Вінниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Вінниця
Герб Вінниці Прапор Вінниці
Вінниця на карті України
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Вінницька область
Район/міськрада	Вінницька міськрада
Код КОАТУУ	510100000
Засноване	1363
Магдебурзьке право	1640
Агломерація	Вінницька агломерація
Статус міста	з 1795 року
Поділ міста	3 района
Населення	365 227 (2009) [1]
Площа	60,94 км²
Густота населення	5 745 осіб/км²
Поштові індекси	21000-21499
Телефонний код	+380-432
Координати	49°14′14″ пн. ш. 28°28′2″ сх. д.
Водойма	Південний Буг
Міста-побратими	Пітерборо (Великобританія), Бірмінгем (США), Липецьк (Росія), Кєльце (Польща), Бурса (Туреччина), Рибниця (Молдова)
День міста	друга неділя вересня
Відстань
Найближча залізнична станція	Вінниця
До Києва
- фізична	199 км
- залізницею	221 км
- автошляхами	252 км
Міська влада
Адреса	21100, м. Вінниця, вул. Соборна, 59, 61-17-07
Веб-сторінка	Сайт міськради
Міський голова	Гройсман Володимир Борисович

Ві́нниця — місто з населенням понад 365 000 осіб на березі Південного Бугу, адміністративний центр Вінницької області і Вінницького району, значний історичний (осередок східного Поділля) та сучасний економічний і культурний центр держави.

Зміст 1 Географія 1.1 Розташування 1.2 Клімат 2 Історія 2.1 Назва 2.2 Старовинна Вінниця 2.3 Вінниця на рубежі ХІХ-ХХ століть 2.4 Радянські часи 2.5 Відомі люди Вінниці 3 Міські голови Вінниці 4 Сучасна Вінниця 4.1 Адміністративний поділ 4.2 Економіка 4.3 Транспорт 5 Штаб Військово-Повітряних Сил 6 Соціальна сфера 6.1 Освіта 6.2 Охорона здоров'я 7 ЗМІ 7.1 Телебачення 7.2 Друковані ЗМІ 8 Культура і відпочинок 8.1 Театри, музика і фестивалі 8.2 Кіно 8.3 Музеї 8.4 Парки і сквери 9 Спорт 10 Архітектура, пам'ятки і пам'ятники 11 Міста-побратими 12 Галерея 13 Виноски 14 Джерела, посилання і література

[ред.] Географія

[ред.] Розташування

Місто Вінниця та його околиці розташовані в межах Волинсько-Подільського кристалічного масиву, прикритого четвертинними відкладеннями пісків, глин, вапняків та мергелів. Перемішуючись із залишками рослинного світу, вони утворили родючі чорноземні ґрунти. Фундамент цього масиву складається з найдавніших порід: гранітів, гнейсів, сієнітів, які в деяких місцях виходять на поверхню та являють собою цінний будівельний матеріал.

[ред.] Клімат

Лежить місто на 49° пн.ш., тобто в середніх широтах, що визначає помірність її клімату. Для міста властиве тривале неспекотне, досить вологе літо та порівняно коротка несувора зима. Середня температура січня -5,8°С, липня +22,3°С. Річна кількість опадів 638 мм.

З несприятливих кліматичних явищ на території міста спостерігаються хуртовини (від 6 до 20 днів на рік), тумани в холодний період року (37-60 днів), грози з градом (3-5 днів). Тривалість світового дня коливається від 8 до 16,5 годин.

[ред.] Історія

Докладніше у статті: Історія Вінниці

На території, яку займає сучасна Вінниця, людина оселялася з давніх часів. Археологи знайшли тут знаряддя праці епохи неоліту, поховання бронзового століття, ранньослов’янські поселення, що відносяться до черняхівської культури; пізніше тут жили племена, що входили до складу Київської Русі, Галицько-Волинського князівства.

[ред.] Назва

Найімовірнішою основою назви вбачають старо-слов'янське вѣно — придане з боку жениха, дарована земля.^[2] Появу такої назви пояснюють тим, що Вінниця і землі, що оточують її, були в XIV ст. захоплені литовським князем Ольгердом і подаровані ним його племінникам.

[ред.] Старовинна Вінниця

Заселені ці території були ще в давні часи. Із середини X століття тут поселились племена уличів і тиверців, що входили до складу Київської Русі. Згодом цей край відійшов до Галицько-Волинського князівства. Більше ста років тут панувала Золота Орда.

