Віталізм

Віталізм (лат. vitalis — життєвий) — учення про життєву силу, про якісні відмінності живої і не живої природи. Ще античні філософи наділяли живі організми особливою, нематеріальною життєздатністю. У першій половині ХХ століття виникла стильова течія в мистецтві, що пропагувала рух життя, динаміку, оптимістичну концепцію світу і людини. Особливо яскраво віталізм виявив себе в українському модернізмі і знайшов теоретичне обґрунтування у статтях Миколи Хвильового під назвою «романтика вітаїзму» як стиль нової доби відродження.

Притаманні ознаки

• утвердження життєздатності нації
• незнищенність волелюбного духу народу,
• оспівування життєвості героя
• поклоніння творчим началам буття.

Джерела

• Микола Ткачук Українська Література / Г.Ф. Семенюк. — Київ: Освіта, 2011. — 416 с. — ISBN 978-966-04-0822-7

Це незавершена стаття з філософії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.