Віреле

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Віреле́, вірле́ (фр. virelai) — середньовічний танець та вірш на тему кохання, що з 1450 року утвердився як незалежна віршована форма без музичного супроводу.

Короткий опис[ред.ред. код]

Перші віреле датуються кінцем XIII століття. У французькій поезії XV–XVI століть — це дев'ятирядкова строфа. У віреле римуються другий, п'ятий та сьомий вкорочені рядки, тоді як інші є подовженими й охоплені власною римою. Формою віреле послуговувались як відповідь на ле (фр. lei — світський), тобто віршовану форму з трьох віршів, де кожен третій вкорочений рядок має свою риму і часто навіть відмінний розмір на противагу двом попереднім довгим.

На молодіжних іграх того часу поперемінно виконувалися ле та віреле. Пізніше вживаною формою віреле став шестивірш, в якому римувалися вкорочені третій та шостий рядки, а решта мали парне римування.

Хрестоматійні зразки віреле залишив Гійом де Машо, автор одноголосних п'єс (у тому числі знаменитого Douce dame jolie) та багатоголосих обробок. Загалом збереглося 33 віреле авторства Гійома де Машо.

В Італії XIV століття структурним аналогом віреле вважається баллата (не плутати з баладою).

Строфою віреле користувалися й українські поети, зокрема Микола Вороний («Мов зібралися юрбою…», «Соловейко», «Таємне кохання»).

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Література Це незавершена стаття про літературу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.