Після перемоги у 1362 році війська литовського князя Ольгерда над військом татар, Поділля потрапило під владу литовського князівства. Племінники князя Ольгерда — Федір і Костянтин Коріятовичі, почали будувати на цих землях міста-фортеці. Серед них була і Вінниця. Про це вперше згадується в документах 1363 року. Започаткування літопису Вінниці з 1363 року пов'язане з намаганням Великого Литовського князівства утвердити своє володарювання на Поділлі.

У 1565 році місто стає повітовим центром Брацлавського воєводства. Перший замок було споруджено на високому місці лівого берега. У 1558 році з метою підсилення захисту від ворогів була збудована нова фортеця на острові Кемпа.

В 1640 році Вінниця отримала Магдебурзьке право.

7 липня 1648 року до Вінниці вступають частини військ Богдана Хмельницького на чолі з полковником Максимом Кривоносом і вона стає сотенним містом Кальницького полку

.

Героїчну сторінку в історію боротьби українського народу за незалежність вписали вінничани у березні 1651 року, коли у ході оборони міста 3-тисячним козацьким полком під проводом полковника Івана Богуна було вщент розгромлено 20-тисячне польське військо. У 1643 і 1653 рр. Вінницю відвідав Богдан Хмельницький, котрий після цієї перемоги сказав: «Тебе славний полковнику, не забуде народ ніколи». Протягом 1653—1667 рр. Вінниця була полковим містом гетьманської держави.

По другому розділу Польщі (1793 рік) Поділля і Брацлавщина відійшли до Російської імперії і утворили Подільську губернію. До західної частини губернії увійшло Подільське воєводство, в східну — Брацлавське. Вінниця стала губернським містом, але пізніше переведена в штат повітового міста (адміністративним центром губернії став Кам'янець-Подільський). У 1798 році в місті упроваджено «Городове положення».

Єрусалимка — квартал єврейської бідноти у Вінниці почала формуватися в кінці 18 століття.

[ред.] Вінниця на рубежі ХІХ-ХХ століть

Докладніше про цей час — стаття Вінниця на рубежі ХІХ—ХХ століть

Спорудження 1871 року Києво—Балтської залізниці та відкриття залізничного сполучення Козятин-Здолбунів сприяло потужньому економічному зростанню Вінниці. Вінниця стала центром регіону, де стрімко розвивалася цукрова галузь, значною мірою завдяки німецьким інвестиціям. За останні 40 років XIX століття Вінниця економічно зросла майже в три з половиною рази. Центр міста, зокрема навчальні заклади, театр, готель, водонапірну вежу будує талановитий архітектор Григорій Артинов.

З початком світової війни 1914 року місто стає адміністративним центром Подільської губернії, з огляду на прифронтове розташування Кам'янця.

Бурхливі події відбувались у Вінниці протягом 1917—1920 років. Владу утримували революційні комітети, ставленики австро-угорських військ, денікінської армії. На владу у Вінниці претендували три структури:

• Рада громадських організацій (голова - З. Грохольський);
• Подільська губернська українська Рада (голова - Д. Маркович);
• Рада робітничих і солдатських депутатів Поділля (голова - Є. Едельштейн).

Пізніше Вінниця на досить складному етапі Української революції (листопад 1918 - травень 1920 рр.) тричі ставала місцем перебування урядових структур Української Народної Республіки і саме тут, у готелі «Савой», ухвалювалися принципові, доленосні для національної державності рішення.

[ред.] Радянські часи

У 1923 році місто стає центром округу, а від 1931 року і до теперішнього часу — адміністративним центром утвореної Вінницької області.

Непоправних втрат зазнало місто в роки репресій комуністичного режиму. У передвоєнний період 1937-1941 року органами НКВД у Вінниці здійснювалися масові розстріли мирного населення. За результатами сучасних досліджень, вважається, що загальна кількість репресованих за цей період в Вінниці і області сягає близько 20 000 чоловік.

Спустошливої йому завдали й німецькі окупанти, які встановили у Вінниці особливий режим у зв'язку з розміщенням неподалік ставки «Вервольф». Під час війни 1941—1945 рр. кількість жителів із 100 тисяч скоротилась до 27 тис., із 50 промислових підприємств вціліло лише 10, повністю було зруйновано 1880 житлових будинків. Героїчними зусиллями вінничан та посланців інших регіонів країни наприкінці 1948 року майже цілком було відбудовано промисловість міста., а в дальші роки в обласному центрі потужно розвивались електронна, радіотехнічна та металообробна та інші галузі.

