Вільям Фіц-Осберн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Вільям Фіц-Осберн (англ. William FitzOsbern; бл. 102022 лютого 1071 р.) — один із найближчих соратників Вільгельма Завойовника, активний учасник нормандського завоювання Англії та граф Херефорд1067 р.).

Зміст

Походження [ред.]

Вільям був сином нормандського лицара Осберна, сенешаля та двоюрідного брата Роберта II, герцога Нормандії. Коли після смерті Роберта герцогом став його малолітній син Вільгельм, одним з його опікунів став сенешаль Осберн. У 1040 р. Осберн був вбитий при захисті юного герцога від змовників. Місце батька при герцогському дворі зайняв його син Гійом (згідно з англійською вимовою — Вільям), що успадкував від своєї матері сеньйорії Пасі та Бретейль.

Участь у нормандському завоюванні Англії [ред.]

Сенешаль Вільям був одним з перших та найактивніших прихильників організації нормандського вторгнення в Англію. За легендою, саме він переконав нормандських баронів, які сумнівались, в реальності та вигідності цього наміру. Фіц-Осберн був одним із провідників армії герцога Вільгельма, що висадилась наприкінці вересня 1066 р. на англійському узбережжі. Він брав участь у битві при Гастінгсі і скоро після того, як Вільгельм був коронований королем Англії, отримав у володіння острів Уайт та титул графа Херефорда, ставши, таким чином, одним з перших представників англійської титулованої знаті. Коли навесні 1067 р. король Вільгельм І відправився до Нормандії, Вільяму Фіц-Осберну разом із Одо, єпископом Байо, було доручене управління Англією. Головним завданням Фіц-Осберна стала організація оборони східних регіонів країни для того, щоб не допустити данського вторгнення. Саме у Данії знайшли притулок багато англосаксонських аристократів, а сам данський король Свен II Естрідсен зберігав претензії на англійський престол. Резеденцією Фіц-Осберна став Норидж. Данський флот прибув, але лише восени 1069 р., і, завдяки системі оборони, яка була організована Вільямом, не зміг висадитись у Східній Англії. У подальшому Вільям Фіц-Осберн залишався близьким соратником Вільгельма Завойовника, регулярно брав участь у засіданнях Великої королівської ради та нормандських походах на північ.

Граф Херефорд [ред.]

Руїни замка Вігмор, збудованого Вільямом Фіц-Осберном

У якості графа Херефорда, Вільям Фіц-Осберн спорудив нову систему оборони вже у Західній Англії. Уздовж валлійського кордону він збудував цілий ряд замків: Монмут, Карісбрук, Чепстоу і Вігмор, що закрили шляхи з Південного Уельсу до Англії. Більш того, графу вдалось встановити англійську владу у Ґвенті, одному з кельтських королівств підвенно-східного Уельсу.

Експедиція до Фландрії [ред.]

Авторитет та вплив Фіц-Осберна яскраво проявились у 1070 р., коли помираючий Балдуїн VI, граф Фландрії, призначив Вільяма опікуном свого малолітнього спадкоємця. Другим опікуном став Філіпп I, король Франції. Але, скоро після смерті Балдуїна VI у Фландрії спалахнуло повстання проти правління вдови померлого графа Рихільди Геннегауської. На чолі повсталих став брат померлого Балдуїна Роберт Фриз. Рехільда звернулась за допомогою до Вільяма Фіц-Осберна та запропонувала йому свою руку та серце. У кінці 1070 р. Вільям з невеликою армією висадився у Фландрії, але 22 лютого 1071 р. англо-нормандські війська були розбиті у битві при Касселі, а сам граф Херефорд був убитий. Невдача фландрської експедиції Вільяма Фіц-Осберна різко ускладнила англо-фламандські відносини. Роберт Фриз, що закріпився на у графському званні за допомогою французького короля, став одним з головних противників Вільгельма Завойовника та неодноразово виявляв підтримку і надавав притулок англосаксонським вигнанцям.

Одруження та діти [ред.]

Вільям був одружений з Аделаїзою де Тосні, від якої мав, по крайній мір, двох синів та дочку:

Можливо він також мав незаконнонародженого сина:

  • Рауля

Література та посилання [ред.]

Перство Англії
Попередник:
Нове утворення
Граф Херефорд
1067-–1071
Наступник:
Роджер Фіц-Вільям, 2-й граф Херефорд