Віс (місто)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Віс
Vis
Герб
Вигляд на місто з моря
Вигляд на місто з моря
Основні дані
Країна Flag of Croatia.svg Хорватія
Регіон Сплітсько-Далматинська жупанія
Засноване IV ст. до н. е.
Населення 1776 (2001)
Агломерація 1960 (2001)
Площа міста 52 км²
Густота населення 38 осіб/км²
Поштові індекси 21480
Телефонний код 385 021
Географічні координати 43°04′ пн. ш. 16°11′ сх. д. / 43.067° пн. ш. 16.183° сх. д. / 43.067; 16.183Координати: 43°04′ пн. ш. 16°11′ сх. д. / 43.067° пн. ш. 16.183° сх. д. / 43.067; 16.183
Висота над рівнем моря 0 м
День міста Покровитель міста — святий Юрій
Міська влада
Веб-сторінка www.gradvis.hr
Мер міста Іво Радіца (ХДС)
Віс (Хорватія)
Віс
Віс
Віська бухта

Віс (хорв. Vis, італ. Lissa, грец. Issa, лат. Issa)— місто в Хорватії з довгою, більш ніж 2400-річною історією. Міститься на острові Віс, що в Адріатиці. Населення 1960 осіб (2001).

Географічний опис[ред.ред. код]

Місто Віс розташоване у великій природно захищеній затоці Святого Юрія з північно-східного боку острова Віс, проти острова Хвар і материкової Далматії. Порт міститься в південно-західній частині затоки, в бухті, яку невеликий острів Хост і півострів Прирово захищають від відкритого моря. Є ще дві маленькі пристані — Кут і Стонца. Автомобільна дорога сполучає Віс із другим за величиною містом острова Коміжею, а поромна переправа — з островом Хвар і материковим містом Спліт.

Бухта поділяє місто на дві частини — Лука (укр. «порт») і Кут. Пасмо високих пагорбів (250–300 м) відділяє Віс від родючих полів у глибині острова (Драчево і Вело Поле), які становлять основу економічного розвитку (виноградарство). До території міста належать також дільниці на південному і південно-східному узбережжі острова з численними затоками (Мілна, Рукавац, Сребрна, Стиніва, Стончица, Руда і ін.) та острівці Будиховац і Равник, які мають великий туристичний потенціал.

Західна частина острова належить до міста Коміжа. Територія Віса охоплює східну частину. Крім самого міста, до неї належать вісім сіл: Драчево Поле, Марине Земле, Мілна, Пліско Поле, Подселе, Подстраже, Роґачич і Рукавац.

Віська гавань

Історія[ред.ред. код]

Перше поселення на місці сьогоднішнього Віса, яке звалося Ісса, заснували грецькі колоністи із Сицилії у IV столітті до н. е., коли правив Доріан Сиракузький. Їх, як і пізніших володарів міста, привабило вигідне стратегічне розташування острова, звідки можна було контролювати водні шляхи сполучення в Адріатичному морі. Звідси почалася еллінська колонізація інших островів і материкової частини нинішньої Далматії, зокрема міст, що недалеко від нинішнього Спліта. Це Епетіон (тепер Стобреч) і Траґуріон (Троґір). Тут також була добре захищена від вітру бухта. Антична Ісса розвивалася як торговельно-адміністративний центр цієї частини моря, карбувала свою монету й мала свої закони. Місто провадило жваву торгівлю, про це свідчать численні експонати місцевого музею — передусім амфори, знайдені на дні моря.

Будучи полісом (містом-державою), Ісса зберігала свою самостійність до I столітті до н. е., коли перейшла під владу Римської імперії. Відтак місто втратило своє значення і тільки зрідка згадується у середньовічних джерелах.

У VIII столітті на острів прийшли слов'яни й змішалися з місцевим населенням.

У середньовіччі Віс перебував переважно під правлінням Венеції аж до 1797 року, а тоді його захопила Франція. Після наполеонівських війн у 1815 острів Віс разом із далматинським узбережжям відійшов до Австрії.

Біля острова відбулися дві великі морські битви, обидві відомі як «Битва при Ліссі». У першій з них 13 березня 1811 року англійський флот під командуванням капітана Вільяма Госта розгромив номінально сильніший франко-венеціанський флот.

У другій 20 липня 1866-го австрійська військова флотилія під командуванням Теґетгофа, у складі якої були переважно хорвати, перемогла італійську, що під командуванням Персано плила походом до східних берегів Адріатики й мала на меті використати острів Віс як переправну базу.

У 19181921 роках острів Віс був під італійською окупацією, відтак став частиною Югославії. У Другу світову війну, від 1941 до 1943 тривала італійська окупація, й Віс належав до провінції Спалато-Далматинського губернаторства. Після Другої світової війни з міста виїхали майже всі італійці, що досі там жили (так званий «Істрійсько-далматинський вихід»). У вересні 1943 владу на острові перейняли партизани. На той час там був військовий аеропорт англійців (нині на ньому вирощують виноград). У червні 1944-го Тіто відступив на Віс під атакою німців. З кінця жовтня 1944-го на острові встановилася югославська влада. Згодом біля Віса побудовано військово-морські об'єкти, а тому до міста не могли приїжджати чужоземці. Заборону знято у 1989 році. 1990 року, після розпаду Югославії, острів став частиною незалежної Хорватії. Югославська армія покинула Віс 30 травня 1992 року.

