Вільям Кліфорд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вільям Кі́нгдон Клі́форд
Clifford William Kingdon desk.jpg
Народився 4 травня 1845(1845-05-04)
Ексетер, Девон, Великобританія
Помер 3 березня 1879(1879-03-03) (33 роки)
Мадейра, Португалія
Громадянство Велика Британія
Галузь наукових інтересів Алгебра, диференційна геометрія
Заклад Університетський коледж Лондона
Alma mater Кембриджський університет


Вільям Кі́нгдон Клі́форд (англ. William Kingdon Clifford; *4 травня 1845, Ексетер, Великобританія — †3 березня 1879, Мадейра, Португалія) — англійський математик та філософ.

Біографія[ред.ред. код]

Закінчив Трініті-коледж в Кембриджському університеті (1868), отримав декілька відзнак за успіхи в навчанні. В 1871 році за рекомендацією Джеймса Максвела став професором математики і механіки Лондонського університетського коледжа. Член Лондонського королівського товариства (1874). В 1875 році одружився з Люсі Лейн.

Інтенсивна творча праця (він любив працювати вночі) подірвало здоров'я вченого. Кліфорд відправився на лікування на острів Мадейра, де помер від туберкульозу, залишивши молоду дружину і двох дітей. Похоронений на Гайгейтському цвинтарі в Лондоні, поряд з могилою Карла Маркса. Люсі стала відомою письменницею і пережила чоловіка на 50 років. П'ятитомне зібрання творів Кліфорда було видано посмертно.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Першовідкривач алгебри Кліфорда. Об'єднав теорію кватерніонів з алгеброю Грасмана. Розробив (1876) алгебру бікватерніонів.

Вивчав неевклідову геометрію — праці Рімана та Лобачевського, якого назвав Коперником геометрії.

Наряду з Ґіббсом і Хевісайдом — основоположник векторного аналізу. Ввів (1878) сучасні терміни дивергенція (яку Максвел називав конвергенцією) і ротор. У посмертно виданій праці «Здоровий глузд в точних науках» (опубліковано 1885) дав сучасне означення скалярного добутку векторів.

У праці On the space theory of matter (1870) висунув передову на той час ідею, що матерія і сила тяжіння є проявами викривлення простору-часу. Цей принцип був покладений в основу загальної теорії відносності. У XX столітті на працях Кліфорда була значно розвинута теорія просторів Кліфорда-Клейна.

Праці[ред.ред. код]

Більшість праць Кліфорда опубликовані посмертно.

  • 1872. On the aims and instruments of scientific thought.
  • 1876. On the space theory of matter.
  • 1877. «The Ethics of Belief», Contemporary Review.
  • 1878. Elements of Dynamic, vol. 1.
  • 1879. Seeing and Thinking, науково-популярні лекції.
  • 1879. Lectures and Essays.
  • 1882. Mathematical Papers / Ed. R. Tucker.- London, 1882, собрание сочинений в пяти томах.
  • 1885. The Common Sense of the Exact Sciences. Працю завершив Карл Пірсон.
  • 1887. Elements of Dynamic, vol. 2, in Ewald, William B., ed., 1996. From Kant to Hilbert: A Source Book in the Foundations of Mathematics, 2 vols. Oxford University Press. Посмертне видання.

Для своїх дітей Кліфорд написав збірку казок «The Little People».