[ред.] Відомі люди Вінниці

З Вінницею пов'язані:

• Альтман Натан Ісаєвич - російський художник-кубіст;
• Богун Іван - козацький полководець;
• Чайковський Петро Ілліч – композитор зі світовим визнанням;
• Пирогов Микола Іванович - засновник анестезії та сучасної військово-польової медицини;
• Коцюбинський Михайло Михайлович – відомий український письменник;
• Стельмах Михайло Панасович - український радянський письменник;
• Береговий Георгій Тимофійович — фронтовий льотчик і космонавт, двічі Герой Радянського Союзу, почесний громадянин Вінниці.
• Ратушна Лариса Степанівна (Ляля Ратушна) — у роки війни учасниця Вінницького підпілля, Герой Радянського Союзу.

[ред.] Міські голови Вінниці

Докладніше у статті: Міські голови Вінниці

[ред.] Сучасна Вінниця

[ред.] Адміністративний поділ

В адміністративному відношенні Вінниця поділена на 3 райони

• Староміський
• Ленінський
• Замостянський

[ред.] Економіка

За часів СРСР Вінниця була потужнім центром машинобудівної, електронної, хімічної промисловості, проектно-конструкторських інститутів. За часів незалежності всі гіганти соціалістичної промисловості рухнули, тисячні робочі колективи припинили існування, обладнання демонтоване. Як правило, на місці колишніх потужніх заводів виникли компактніші господарські структури з меншою глибиною переробки, і з зсувом в бік практичніших повсякденних товаріві, в бік служб сервісу і торгівлі. Відносно вціліла лише харчова промисловість.

В економіці міста Вінниці, в останні роки, продовжуються процеси реформування власності. Функціонують 76 великих та середніх промислових підприємств, які виготовляють широкий спектр промислової продукції. Матеріальну сферу економіки міста представляють промисловість, будівництво, транспорт, зв'язок, а нематеріальну — заклади освіти, охорони здоров'я, культури, тощо. Динамічним розвитком характеризується сфера малого бізнесу. У місті працює 27 тис. приватних підприємців та близько 4 тис. малих підприємств. Майже 2,8 тисяч підприємств здійснюють свою діяльність в сфері торгівлі та побутового обслуговування населення міста. Кількість суб'єктів господарської діяльності у розрахунку на 1000 жителів у динаміці збільшується. Чисельність юридичних осіб у 2005 році склала 30,04 одиниць, а чисельність приватних підприємців — фізичних осіб — 53,55 чол. у розрахунку на 1000 жителів.

Кількість економічно активного населення досягає 106 тисяч осіб.

Станом на 01.11.2006 року в ДПІ у м. Вінниці зареєстровано 8885 платників податків — юридичних осіб. Фактично сплачують податки 6505 платників, або 73,2 % від зареєстрованих. Фізичних осіб — платників податків на зареєстровано 23452 особи, в тому числі сплачують податки 19396 осіб, що складає 82,7 %. За п'ять років сукупність об'єктів ЄДРПОУ зросла майже у двічі.

Обсяг інвестицій в основний капітал у 2006 році склав 928 млн. грн. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку міста з початку процесу інвестування складає понад 60 млн. дол. США. На Вінницю припадає близько чверті від всіх прямих вкладень в економіку регіону.

Міський бюджет у 2007 складався з доходів 513 млн. гривень і видатків в розмірі 505 млн. гривень.

[ред.] Транспорт

Об'єкти транспортного сполучення Вінниці:

• Залізничний вокзал;
• Автомобільні шляхи, в тому числі в самій Вінниці 365,5 км доріг, з яких 176,5 км — з асфальтобетонним покриттям, решта — з щебеневим (дані 2000-х років);
• Аеропорт «Гавришівка» — регулярні рейси не виконуються від 1993 року.

Міський громадський транспорт включає в себе:

• Трамвай;
• Тролейбуси;
• Автобуси;
• Маршрутні таксі;
• річкові катери, що здійснюють пасажирські та екскурсійні тури річкою Південний Буг.

