Вірус гепатиту B

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вірус гепатиту B
TEM мікрофотографія з зображенням HBV
TEM мікрофотографія з зображенням HBV
Класифікація вірусів
Група: VII
Ряд: не присвоєний
Родина: Hepadnaviridae
Рід: Orthohepadnavirus
Вид: Hepatitis B virus

Вірус гепатиту B, скорочено HBV від англ. Hepatitis B Virus, вид роду Orthohepadnavirus, який є частиною родини Hepadnaviridae.[1] Цей вірус спричинює захворювання на Гепатит B.[2]

Вірус було відкрито у 1970-тому році, коли Dane D. S., Cameron C. H. та Briggs M.[3] за допомогою методу імунної електронної мікроскопії вперше виявили у крові хворих на сироватковий гепатит збудника, який у подальшому був названий "частками Дейна". Наукова група експертів ВООЗ у 1973 році затвердила офіційну номенклатуру гепатитів, де сироватковий гепатит був визначений як гепатит B, а сам збудник як HBV[4].

Захворювання[ред.ред. код]

Докладніше: Гепатит B

Крім спричинення гепатиту B, зараження HBV може призводити до цирозу та гепатоцеллюлярної карциноми.[5]

Також припускається що він збільшує ризик раку підшлункової залози.[2]


Класифікація[ред.ред. код]

Вірус гепатиту B належить до роду Orthohepadnavirus, до якого належать ще три інші види: вірус гепатиту ховрахів, вірус гепатиту бабаків, та вірус гепатиту B шерстистих мавп. Рід є частиною родини Hepadnaviridae, яка містить два інші роди, Avihepadnavirus та інший, який ще не описали. Ряд цієї родини вірусів поки що не визначили.[6] Віруси схожі на вірус гепатиту B знаходили у всіх мавп старого світу (орангутангів, гіббонів, горил та шимпанзе) і в шерстистої мавпи нового світу, що припускає давнє походження цього вірусу в приматів.

Цей вірус поділяється на три головні серотипи (adr, adw, ayr, ayw) які побудовані на антигенних епітопах що знаходяться білках його оболонки, і на вісім генотипів (A-H) залежно від загальної варіації нуклеотидів в геномі. Генотипи мають різне географічне поширешння і використовуються при відслідковуванні еволюції та поширення вірусу. Відмінності в генотипі впливають на гостроту захворювання, його перебіг та ймовірність ускладнень, і на реакцію на лікування та вакцинацію.[7][8]

Морфологія[ред.ред. код]

Структура[ред.ред. код]

Структура вірусу гепатиту B

Вірус гепатиту B є членом родини Hepadnaviridae.[9] Вірусна частинка, (віріон) складається з зовнішньої ліпідної оболонки та нуклеокапсиду у формі ікосаедра головним компонентом якого є білок. Нуклеокапсид містить вірусну ДНК, та ДНК-полімеразу, яка має зворотню транскриптазу подібно як у ретровірусів.[10] Зовнішня оболонка містить вбудовані білки які беруть участь в прикріпленні та проникненні у сприйнятливі клітини. Цей вірус є одним з найменших вірусів тварин з оболонкою, діаметр віріона яких дорівнює 42 нм, але існують плеоморфні форми, які включають нитеподібні чи сферичні тіла в яких відсутнє ядро. Такі частинки не заразні і складаються з ліпідів та білків які формують частину поверхні віріона, яка називається поверхневим антигеном (HBsAg), і створюється у надлишку протягом життєвого циклу вірусу.[11]

Компоненти[ред.ред. код]

Вірус складається з:

Вірус гепатиту D потребує оболонок віріонів HBV щоб стати вірулентним.[13]

Еволюція[ред.ред. код]

Ранню еволюцію гепатиту B, як і всіх інших вірусів важко встановити.

Поділ на orthohepadnavirus та avihepadnavirus стався приблизно 125,000 роківа тому (95% довірчий інтервал 78,297–313,500).[14] Як рід Avihepadnavirus так і рід Orthohepadna почали поділятись приблизно 25,000 років тому.[14] Поділ в цей час призвів до виникнення генотипів Orthohepadna A-H. Людські штами мали останнього спільного предка від 7000 (95% інтервал: 5,287–9,270) до 10,000 (95% інтервал: 6,305–16,681) років тому.

Avihepadnavirus не має X білка, але рудиментарний фрейм читання гену X присутній в геномі качиного гепаднавірусу.[15] Білок X міг еволюціонувати з ДНК глікосилази.


Геном[ред.ред. код]

Генна організація HBV. Гени накладаються.

Розмір[ред.ред. код]

Геном HBV складається з циклічної ДНК, але є незвичним, тому що спіраль ДНК не повністю подвійно-закручена. Один кінець прив’язаний до ДНК-полімерази вірусу. Геном має довжину 3020–3320 нуклеотидів (для спіралі повної довжини) та 1700–2800 нуклеотидів (для короткої частини).[16]

Кодування[ред.ред. код]

Життєвий цикл[ред.ред. код]

Реплікація вірусу гепатиту B.

