Вісмар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вісмар
Wismar
Герб
Wismarer Wasserkunst
Wismarer Wasserkunst
Основні дані
Країна Німеччина Німеччина
Населення 45182
Площа міста 41,36 км²
Телефонний код 23952, 23966,
23968, 23970
Географічні координати 54°05′ пн. ш. 12°08′ сх. д. / 54.083° пн. ш. 12.133° сх. д. / 54.083; 12.133
Висота над рівнем моря 13 м
Міська влада
Веб-сторінка www.Wismar.de
Мер міста Роземарі Вількен

Ві́смар (нім. Wismar) - місто в Німеччині, місто земельного підпорядкування, Ганзейське місто, розташоване в землі Мекленбург — Передня Померанія.

Населення становить 45 182 особи (на 31 грудня 2006 року). Займає площу 41,36 км².

Історія[ред.ред. код]

Точна дата виникнення поселення під назвою Вісмар і коріння цієї назви невідомі, хоча звучання цього слова співзвучно слов'янським мовам. Відомо, що в 1293 у місто Вісмар спільно з Любеком і Ростоком організували торговий Ганзейский союз. З 1257 по 1358 місто служив резиденцією князів Мекленбургу. У місті 70 раз проводилися загальні збори, на яких вирішувалися питання союзу. Однак після відкриття Америки торгові шляхи змістилися на Захід, і Ганза припинила своє існування. З цього часу місто втрачає своє значення. Економічний занепад довершила тридцятирічна війна. Згідно з Вестфальським миром 1648, Вісмар відійшов під владу Швеції, яка розглядала місто як свою «найбільшу фортецю в Європі».

В 1803 у Швеція орендувала місто і острів Пель у герцогів Мекленбург-Шверин строком на 100 років. Але шведи не змогли розплатитися вчасно, і місто та навколишня територія знову увійшли до складу Мекленбурга.

Місто, в якому знаходилися заводи авіаційної фірми «Дорньє», сильно постраждав від бомбардувань союзників у Другу світову війну. Проте центр міста увійшов в 2002 році в список ЮНЕСКО як світова культурна спадщина.

У роки НДР місто розглядалося як друга за значимістю морська гавань держави, що спеціалізувалася на відвантаження калійних добрив.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Ринкова площа[ред.ред. код]

Будівля "Старий швед"
Die «Wasserkunst»

На фото видно цегляний «Старий швед», побудований в 1380 р. Свою назву «Старий швед» отримав лише в 1878 р, коли в ньому було відкрито готель.

Це найбільша в Землі ринкова площа розміром 100 × 100 м. На ній в 1602 році по кресленнях Філіпа Брандіна встановлений 12-гранний павільйон, виконаний у стилі голландського Ренесансу. Павільйон, званий Wasserkunst, до 1897 року служив в ролі роздаткового пункту, з якого забезпечувалися водою 220 житлових і 16 громадських будівель. Цей павільйон, поряд з церквою Святої Марії, віднесений до найважливіших визначних пам'яток міста.

Церква Св. Марії

Церква Св. Марії[ред.ред. код]

До війни належала до числа найбільших північнонімецьких церков, виконаних у стилі цегляної готики. Її архітектор, Йоганн Грот, взяв за зразок трехнефную базиліку церкви Марії в Любеку. У квітні 1945 під час бомбардування основну будівлю було сильно пошкоджено. Руїни були остаточно підірвані в 1960 році. Від церкви залишилася лише висока башта (81 м), на якій висять 9 дзвонів XVI-XVII століть. Тут же в 1647 році встановлено годинник з циферблатом 5 × 5 м, які чотири рази за день виконують один з 20 хоралів.

Файл:Інтер'єр ц.Св.Ніколая.jpg
Інтер'єр церкви Св. Миколая

Церква Св. Миколи[ред.ред. код]

Побудована за зразком церкви Марії як трехнефная базиліка. Середній неф має висоту 37 м, що робить його четвертою по висоті церквою Німеччині (після Ульма, Кельну і Любеку).

Література[ред.ред. код]

  • Baedecker. Deutschland. Verlag Karl Baedeker.2002. ISBN 3-8297-1004-6
  • Bernd Wurlitzer- Mecklenburg-Vorpommern. 5 aktualisierte Auflage.DuMont Reiseverlag, Köln.2004. ISBN 3-7701-3849-X
  • Weltgeschichte-Daten Fakten Bilder-Georg Westermann Verlag; Braunschweig 1987 - ISBN 3-07-509036-0

Посилання[ред.ред. код]

Прапор ЮНЕСКО Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №1067
англ.фр.

Фотографії[ред.ред. код]