[ред.] Штаб Військово-Повітряних Сил

Військово-Повітряні Сили України створені 17 березня 1992 року згідно з директивою Начальника Головного штабу Збройних Сил України. На базі штабу 24 Повітряної армії у Вінниці було сформовано Командування ВПС. На той час на території України знаходилося 4 Повітряні армії, 10 авіаційних дивізій, 49 авіаполків, 11 окремих ескадрилій, навчальні та спеціальні установи і заклади; всього біля 600 військових частин, 2800 літальних апаратів, понад 120 тис. військовослужбовців.

Нині ВПС України складаються з 5 родів авіації. До її складу входять авіаційні корпуси, окрема дивізія військово-транспортної авіації та центри підготовки й навчання особового складу.

2004 року Військово-Повітряні Сили і Війська Протиповітряної оборони Збройних Сил України були об'єднані в Повітряні Сили Збройних Сил України. У Вінниці на території колишнього Головного командування Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України, де нині розташовується Командування Повітряних Сил, урочисто було відкрито Пам’ятний знак на честь створення нового виду Збройних Сил України – Повітряних Сил. Цей день прийнято вважати Днем створення Повітряних Сил.

[ред.] Соціальна сфера

[ред.] Освіта

Освітні заклади міста Вінниці:

• 45 дошкільних навчальних закладів;
• 37 комунальних та 6 приватних загальноосвітніх навчальних закладів;
  • навчально-виховний комплекс: середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів гімназія №30 ім. Тараса Шевченка^[3];
• міжшкільний навчально-виробничий центр;
• дитяча музична школа;
• спеціальна загальноосвітня школа — навчально-реабілітаційний центр.

Позашкільні освітні заклади:

• палац дітей та юнацтва;
• центр художньо-хореографічної освіти «Барвінок»;
• приватний заклад «Перспектива».

Вінницькі вищі навчальні заклади:

• Вінницький державний аграрний університет
• Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського
• Вінницький національний медичний університет імені Миколи Пирогова
• Вінницький національний технічний університет
• Вінницький торговельно-економічний інститут

Викладацький потенціал міста — майже шеститисячний арсенал педагогічних кадрів, які працюють у 94 закладах, навчаючи і виховуючи понад 49 тисяч дітей (дані на сер. — кін. 2000-х років).

[ред.] Охорона здоров'я

Обласна лікарня імені М.І.Пирогова, 3 міські клінічні лікарні, 1 міська лікарня «Центр матері та дитини», 2 клінічних по­логових будинки, 2 дорослі та 3 дитячі поліклініки, станція швидкої медичної допомоги, 3 стоматологічні поліклініки (з них 1 дитяча), міське комунальне підприємство «Вінницька міська аптека», централізовані майстерні санітарного транспорту. Це понад 5100 працівників, з яких лише лікарі становлять 1400 осіб.

[ред.] ЗМІ

[ред.] Телебачення

Вінницькі телерадіокомпанії:

• Вінницька обласна державна телерадіокомпанія^[4] — власний шостий метровий канал «ВДТ-6», обласне ефірно-проводове радіо і радіо «Хвиля», що працює в середньохвильовому діапазоні (873 кГц).
• «ВІТА»
• «Вінниччина»

[ред.] Друковані ЗМІ

У Вінниці широкий спектр місцевих друкованих ЗМІ:

• «Вінницька газета» — часопис вінницької громади.
• Газета «Вінниччина» заснована в 1917 році Вінницькою обласною радою, виходить тричі на тиждень накладом 30 тис. примірників і також поширюється на території Вінницької області.
• «Місто»
• «33 канал»
• «RIA»
• «20 хвилин»

[ред.] Культура і відпочинок

[ред.] Театри, музика і фестивалі

Вінницький міський театр було збудовано 1910 року. Починаючи від 1933 року в місті працює постійна трупа, яка не переривала вистави навіть під час Другої світової війни. Від 1986 року театр очолює Народний артист України В.Є. Селезньов. 28 жовтня 2004 року музично-драматичний театр ім.М.Садовського отримав статус державного академічного театру.

Вінницький обласний театр ляльок "Золотий ключик" — один з найстаріших на Україні. Він був заснований в жовтні 1938 р. Майже 40 років театр очолював всесвітньо відомий лялькар, заслужений діяч мистецтв України Володимир Шестак. Вінницький театр ляльок — лауреат багатьох міжнародних та українських конкурсів. В 1999 році за ініціативою театру «Золотий ключик» започатковано Міжнародний фестиваль лялькових театрів «Подільська лялька».

