Вінглет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вінглети у Boeing 747—400

Вінглет (інша назва кінцеві крильця ; англ. winglet «крильце») — невеликі додаткові елементи на кінцях крил літака у вигляді крилець або плоских шайб. Вінглети крила слугують для збільшення ефективного розмаху крила, знижуючи індуктивний опір від вихору, який бере початок у кінці стрілоподібного крила, і, як наслідок, збільшення підйомної сили на кінці крила. Також вінглети дозволяють збільшити подовження крила, майже не змінюючи при цьому його розмаху. Застосування Вінглетів крила дозволяє поліпшити паливну економність у літаків, або дальність польоту у планерів. В наш час[Коли?] одні й ті ж типи літаків можуть мати різні варіанти вінглетів.

З літаків, що серійно випускаються або випускалися, вінглети мають: автожир А-7, літаки Су-80, Ан-158 , Ту-204/214 , Ту-334 і Іл-96. Також вінглети передбачалося використовувати в проекті літака Як-44.

Історія виникнення[ред.ред. код]

Брати Райт у 1905 році вперше застосували вінглети на літальному апараті Флайер-III , і пізніше на моторизований літаку Модель-А. Річард Уіткомб, авіаційний фахівець і інженер, співробітник НАСА, був одним з перших дослідників впливу вінглетів крила на аеродинаміку літака. На початку 1970-х він сконструював вінглет крила, що перпендикулярно поширюється вгору і вниз від площини крила.

На пасажирських літаках закінцівки були вперше застосовані на Boeing 747—400 випуску 1985 року. З 2009 року дана конструкція застосовується на крилах середньомагістральних літаків Airbus A-320 .

На початку 1990-х Луї Гратцер, головний спеціаліст з аеродинаміки компанії Aviation Partners, придумав і запатентував «blended winglet» — поєднане крильце, яке плавно загинається вгору по дузі великого радіусу і має велике відносне подовження. Перше ж застосування крилець нової конструкції для модернізації ділового літака Gulfstream II в 1991 році дозволило скоротити витрату палива на 7%. Настільки масштабна економія за рахунок модернізації виявилася безпрецедентною в історії авіації, якщо не вважати переробки всього літака або ремоторизації.

Принцип дії[ред.ред. код]

Порівняння індуктивних вихорів на крилах з традиційною краєм і з вінглетом

Підйомна сила крила утворюється різницею тисків під крилом і над крилом. Через різницю тисків частина повітря перетікає через край крила з області високого тиску знизу в область зниженого тиску зверху, утворюючи при цьому кінцевий вихор. На утворення вихору витрачається енергія руху, що призводить до появи сили індуктивного опору. Кінцевий вихор також призводить до перерозподілу підйомної сили за розмахом крила, зменшуючи його ефективну площу і подовження, і знижуючи аеродинамічні якості. Встановлення вінглетів допомагає домогтися оптимальнішої форми розподілу підйомної сили.

Гребневий вінглет[ред.ред. код]

Гребневі вінглети представляють собою горизонтальні кінчики крил, що мають більший кут стріловидності, ніж основна частина крила. Основне призначення таких закінцівок — підвищення паливної економності, поліпшені характеристики при наборі висоти, зменшення довжини розбігу при зльоті. Гребньові закінцівки дозволяють зменшити індуктивний опір крила. Випробування даних закінцівок в НАСА і Боїнгу показали, що паливна економічність з такими закінцівками склала 5,5% проти 3,5-4,5%, які забезпечували звичайні вертикальні закінцівки. Гребневі закінцівки вже використовуються на літаках Boeing 767, Boeing 777, а також плануються до установки на літаках Boeing 787 і Airbus A350.

Посилання[ред.ред. код]