Руїни терм

Пам'ятки[ред.ред. код]

У Вісі збереглися руїни античного міста Ісса — давньогрецькі міські стіни, терми, некрополі Мартвіло і Влашка Ніва, давньоримський амфітеатр, частини порту. Пам'ятки пізнішого часу здебільшого венеціанські. Кілька фортець належать до різних історичних епох: Венеція, Англія, Австрія.

Віс має багату сакральну спадщину. Це парафіяльна церква Успіння (XVI століття), церкви́ святого Ципріяна (XVI століття) i Святого Духа (XVII століття), францисканський монастир (XVI століття) на півострові Прирово, храм Успіння в Подселу.

Є тут вілли хварських і віських аристократів (Хекторович, Якша, Ґарібольді, Мардессі, Доймі Делупіс, Етторео, Петріс, Якіні Ґадзаррі).

У міській архітектурі XIX i початку XX століття переважає неокласицизм і сецесія: Хорватський дім, дім Трамонтана, початкова школа.

Населення[ред.ред. код]

Загальне число мешканців Віса становить 1960, у тому числі в самому місті — 1776 (2001 р.). Воно неухильно зменшується. 1931 року в тодішньому муніципалітеті Віс було загалом 4189 мешканців, а в місті — 3189. У 1982 було всього 2844 мешканці.

Економіка[ред.ред. код]

До середини XX століття головним заняттям жителів Віса було виноградарство і виноробство. Нині прибутки надходять переважно від туризму й галузі обслуговування. В місті є єдиний на все східне узбережжя Адріатичного моря розсадник пальм.

Адміністративний поділ, міська влада[ред.ред. код]

Віс поділяється на 11 частин (2006 рік): Брґуяц, Драчево поле, Марине Земле, Мілна, Пліско Поле, Подселе, Подстраже, Роґачич, Рукавац, Стончица і сам Віс.

Муніципалітет Віса налічує 11 депутатів, у тому числі п'ять із коаліції СДП — ХНС — ХСС, три з Незалежного міського списку A. Ацаліновича й три з коаліції ХДЗ — ХСП. Влада належить коаліції НГЛ — ХСП в союзі з ХДЗ.

Освіта[ред.ред. код]

  • Початкова школа Віса
  • Середня школа імени Антуна Матіяшевича — «Караманео». Заснована 1975 року. У ній є кілька спеціалізацій (торговельна школа, гімназія). Головний навчальний заклад острова, тут навчаються також діти з Коміжі.

До 1960-х років були школи в селах Подселе, Подстраже і Марине Земле. Тепер вони закриті через брак учнів.

Францисканський монастир

Культура[ред.ред. код]

  • Міський духовий оркестр
  • Музей з багатою археологічною збіркою з античної Ісси
  • Віський любительський театр імени Ранка Маринковича
  • Віський осередок Хорватської матиці

Спорт[ред.ред. код]

  • Крикетний клуб «Sir William Hoste» («Сер Вільям Гост»)
  • Боулінґовий клуб «Віс»
  • Клуб настільного тенісу «Ісса»
  • Футбольний клуб «Віс»
  • Вітрильний клуб «Віс»
  • Вітрильний клуб «Host» («Хост»)
  • Стадіон «Ісса» із спортивно-відпочинковим центром

1944 року у Вісі поновився футбольний клуб «Хайдук» (Спліт), розформований у 1941 році з настанням італійської окупації. Нині в місті щоліта відбуваються футбольні турніри місцевих команд.

Відомі люди[ред.ред. код]

Цікавинки[ред.ред. код]

  • Дуже ймовірно, що Віс — це найстарше місто на території Хорватії (тут можуть бути сумніви на користь міста Старі Ґрад, що на сусідньому острові Хвар, яке має понад 2400 років).
  • Тривалий час місто складалося з двох окремих частин — Порту і Кута. Щоб їх краще пов'язати, між ними побудували спершу парафіяльну церкву, а тоді школу.
  • Головним містом острова Віс став тільки після того, як військо Неаполітанського королівства у 1483-му знищило колишній центр Вело Село (тепер село Подселе).
  • У 18071815 роках Віс контролювали англійці, які звели оборонну систему навколо міста й назвали фортеці на честь генерала Бентінка, короля Георга III і герцоґа Веллінґтона).
  • Пам'ятник на честь битви при Ліссі розібрала і вивезла італійська армія після того, як у 1918-му окупувала Віс. Тепер пам'ятник (так званий «Лісський лев») стоїть у Ліворно, перед академією мореплавства.

Посилання[ред.ред. код]