У місті працює державна обласна філармонія, при якій діє концертний зал «Плеяда». У Центральному парку існує Літній театр.

Вінниця відома як місце проведення низки музичних фестивалів — «Міжнародні Дні джазової музики в Вінниці» (від 1995 року), благодійний рокфест «МУЗентропія» (від сер. 2000-х). Прикметною особливістю фестів у місті (переважно місцевих або всеукраїнських) є їхнє музичне спрямування, а саме широкий спектр стилів і музичних напрямків і зокрема акцент не на розкрученій попсі, а на «альтернативних» жанрах — джазі, року тощо.

Починаючи від травня 1993 року, щорік Вінницькою обласною філармонією за підтримки місцевих органів влади проводиться Міжнародний музичний фестиваль класичної музики імені П.І.Чайковського та Н.Ф. фон Мекк, який має статус міжнародного — до участі в заході запрошуються провідні професійні колективи та виконавці України і зарубіжжя. Обов'язковою умовою участі у фестивалі є виконання творів П.І. Чайковського та композиторів епохи романтизму XIX століття. У 2008 році проведення заходу збіглося в часі зі святкуванням у Вінниці Дня Європи за підтримки ЄС^[5].

Вдале проведення Дня Європи 2008 року у Вінниці зумовило організацію святкувань у місті й наступного, 2009 року. Цього разу кількість заходів у рамках святкувань було збільшено, до організації свята підключився місцевий бізнес^[6].

[ред.] Кіно

Місто має давні традиції кінопоказів і функціонування кінотеатрів. Кінотеатр на Соборній (тепер імені М. Коцюбинського) став одним із перших у країні з широкоформатним екраном і стереофонічним обладнанням. У 1970-ті, за даними УРЕ, у Вінниці працювали 22 кінотеатри і кіноустановки^[7]. З економічними негараздами в 1990-х рр. чимало з них припинили своє існування або змінили призначення. Так центральний міський кінотеатр «Росія» був перепрофільований, кінотеатр «Жовтень» демонтований під торговий центр. Але і нині Вінниця, в порівнянні з іншими облцентрами і великими містами країни, має значне число кінотеатрів.

У місті діють 5 сучасних кінотеатрів:

• кінотеатр «Родина» (у самому середмісті);
• кінотеатр «Мир»;
• кінотеатр Ultra («Ультра»);
• кінотеатр ім. М. Коцюбинського;
• автокінотеатр «Сьоме небо».

Кіносеанси відбуваються також у кіноконцертному залі «Райдуга» в Центральному міському парку.

[ред.] Музеї

У Вінниці функціонує близько десяти музеїв:

• Вінницький обласний краєзнавчий музей — найбільше в області зібрання матеріалів з історії, етнографії та культури Вінніччини;
• Вінницький обласний художній музей;
• Музей ВПС України — на значній території зібрано численні зразки військової техніки та озброєння;
• Національний музей-садиба М.І.Пирогова;
• літературно-меморіальний музей М.М.Коцюбинського;
• музей «Мій край Поділля»;
• музей гончарного мистецтва О.Г. Луцишина.

[ред.] Парки і сквери

Вінниця — дуже зелене місто. Традиційно містяни і гості міста відпочивають у численних скверах і парках Вінниці. Так, у самому середмісті, в районі водонапірної башти і Меморіального комплексу Слави розташований сквер Козицького. Більшість вишів міста також розташовані у зелених зонах (напр. парк Вінницького медичного університету ім. М.І. Пирогова).

Та безперечно, головним міським парком Вінниці є Центральний міський парк Вінниці (кол. Центральний Парк культури і відпочинку ім. Горького), пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, площа якого складає 40 га. На території парку розташовані численні пам'ятники (М. Горькому біля центрального входу, воїнам-афганцям, січовим стрільцям, загиблим міліціонерам), а також «Алея славетних земляків», працюють об'єкти дозвілля і відпочинку: Центральний міський стадіон, крита ковзанка, планетарій, літні театральний і танцювальний майданчики, численні атракціони й ігрові автомати, заклади харчування тощо.

Дивись основну статтю: Центральний міський парк Вінниці

У вінницькому мікрорайоні сучасної забудови «Вишенька» розмістився великий Парк Дружби Народів. Тут же неподалік Вишеньські озера — улюблене місце відпочинку вінничан, а також Ботанічний сад на території Національного музею-садиби М.І. Пирогова.

