Віолончель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Віолончель

Віолонче́ль — струнний смичковий музичний інструмент, родини скрипкових, басо-тенорового регістру. Музиканта, що грає на віолончелі називають віолончелі́стом. Слово походить від італійського violoncello, зменшувальне від violone - контрабас.

Походження віолончелі[ред.ред. код]

Поява віолончелі відноситься до початку XVI століття. Спочатку вона застосовувалася як басовий інструмент для супроводу співу або виконання на інструменті вищого регістру. Існували численні різновиди віолончелі, що відрізнялися один від одного розмірами, кількістю струн, строєм (найчастіше зустрічалася настройка на тон нижче сучасної).

В XVII — XVIII століттях зусиллями видатних музичних майстрів італійських шкіл (Ніколо Аматі, Джузеппе Гварнері, Антоніо Страдіварі, Карло Бергонці, Доменіко Монтаньяна та ін.) була створена класична модель віолончелі з твердо усталеним розміром корпусу. Наприкінці XVII століття з'явилися перші сольні твори для віолончелі-сонати та річеркари Джованні Габріелі. До середини XVIII століття віолончель починає використовуватися як концертний інструмент, завдяки яскравішому й повнішому звуку та покращуваній техніці виконання остаточно витісняючи з музичної практики віолу да гамбу. Віолончель також входить до складу симфонічного оркестру та камерних ансамблів. остаточне твердження віолончелі як одного з провідних інструментів у музиці відбулося в XX столітті зусиллями видатного музиканта Пабло Казальс. Розвиток шкіл виконання на цьому інструменті призвело до появи численних віолончелістів-віртуозів, регулярно виступають із сольними концертами.

Конструкція[ред.ред. код]

Віолончелі зазвичай виготовляють із дерева, хоча інколи застосовуються й інші матеріали, наприклад вуглепластик або алюміній. Традиційно верхню деку виготовляють з ялини, нижню деку, обичайки (бокові частини) й шию - з клену. Інші різновиди дерев, такі як тополя або верби, іноді використовуються для спини та боків. Дешевші віолончелі часто мають вершини та спини зроблені з фанери.

Верхню і нижню деки традиційно виготовляють ручним різьбленням, хоча для дешевших інструментів застосовують машинну обробку. Обичайки, або ребра, виготовлені шляхом нагрівання деревини та її згинання за заданою формою. Корпус віолончелі - широкий зверху, зі звуженням посередині, що утворюється двома C-подібними вигинами, і більш широке внизу. На верхній деки розташовується з моста а також ефи. Загальна довжина віолончелі 1550-1560 мм, довжина корпуса 760 мм.

Техніка гри на віолончелі[ред.ред. код]

До появи в конструкції віолончелі шпиля інструмент утримували литками ніг.

При грі виконавець спирає віолончель на підлогу шпилем, що набув поширення лише наприкінці XIX століття (до цього інструмент утримували литками ніг). На сучасних віолончелях широко застосовується винайдений французьким віолончелістом П. Тортельє вигнутий шпиль, який надає інструменту більш пологе положення, кілька полегшуючи техніку гри.

Принципи гри і штрихи при виконанні на віолончелі — ті ж, що й на скрипці, проте, внаслідок великих розмірів інструменту та іншого положення виконавця, техніка гри на віолончелі ускладнена. Застосовуються флажолети, пиццикато, ставка великого пальця та ​​інші прийоми гри.

Віолончель широко поширена як сольний інструмент, група віолончелей застосовується в струнному та симфонічному оркестрах, віолончель — обов'язковий учасник струнного квартету, в якому є найнижчим (крім контрабаса, який іноді в ньому застосовується) з інструментів за звучанням, також часто застосовується в інших складах камерних ансамблів. В оркестровій партитурі партія віолончелей пишеться між партіями альтів та контрабасів.

Стрій та діапазон[ред.ред. код]

4 струни настроєні по чистих квінтах - С, G, d, a. Діапазон - від С до a2 і вище. Ноти для віолончелі пишуться в басовому, теноровому та скрипковому (в верхньому регістрі) ключах. В партитурі для симфонічного оркестру партії віолончелей пишуться між партіями альтів та контрабасів.

Використання[ред.ред. код]

Віолончель використовується як сольний інструмент, група віолончелей застосовується в струнному та симфонічному оркестрах, віолончель — обов'язковий учасник струнного квартету, в якому є найнижчим (крім контрабаса, який іноді в ньому застосовується) з інструментів за звучанням, також часто застосовується в інших складах камерних ансамблів. В оркестровій партитурі партія віолончелей пишеться між партіями альтів та контрабасів.

Репертуар сольної віолончелі широкий. Концерти для віолончелі з оркестром писали А. Вівальді (25 концертів), Л. Боккеріні (12), Й. Гайдн, К. Сен-Санс (2), А. Дворжак (2). У 20 столітті низка творів для віолончелі з оркестром повстали завдяки виконавській діяльності М. Ростроповича, серед їх авторів - С.Прокоф'єв, В. Лютославський, Д. Шостакович, Б. Бріттен.

Популярним є також жанр сонати для віолончелі та фортепіано, в якому працювали такі композитори як Бетховен, Мендельсон, Шопен, Брамс, Гріг, Рахманінов, Дебюссі, Форе, Шостакович, Прокоф'єв, Пуленк, Бріттен. Серед українських композиторів - Іван Карабиць, Євген Станкович, Валентин Сильвестров.

Інші часто виконувані п'єси для віолончелі та фортепіано - це п'ять п'єс Р. Шумана (Stücke їм Volkston) та транскрипція Сонати Арпеджіоне Шуберта (початково написана для арпеджіоне та фортепіано), італійська сюїта з балету Стравінського Пульчінелла. Серед українських творів - мазурки на польські теми Б. Лятошинського, балада Л. Ревуцького, «Медитація» для віолончелі та симф. оркестру В. Сильвестрова. Багато сучасних творів українських авторів з'явилося завдяки композиторській та виконавській творчості Золтана Алмаші.

Література[ред.ред. код]

  • Гинзбург Л. С. История виолончельного искусства: В двух книгах. — М., Л., 1950, 1957.
  • Лазько А. Виолончель. — М.: Музыка, 1965
  • Зав'ялова, О.К. Віолончель у камерно-ансамблевій культурі України : монографія / О. К. Зав'ялова ; НАН України, Ін-т мистецтвознав., фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського. - К. : ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2009. - 256 с. : ноти. - Бібліогр.: с. 231-243.
Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до теми