Вірулентність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Вірулентність (від лат. Virulentus — «отруйний»), ступінь хвороботворності (патогенності) даного інфекційного агента (звичайно віруса, можливо, бактерії або іншого мікроба). Вірулентність залежить як від властивостей інфекційного агента, так і від сприйнятливості (чутливості) інфікованого організма. Про величину вірулентності судять за тяжкістю захворювань, що викликаються вірусом або мікробом захворювань, в експериментах на тваринах — за смертельною дозою інфекційного агента. Вірулентність визначається не тільки здатністю мікроорганізму упроваджуватися в організм сприйнятливої тварини, розмножуватися і розповсюджуватися в нім, але і тим, що вірус (або мікроб) виробляє отруйні продукти життєдіяльності — токсини. Вірулентність — не видова ознака вірусу (мікробу) і може коливатися в широких межах у різних штамів. Зміна вірулентності може бути викликана штучними діями, наприклад нагріванням, опромінюванням, хімічним і іншим, які застосовуються для отримання живих вакцин. З цією ж метою багато разів пересівають інфекційний агент (наприклад, вірус вуличного сказу — через мозок кроликів, внаслідок чого вірулентність вірусу для людини знижується і він може бути використаний для щеплень проти сказу).

Вірулентність бактерій[ред.ред. код]

Фактори вірулентності бактерії Helicobacter pylori, яка викликає виразку шлунку людини

Здатність бактерій викликати хворобу описується в термінах числа інфікуючих бактерій, маршруту входу в тіло, ефекту механізмів захисту, і властивих характеристик бактерій, що називаються факторами отруйності. Патогенез з хазяїн-посередником також часто важливий, тому що хазяїн може агресивно відповісти інфекції, приводячи к результату, що механізми захисту може пошкоджити тканини самого хазяїна під час протистояння інфекції. Фактори отруйності бактерій — зазвичай протеїни або інші молекули, які синтезуються ферментами, що кодуються ДНК патогену.

Види факторів отруйності:

  • Прилипання. Багатьом бактеріям потрібно спершу прикрепитися до поверхні тіла хазяїна. Зараз дентифіковано багато бактерійних молекул і молекул хазяїна, що залучаються до цього процесу. Часто, трансмембранні рецептори клітини хазяїна — істотні білки для прикріплення бактерій.
  • Фактори колонізації. Деякі отруйні бактерії виробляють спеціальні білки, які дозволяють їм колонізувати частини тіла хазяїна. Helicobacter pylori може вижити в кислому оточенні людського шлунку, виробляючи фермент уреазу. Колонізація шлунку цією бактерією може приводити до виразки шлунку і раку. Вірулентність різних штамів Helicobacter pylori звичаіно залежить від рівня виробництва уреази.
  • Фактори вторгнення. Деякі патогенні бактерії виробляють білки, які або руйнують мембрани клітин хазяїна, або стимулюють ендоцитоз в цого клітинах. Ці фактори вірулентності дозволяють бактеріям входити до клітин хазяїна і полегшувати вхід в тіло через епітеліальні тканини на поверхні тіла.
  • Блокада імунної відповіді. Багато бактерій виорбляють фактори вірулентності, які перешкоджають захисту імунної системи хазяїна. Наприклад, загальна стратегія серед бактерій — виробляти білки, що зв'язують антитіла.
  • Токсини. Багато фактрів вірулентності — білки, визтезовані бактеріями, що отруйні до клітин хазяїна. Наприклад, там — багато токсинів, що викликають харчові отруєння, виробляються бактеріями, які можуть забруднити харчові продукти людини. Деякі з них можуть залишитися в продовольстві, що «псується», навіть після термічної обробки, і викликати отруєння при споживанні заражених продуктів. Деякі бактеріальні токсини хімічно змінюються і дезактивуються при приготуванні їжи.

Вірулентність вірусів[ред.ред. код]

Вірусні фактори вірулентності визначають, чи інфекція відбувається, і наскільки тяжкі симптоми хвороби. Віруси часто вимагають рецепторні білки на клітинах хазяїна, до яких вони особливо зв'язуються. Часто, ці білки захоплюються клітиною, і вірус потрапляє до клітини хазяїна. Вірулентні віруси, наприклад вірус ВІЛ (СНІД) мають механізми для ухилення від системи захисту. ВІЛ викликає втрату T-клітин і пригнічує імунну систему. Смертні результати від опортуністичних інфекцій викликані руйнуванням імунної системи вірусом ВІЛ. Деякі вірусні фактори вірулентності надають здатність реплікуватися протягом захисної відповіді хазяїна, наприклад, протягом вірусної лихоманки. Багато вірусів можуть існувати усередині тіла господаря протягом довгих періодів, протягом яких не робиться пошкодження (див. лізогенія). Надзвичайно вірулентні штами можуть кінець кінцем розвитися в результаті мутацій і природного відбору в межах вірусів, що вже знаодяться усередині тіла хазяїна.