою розрахував вихідний потік випромінювання; ця модель дозволила вперше отримати самоузгоджені кількісні оцінки ряду параметрів атмосфер зірок. Одним з перших звернувся до проблеми обліку сферичності зоряних атмосфер, вивчав перенесення випромінювання в рухомих атмосферах та закінчення речовини із зірок Вольфа - Рає і нових.

Разом з Е.А.Мілном в 1934 побудував ньютонівську космологічну теорію, яка, не використовуючи складний математичний апарат загальної теорії відносності, служить для багатьох явищ космічних масштабів гарним наближенням до релятивістської космології. Розробив з точки зору загальної теорії відносності деякі аспекти гіпотези Ф.Гойл про безперервне виникненні матерії. Останнім часом займався дослідженням початкових умов у моделях однорідного та ізотропного Всесвіту. Створив єдину теорію утворення зірок і планетних систем з газових хмар, які перебувають у стані надзвукової турбулентності. У припущенні, що планети утворюються як холодні тіла, розглянув розділення хімічних елементів у планетній речовині. Вивчив роль ударних хвиль у процесах акреції міжзоряної речовини зірками; висловив припущення, що проходження Сонця через пилові хмари, пов'язані зі спіральними хвилями щільності, можуть бути причиною настання льодовикових періодів на Землі і що з цих хмар Сонце може черпати матеріал для поповнення свого сімейства комет. В інших астрономічних роботах вивчав статистичні властивості квазарів (залежність між їхнім червоним зсувом і зоряною величиною), виникнення направленого випромінювання в пульсарі, процеси перетікання речовини в подвійних системах. Ряд робіт присвячено теоретичній хімії та математиці.

Автор книг «Релятивістська фізика» (1935), «Фізика Сонця і зірок» (1950).

Член Ірландської королівської АН, Единбурзького королівського товариства, Німецької академії природодослідників «Леопольдина», президент Лондонського королівського астрономічного товариства (1961-1963).

Золота медаль Лондонського королівського астрономічного товариства (1976), премія ім. Кіта Единбурзького королівського товариства (1941).

Джерела[ред.ред. код]

И.Г. Колчинский, А.А. Корсунь, М.Р. Родригес (1977). «Мак-кри Уильям Хантер». Астрономы (Биографический справочник) [Астрономи (Біографічний довідник)] (російською). на сайте Астронет. Київ: «Наукова думка». 

Посилання[ред.ред. код]