Вінцент Дунін-Мартинкевич
| Вінцент Дунін-Мартинкевич | |
| біл. Вінцэ́нт-Яку́б Ду́нін-Марцінке́віч | |
 |
|
| При народженні: | Вінцент-Якуб Дунін-Мартинкевич |
|---|---|
| Псевдоніми, криптоніми: | Навум Пригаворка |
| Дата народження: |
4 лютого 1808 |
| Дата смерті: |
29 грудня 1884 (76 років) |
| Національність: | білорус |
| Мова творів: | білоруська, польська |
| Рід діяльності: | прозаїк, поет, драматург |
| Напрямок: | комедія |
| Жанр: | сатира |
Вінце́нт-Яку́б Ду́нін-Марцінке́вич (укр. Мартинкевич, біл. Ду́нін-Марцінке́віч, Вінцэ́нт-Яку́б псевдонім — біл. Наву́м Прыгаво́рка) (*4 лютого 1808 — †29 грудня 1884) — білоруський драматург і поет.
.gif)
Зміст |
Життєпис [ред.]
Народився у фільварку Панюшкавічи (тепер Бобруйський район) у шляхетській родині середніх статків. Закінчив Бобруйську повітову школу (1824). Навчався в Петербурзькому університеті на медичному факультеті. Із 1827 року служив у Мінській єпархіальній консисторії, Мінській кримінальній палаті. 1840-го року залишив службу, придбав фільварок Люцинка біля міста Йванця. Тут розгорнулася його культурно-просвітницька, літературна й театральна діяльність та минули наступні роки життя. Під час повстання 1863—1864 років звинувачувався в розповсюдження «шкідливих для уряду» ідей, був арештований, перебував під слідством, згодом відпущенй під нагляд поліції.
Творчість [ред.]
Писав білоруською й польською. Однак його найвідоміший твір, комедія-водевіль «Пінская шляхта» - написаний на західнополіському діалекті української мови. Творчу діяльність розпочав із оперних лібрето, вірші яких не збереглися. У 1846 році у Вільні надруковано його драматичний твір «Салянка» («Ідылія»; постановка відбулася в Мінську 1852 року). У 1850-ті творив низку поетичних творів, віршованих повістей та оповідань — «Вечарніцы» та «Гапон» (1855), «Купала» (1856), «Шчароўскія дажынкі» (1857), «Травіца брат-сястрыца» і «Быліцы, расказы Навума» (написано 1857 року). Писав так само й твори польською: «Благословенна сім’я» і «Слов’яни в 19-му сторіччі» (1856). У 1859 році переклад білоруською поему Адама Міцкевича «Пан Тадэвуш». Зорганізував театральну трупу — перший білоруський театр, який ставив спектаклі в Люцинці, також у Мінську, Бобруйську й інших містах. У 1860-ті — 1870-ті роки написав комедії «Пінская шляхта» і «Залёты». Значна частина його творів, зокрема й комедій, не побачил світу за життя автора.
Розробив у білоруській літературі нові різновиди: віршована повість і оповідання. До того ж уважається зачинателем білоруської національної драматургії.
Починаючи писати, він зустрічався з тими самими тяжкостями, що й усі літератори того періоду — відсутністю внормованої білоруської мови. Попри те все, Вінсент Дунін-Марцінкевич зміг вийти за вузькі межі діалектних кордонів та зорієнтуватися на всенародні мовні засоби (розпочав уживати форми слів, що існували по всій Білорусі).
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Вінцент Дунін-Мартинкевич |
Джерела [ред.]
 |
У цій статті використано матеріали з білоруськомовної Вікіпедії |
