Вінченцо Беллавере
Вінченцо Беллавере | |
---|---|
Основна інформація | |
Дата народження | 1540-1541 |
Місце народження | Венеція, Венеційська республіка |
Дата смерті | 29 серпня 1587 |
Громадянство | Італія |
Національність | італієць |
Професія | композитор, органіст |
Інструменти | орган |
Жанр | токата, мадригал, мотет |
Колективи | капела собору Сан Марко |
Співпраця | Джованні Ґабріелі |
Вінченцо Беллавере (італ. Vincenzo Bellavere), також Беллавер (італ. Bell'haver, Bell'aver, Belaver) (1540-1541 — 29 серпня 1587) — італійський композитор пізнього Відродження, представник Венеціанської школи, органіст. Хоча й був найменш значною фігурою школи, зажив відомості як талановитий мадригаліст; написав декілька творів у венеційському поліхоральному стилі.
Біографія[ред. | ред. код]
Про час та місце народження Вінченцо Беллавере нічого не відомо. Перша згадка про нього датується 1567 роком, коли він вже працював органістом у Падуанському Соборі[it]. У тому ж році зробив марну спробу посісти пристижне місце першого органіста цього собору. У 1568 році став першим органістом при Скуолі Сан Рокко[it], венеційській інституції, пристиж якої був майже такий, як у Базиліки Сан Марко. Працював там до 1584 року, коли повернувся до Падуї, де обійняв посаду першого органіста у соборі, місце, на яке у минулому він не пройшов конкурс. У грудні 1585 року був звільнений з роботи у Падуї, очевидно за неоправданий прогул, і повернувся до Венеції, щоб стати органістом при церкві Санто Стефано.
30 грудня 1586 року, декретом прокураторів Республіки, був призначений першим органістом Базиліки Сан Марко, одного з найважливіших музичних центрів у тогочасній Італії, на місце, тільки-но звільнене Андреа Ґабріелі, чиїм учнем, як випливає з документів, він був; другим органістом був Джованні Ґабріелі. Призначення відбулося після конкурсу, у якому брали участь ще два претенденти — Паоло Джусто прозваний да Кастелло та Антоніо Роматуні. Річне жалування становило 100 дукатів, сума, що свідчить про його професійний авторитет. Враховуючи вищезазначене, припускається, що Беллавере вчився та розгортав свою діяльність у Венеції, а можливо й походив з цього міста або належних йому територій.
Помер усього по дев'яти місяцях після вступлення на посаду, у вересні 1587 року. Після його смерті місце першого органіста залишалось вільним понад рік, і було зайняте луккезцем Джозеффо Ґвамі 30 жовтня 1588 року.
Беллавере був талановитим композитором і міг би стати важливим представником венеціанської школи, але його кар'єра була припинена наглою смертю.
Музика та впливи[ред. | ред. код]
Беллавере відомий передусім своїми творами. Він писав музику для клавішних інструментів, оскільки сам був органістом, але окрім цього у його доробку маються й хорові твори, зокрема мадригали у легкому стилі, що нагадує музику Андреа Ґабріелі, мотети та два магніфікати. В останніх працях використовує типовий для Джованні Ґабріелі багатохоровий стиль та групи інструментів, що є відмітним знаком венеціанської школи.
Твори[ред. | ред. код]
- Самостійні прижиттєві публікації
- В. Беллавера друга книга мадригалів на п'ять голосів (Di V. Belhaver il Secondo Libro de Madrigali a cinque voci) (Венеція, 1575) (інші дві книги, Венеція 1567 та 1576, не збереглися)
- Публікації у збірках
- П'ятдесят мадригалів від трьох до дванадцяти голосів у різних збірках
- декілька мотетів та магніфікат у збірці Reliquiae sacrorum concentuum, Дж. Ґабріелі та Г. Л. Гасслера,
- Музика для церковних концертів Musica per concerti ecclesiastici
- Magnificat octo tonorum diversorum excellentissimorum authorum
- декілька токат для органа та клавесина в Transilvano Джіроламо Дірути
Бібліографія[ред. | ред. код]
- F. Caffi, Storia della musica sacra nella già Cappella ducale di San Marco in Venezia..., I, Venezia 1854, pp. 189 s.
- G. Benvenuti, A. e G. Gabrieli e la musica strumentale in S.Marco, I, Milano 1931, pp. LXXI, LXXII, LXXIII, LXXIV
- A. Einstein, The Italian Madrigal, I, Princeton N. J. 1949, pp. 453, 522, 525 s., 639, 773
- "Vincenzo Bellavere", in The New Grove Dictionary of Music and Musicians, ed. Stanley Sadie. 20 vol. Londra, Macmillan Publishers Ltd., 1980. ISBN 1-56159-174-2
- Eleanor Selfridge-Field, Musica Strumentale Veneziana, da Gabrieli a Vivaldi. New York, Dover Publications, 1994. ISBN 0-486-28151-5
Джерела[ред. | ред. код]
- Біографічний Словник Італійців (Dizionario Biografico degli Italiani) - том 7 (1970) [Архівовано 17 травня 2018 у Wayback Machine.](італ.)
Зовнішні посилання[ред. | ред. код]
- Toccata in locum Antiphonae IV для органа / Il Transilvano (1613) / Nova Ars Cantandi - YouTube
- HOASM-біографія [1] [Архівовано 18 лютого 2012 у Wayback Machine.] та дискографія [2] [Архівовано 18 лютого 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
- Вільні ноти авторства Вінченцо Беллавере на сайті International Music Score Library Project (IMSLP)
- Vincenzo Bellavere: Партитури на сайті Werner Icking Music Archive (WIMA)
|