Вінланд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Leiv Eriksson oppdager Amerika («Лейф Еріксон відкриває Америку») картина художника Крістіан Крог (1893)

.

«Відновлена "довга хата" вікінгів у Л'Анс-о-Медоуз, Ньюфаундленд і Лабрадор, Канада» (приблизно 1000 н.е.)

Вінла́нд також: Вінла́ндія (ісл. Vínland — «винна земля») — вікінгська назва узбережжя Затоки Святого Лаврентія (територія нинішніх канадських провінцій Ньюфаундленд, Нова Шотландія і Нью-Брансвік), яку надав Лейф Еріксон і вікінги, відкривши та заселивши Північну Америку за п'ять століть до Христофора Колумба.

Джерела[ред.ред. код]

Про походи Лейфа Еріксона відомо з манускриптів «Сага про гренландців» (норв. Grønlendingenes saga, нюн. Grǿnlendinga saga) і «Сага про Еріка Рудого» (ісл. Eiríks saga rauða) та усними переказами, в яких збережено деталі й події подорожі вікінгів, описаних в оповідях 250 років пізніш.

Археологічні відкриття XX ст підтвердили достовірність ісландських саг вікінгів. Селище вікінгів біля Л'Анс-о-Медоуз на півночі острова Ньюфаундленд було відкрито та досліджено в 1960-х роках.

Історічна Мапа Вінландії

 Колонізація Вінландії[ред.ред. код]

У 1960 році археологи відкрили поселення вікінгів Л'Анс-о-Медоуз, Ньюфаундленд і Лабрадор, Канада. Радіовуглецеве датування дерев'яних об'єктів, знайдених у Л'Анс-о-Медоуз, підтверджує дату заснування поселення приблизно 1000 н.е. Ймовірно, поселення вікінгів у Л'Анс-о-Медоуз було «воротами» півдня. Вікінги просунулися далі на південь уздовж американського узбережжя. Згідно з описами в сагах одне з місць стоянок вікінгів відповідає бухті ріки Гудзон, у районі нинішнього Нью-Йорка. Дослідники схиляються до думки, що вікінги, ймовірно, допливали до сучасних Флоріди та Мексики. Поселення вікінгів у Л'Анс-о-Медоуз проіснувало 40 років. Вікінги були з кров'ю витіснені місцевими племенами індіанців, яких вікінги називали «вузькоокими».

Сучасні дослідження[ред.ред. код]

Учені досі намагаються встановити найпівденніший засяг вікінгської колонізації:

  • Самюел Еліот Морісон (англ. Samuel Eliot Morison) в 1971  припускав, що вікінги досліджували південну частину острова Ньюфаундленд.
  • Ісландський кліматолог Палл Бергторссон (англ. Pall Bergthorsson) в р. 1997 припускав, що вікінгські дослідження материка могли б досягати по місто Нью-Йорк.

У всякому разі, щоб найти виноград у Вінландії, вікінги мусили б подорожували принаймні до південного берега річки Святого Лаврентія.

Знахідки вікінгських часів[ред.ред. код]

Досі декілька вікінгських артефактів віднайдено на Баффіновій Землі та на північному Лабрадорі в Канаді.  

Серед артефактів вікінгського походження в Північній Америці є норвезький пенс XI ст. віднайдений в 1957 у штаті Мен.

На південному березі річки Святого Лаврентія знайдено Кенсінгтонський рунічний камінь (англ. Kensington Runestone) — проте науковці вважають його хитрою підробкою.

Література[ред.ред. код]

  • Birgitta Wallace. Westward Vikings: The Saga of L'Anse Aux Meadows. - Historic Sites Association of Newfoundland and Labrador, 2006. ISBN 0-919735-09-6

Посилання[ред.ред. код]