Вільям Оккам

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вільям Оккам
Західна філософія
Філософія Середньовіччя
William of Ockham.png
Народився приблизно в 1288
Оккам, Суррей Англія
Помер 1347 або 1348
Мюнхен, Священна Римська імперія
Основні інтереси метафізика, епістемологія, теологія, логіка, онтологія, політика
Значні ідеї бритва Оккама, номіналізм
Вплинули на нього Арістотель, Тома Аквінський, Дунс Скот
Вплинув на наука, Віллард Ван Орман Квін

Ві́льям О́ккам, O.F.M. (англ. William of Ockham, бл. 1300—†1350) — англійський філософ-схоласт, францисканець. Написав ряд богословських та філософських праць — з логіки та з фізики Аристотеля. Завершив розпочату ще його попередниками критику філософських доведень існування Бога, проголосивши, що буття Бога — предмет релігійної віри, а не філософії, яка спирається на доведення.

Система поглядів[ред.ред. код]

Вільям Оккам, сторінка з його манускрипту 'Summa Logicae' 1341 р.
Стаття є частиною циклу про
схоластику
Thomas Aquinas in Stained Glass.jpg
Джерела
Течії
Схоластики
 

Рання схоластика:
Рабан Мавр | Ноткер Німецький | Гуго Сен-Вікторський | Алкуїн | Іоанн Скот Еріугена | Аделард Батський | Іоанн Росцелін | П'єр Абеляр | Гільберт Порретанський | Іоанн Солсберійський | Бернард Шартрський | Амальрік із Бена | Петро Даміані | Ансельм Кентерберійський | Бонавентура | Беренгар Турський | Гійом із Шампо | Давид Динанський | Петро Ломбардський
Середня схоластика:
Альберт Великий | Тома Аквінський | Дунс Скот | Августин Блаженний | Аверроес | Вітело | Дитрих Фрейберзький | Ульріх Енгельберт | Вінсент із Бове | Йоанн Жандунський | Роджер Бекон | Роберт Гросетест | Александр Гельсський | Егідій Римський | Роберт Кілвордбі | Раймунд Луллій | Марсилій Падуанський
Пізня схоластика:

Альберт Саксонський | Волтер Берлі | Микола Кузанський | Жан Буридан | Нікола Орезмський | Петро д’Альї | Вільям Оккам | Данте | Марсилій Інгенський | Лере Франсуа
Проблематика
Школи
Дискурс

Неосхоластика
Портал:Католицтво

За Оккамом, тільки чуттєве, наочне знання (що зветься інтуїцією) може засвідчити існування чого б то не було і тільки воно стосується фактів. Вчення про роль чуттєвої інтуїції та досвіду в пізнанні пов'язане у Оккама з двома іншими важливими положеннями його теорії пізнання: вимогою простоти пояснення (принцип економії, Бритва Оккама) та положенням про те, що реально існує одиничне (номінальне).

Основним завданням пізнання Оккам бачить осягнення реально існуючого часткового, одиничного. Загальне існує тільки в свідомості суб'єкта. Поза свідомістю та поза душею будь-яка річ є одиничною. Хоча все реальне, за Оккамом, одиничне, все ж індивіди можуть бути розподілені розумом на класи, тобто розподілені за родами та видами. В самих речах намає ні загального, ані часткового. І те, і друге притаманне тільки нашому способові сприйняття однієї і тієї ж речі. Для пояснення переходу думки до загального (до універсалії) він вводить поняття про «інтенцію», тобто про спрямованість думки, про логічні та психологічні акти чи знаки. Всі загальні поняття (універсалії) — знаки (терміни), що логічно позначають об'єкти.

Універсалії не притаманні самій речі, вони завжди існують після неї, існують тільки у свідомості, проте вони не позбавлені повністю об'єктивного значення. Хоча універсалія — тільки знак, але такий, що заміщує не будь-які предмети, а тільки ті, які самі по собі схожі між собою. Тому номіналізм Оккама іноді називають «термінізмом» (від слова «термін»). «Термінізм» Оккама пов'язаний з його вченням про досвід. Через те, що реальними є тільки одиничні речі, то пізнання об'єктивного світу починається з досвіду і проходить через канали відчуттів. Первинний вид знання — це наочне знання, яким пізнається одиничне. Вслід за ним іде «абстрактне» знання, або «знання про загальне».

На цих засадах Оккам будує свою теорію науки. Науки поділяються на реальні та раціональні. Реальні науки розглядають поняття з погляду їх відношення до речей, раціональні — з точки зору їх відношення до інших понять, а не до речей.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Оккам У. Семь избранных диспутов. // Антология средневековой мысли в 2х тт. (т.2) Хрестоматия. Учебно-научное издание под ред. С. С. Неретиной, Л. В. Бурлаки. Изд-во РХГИ, СПб, 2001-2.
  • Гайденко В. П., Смирнов Г. А. Западноевропейская наука в средние века. — М.: Наука, 1989.
  • Курантов А. П., Стяжкин Н. И. Оккам. — М.: Мысль, 1978. — (Мыслители прошлого).
  • Столяров А. А. Номинализм Оккама / История философии. Запад-Россия-Восток. Книга первая. Философия древности и средневековья. — М.: Греко-латинский кабинет, 1995. — с.373-374.
  • Verbum. Выпуск 4. Философия Уильяма Оккама: традиции и современность.// Альманах Центра по изучению средневековой культуры при философском факультете Санкт-Петербургского университета. СПб.: Издательство Санкт-Петербургского философского общества, 2001. — 277 с.
  • Лисанюк Е. Н. Средневековая логика (XI–XIV вв). // Историко-логические исследования. Межвузовский сборник. Издательство СПбГУ СПб, 2003.
  • Лисанюк Е. Н. Теория суппозиции в средневековой логике. // Verbum, N3, Альманах Центра изучения средневековой культуры при философском факультете СПбГУ. СПб, 2001.
  • Лисанюк Е. Н. Учение о мысленном языке в средневековой логике.// Вестник Мурманского государственного технического университета, т.3, N 3, Мурманск, 2000.