Вірус має складний життєвий цикл. Гепатит B - один з небагатьох відомих неретровірусних вірусів що використовують зворотню транскрипцію як частину процесу реплікації

Приєднання 
Вірус отримує вхід в клітину приєднуючись до рецептора на поверхні і проникаючи в неї за допомогою ендоцитозу. Рецептор на поверхні клітини поки що не ідинтифікований, але підозрюється що це один з сім’ї овальбумінових інгібіторів серінової протеази.[1]
Проникнення 
Після цього вірусна мембрана з’єднуєтья з мембраною клітини хазяїна випускаючи ДНК та білки ядра в цитоплазму.
Розкриття капсиду
Через те що вірус розмножується за допомогою РНК створеного ензимом хазяїна, ДНК вірусного геному повинна бути перенесена в ядро клітини білками що називаються шаперони. Білки ядра від’єднуються від частково подвійно закрученої ДНК вірусу потім робляться повністю закрученими і перетворюються в ковалентно замкнену циклічну ДНК (cccDNA) яка використовується як шаблон для транскрипції чотирьох вірусних мРНК.
Реплікація 
Найбільша мРНК, (яка є довшою за геном вірусу), використовується для створення нових копій геному та створення головного білка капсиду і вірусної ДНК-полімерази.
Збирання 
Чотири мРНК піддаються додатковій обробці і формують віріони потомства які випускаються з клітини, чи повертаються в ядро для повторної переробки і створення ще більшої кількості копій.[17]
Випуск 
Довга мРНК транспортується назад в цитоплазму де P білок віріона синтезує ДНК за допомогою зворотньої транскрипції.

Дивіться також[ред.ред. код]

Зноски[ред.ред. код]

  1. а б Hunt, Richard (2007-11-21). «Hepatitis viruses». University of Southern California, Department of Pathology and Microbiology. Архів оригіналу за 2013-08-25. Процитовано 2008-03-13. 
  2. а б Hassan MM, Li D, El-Deeb AS, et al.' Association between hepatitis B virus and pancreatic cancer // J. Clin. Oncol., 26 (October 2008) (28) С. 4557–62. — DOI:10.1200/JCO.2008.17.3526. — PMID:18824707.
  3. Dane D. S., Cameron C. H. та Briggs M. Virus-like particles in serum of patients with Australiaantigen-associated hepatitis. Lancet 1:695-8, 1970.
  4. Авторський колектив, за ред. В.П. Широбокова Медична мікробіологія, вірусологія та імунологія. — Вінниця: Нова Книга, 2011. — 952 с. — 2000 прим. — ISBN 978-966-382-325-6
  5. Schwalbe M, Ohlenschläger O, Marchanka A, et al.' Solution structure of stem-loop alpha of the hepatitis B virus post-transcriptional regulatory element // Nucleic Acids Res., 36 (March 2008) (5) С. 1681–9. — DOI:10.1093/nar/gkn006. — PMID:18263618.
  6. Mason, W.S., et al. (2008-07-08). «00.030. Hepadnaviridae». ICTVdB Index of Viruses. International Committee on Taxonomy of Viruses. Процитовано 2009-03-13. 
  7. Kramvis A, Kew M, François G Hepatitis B virus genotypes // Vaccine, 23 (2005) (19) С. 2409–23. — DOI:10.1016/j.vaccine.2004.10.045. — PMID:15752827.
  8. Magnius LO, Norder H Subtypes, genotypes and molecular epidemiology of the hepatitis B virus as reflected by sequence variability of the S-gene // Intervirology, 38 (1995) (1–2) С. 24–34. — PMID:8666521.
  9. Zuckerman AJ (1996). Hepatitis Viruses. In: Baron's Medical Microbiology (Baron S et al., eds.) (вид. 4th). Univ of Texas Medical Branch. ISBN 0-9631172-1-1. 
  10. Locarnini S Molecular virology of hepatitis B virus // Semin. Liver Dis., 24 (2004) (Suppl 1) С. 3–10. — DOI:10.1055/s-2004-828672. — PMID:15192795.
  11. Howard CR The biology of hepadnaviruses // J. Gen. Virol., 67 (1986) (7) С. 1215–35. — DOI:10.1099/0022-1317-67-7-1215. — PMID:3014045.
  12. Guo GH, Tan DM, Zhu PA, Liu F Hepatitis B virus X protein promotes proliferation and upregulates TGF-beta1 and CTGF in human hepatic stellate cell line, LX-2 // Hbpd Int, 8 (February 2009) (1) С. 59–64. — PMID:19208517.
  13. Chai N, Chang HE, Nicolas E, Han Z, Jarnik M, Taylor J Properties of subviral particles of hepatitis B virus // J. Virol., 82 (August 2008) (16) С. 7812–7. — DOI:10.1128/JVI.00561-08. — PMID:18524834.
  14. а б van Hemert FJ, van de Klundert MA, Lukashov VV, Kootstra NA, Berkhout B, Zaaijer HL Protein X of hepatitis B virus: origin and structure similarity with the central domain of DNA glycosylase // PLoS ONE, 6 (2011) (8). — DOI:10.1371/journal.pone.0023392. — PMID:21850270.
  15. Lin B, Anderson DA A vestigial X open reading frame in duck hepatitis B virus // Intervirology, 43 (2000) (3) С. 185–90. — PMID:11044813.
  16. Kay A, Zoulim F Hepatitis B virus genetic variability and evolution // Virus Res., 127 (2007) (2) С. 164–76. — DOI:10.1016/j.virusres.2007.02.021. — PMID:17383765.
  17. Bruss V Hepatitis B virus morphogenesis // World J. Gastroenterol., 13 (2007) (1) С. 65–73. — PMID:17206755.