Відпочити на воді у Вінниці можна також на березі Південного Бугу, острівцем зелені в прямому і переносному значенні слова є острів Фестивальний посеред річки.

[ред.] Спорт

У Вінниці розвиваються різні види спорту.

Футбол у місті представлений командою ФК «Нива», яка у 1990-х виступала у Вищій лізі Чемпіонату України з футболу, навіть у сезоні 1996/1997 рр. брала участь у Кубку Кубків УЄФА, потому зазнала фінансових труднощів, змін власників і зараз грає у другій лізі української футбольної першості. Домашньою ареною клуба є багатофункціональний Центральний міський стадіон (у Центральному міському парку).

Вінниця є базою збірної України з хокею на траві — тут «прописані» 2 провідні українські команди — «Колос» і «Олімпік».

Розвивається у місті і екзотичний як для України вид спорту  — американський футбол, його представляє створена ще 1996 року команда «Вінницькі вовки»^[8].

Значною подією спортивного і культурного життя Вінниці стало майже одночасне відкриття всередині 2008 року 2 критих ковзанок зі штучною кригою — льодовий палац «Айс-Авеню» (вул. Порика. 27-а) і льодова арена «Льодовий клуб» (у Центральному парку)^[9]. Причому обидві ковзанки відкриті як для спортсменів-початківців, так і аматорів та усіх охочих, тут також планується проведення усіляких заходів, шоу-програм і святкувань міського і державного значення; проте головним завданням льодових арен, безперечно, є стимулювання розвитку спорту в місті. Так, за своєрідним «розподілом» — більша і серйозніша ковзанка «Айс-Авеню» відразу стала «домашньою» для місцевого хокейного клубу «Патріот»^[10], ареною проведення не лише міської хокейної першості, а й хокейного турніру «Кубок Айс-Авеню»; тоді як на ковзанці «Льодовий клуб» наприкінці 2008 року було відкрито приватну школу фігурного катання Дмитра Дмитренка (славного українського фігуриста, чемпіона Європи)^[11].

[ред.] Архітектура, пам'ятки і пам'ятники

Забудова історичного центру Вінниці характеризується рядом цікавих тенденцій і особливостей.

Єрусалимка — квартал місцевої єврейської бідноти є взірцем т.зв. «єврейського містечкового бароко», притаманного для Східного Поділля, що почало формуватися від кінця XVIII століття століття. Наприкінці ХІХ — початку ХХ століття у Вінниці, як і повсюдно в тодішній Україні пануючим є еклектизм, крім того характерною особливістю архітектурного обличчя історичного центру Вінниці стало використання у міській житловій і громадській архітектурі в 1910—30-х рр. загальноєвропейських модних архітектурних стилів, в першу чергу, стилю модерн (кол. готель «Савой», будинки на вулицях Козицького, Пушкіна тощо), а також конструктивізму (кінотеатр на Соборній, 35, зараз ім. М. Коцюбинського, арх. Р.М. Риков, на жаль у 1950-ті перебудований).

За СРСР у місті дещо перебудовано у 1950—60-і рр. (в т.ч. у т.зв. сталінському бароко), а також збудовано чимало громадських будівель (залізничний вокзал, музично-драматичний театр, палац піонерів, поштамп, спортивний комплекс) та житлових комплексів (Вишенька)^[12].

За незалежності (від кінця 1990-х рр.) у місті будуються культові споруди, торгівельні комплекси, нові житлові будинки тощо.

Найвизначнішими історико-архітектурними пам'ятками Вінниці є:

• Домініканський монастир, 1624 — дерев’яний, входив до складу оборонного комплексу Мури (комплекс укріплень XVII ст.). В 1760 році перебудований в цегляний костел. Монастир закрито в 1831 році. Збереглися: костел, печери і оборонна вежа. До 1991 року використовувався як зал органної музики. Нині — Свято-Преображенський собор на центральній вулиці міста.
• Костел, 1760 — цегляний, прямокутний. Фасад в стилі барокко. Збереглися фрагменти настінного живопису XVIII ст.
• Єзуїтський монастир, 1610-17 — входив до складу оборонного комплексу Мури. На його території: костел, колегіум, келії. Нині — краєзнавчий музей і обласний архів.
• Миколаївська церква, 1746 (дзвіниця, XIX ст.) — дерев'яна, трьохглава. Під час реставрації 1970 року відновлені форма та основні конструкції, аркада-галерея. Споруда — один з кращих зразків народної дерев'яної архітектури. Поряд — відреставрована дзвіниця. Тепер — філіал краєзнавчого музею.
• Садиба в П'ятничанах, XVIII ст. — до комплексу входять споруди XVIII ст.: палац, флігель, павільйон. Розміщені в парку серед численних порід хвойних та листяних дерев.

У Вінниці значне число пам'ятників. Особливо багато їх, в т.ч. «Алея бюстів видатних земляків», у Центральному міському парку.

Дивись основну статтю: Пам'ятники Вінниці.

До яскравих пам'ятників радянської доби належать: Меморіальний комплекс Слави (1958), пам'ятник М.І. Пирогову (1971); до прикметних монументів часів незалежності (після 1991 року) — пам'ятник Василю Стусу (2002) і пам'ятний знак «Пісня» (2005).

Славетних вінничан пошановано ще в один оригінальний спосіб — на центральному Майдані Незалежності біля будівлі мерії в сер. 2000-х рр. влаштовано своєрідну «Алею зірок», викарбуваних на бруківці.

[ред.] Міста-побратими

Кельце	Польща
Пітерборо	Велика Британія
Бірмінгем (Алабама)	США
Рибниця	Молдова
Липецьк	Росія
Бурса	Туреччина

[ред.] Галерея

Вулиця Козицького на поч. ХХ ст.

Вулиця Козицького на поч. ХХІ ст.

Будинок по вулиці Пушкіна, 38 (арх. В.П. Листовичний, стиль модерн)

Міська школа мистецтв вул. 1-го Травня, 66 (поч. ХХ ст., з елементами модерну)

Міст через Південний Буг у надвечір'я (листопад 2008)

Будинок облради у Вінниці

Міський палац дітей та юнацтва

Греко-католицький собор вул. Київська (біля автовокзалу)

Пам'ятник Василю Стусу (автор — А.П. Бурдейний, 2002)

[ред.] Виноски

[ред.] Джерела, посилання і література

• Вінниця // Українська радянська енциклопедія, Том 2., К., 1978, стор. 299-300
• Офіційний сайт Вінницької міської ради
• Офіційний сайт міста Вінниця
• Мерія
• Сайт Вінниці
• Фотогалерея Вінниці
• Вебкамера
• Вінниця Інфо - довідковий портал
• - Сайт Управління культури і туризму Вінницької облдержадміністрації
• Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім.К.А. Тімірязєва

п • о • р   Міста і смт Вінницької області
Міста:	Бар · Бершадь · Вінниця · Гайсин · Гнівань · Жмеринка · Іллінці · Калинівка · Козятин · Ладижин · Липовець · Могилів-Подільський · Немирів · Погребище · Тульчин · Хмільник · Шаргород · Ямпіль
Смт:	Браїлів · Брацлав · Бродецьке · Вапнярка · Вендичани · Вороновиця · Глухівці · Дашів · Десна · Залізничне · Кирнасівка · Копайгород · Крижопіль · Літин · Муровані Курилівці · Оратів · Піщанка · Рудниця · Ситківці · Стрижавка · Сутиски · Теплик · Тиврів · Томашпіль · Тростянець · Турбів · Чернівці · Чечельник · Шпиків

п • о • р Вінницька область
Райони:	Барський • Бершадський • Вінницький • Гайсинський • Жмеринський • Іллінецький • Калинівський • Козятинський • Крижопільський • Липовецький • Літинський • Могилів-Подільський • Мурованокуриловецький • Немирівський • Оратівський • Піщанський • Погребищенський • Теплицький • Тиврівський • Томашпільський • Тростянецький • Тульчинський • Хмільницький • Чернівецький • Чечельницький • Шаргородський • Ямпільський
Міста обласного значення:	Вінниця • Жмеринка • Козятин • Ладижин • Могилів-Подільський • Хмільник

п • о • р Південний Буг
Праві притоки	Вовк • Рів • Саврань • Згар • Кодима • Гнилий Єланець • Чичиклія
Ліві притоки	Бужок • Синиця • Соб • Синюха • Мертвовод • Інгул
Водосховища	Дмитренківське • Щедреківське
Міста	Хмельницький • Хмільник • Вінниця • Гнівань • Ладижин • Гайворон • Первомайськ • Южноукраїнськ • Вознесенськ • Нова Одеса • Миколаїв