Вітгенштейн Петро Християнович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вітгенштейн Петро Християнович
нім. Ludwig Adolph Peter Fürst zu Sayn-Wittgenstein
Pjotr-christianowitsch-wittgenstein.jpg
Народився 1769
Російська імперія Ніжин, Російська імперія
Помер 1843
Львів
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Звання генерал-фельдмаршал
Нагороди
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Володимира 1 ступеня
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Чорного орла
Орден Червоного орла
Командор ордена Марії-Терезії
Відносини Вітгенштейн Лев Петрович- син

Вітгенштейн Петро Християнович (Людвіг Адольф Петер Зайн-Вітгенштейн-Берлебург) (6 (17) січня 1769 — 30 травня (11 червня) 1843, м. Львів) — генерал-фельдмаршал (1826) російської армії, прусський князь1834).

Біографія[ред.ред. код]

Служба[ред.ред. код]

Батько його походженням з сімейства правителів графства Сайн-Вітгенштейна, вступив на російську службу за царювання Єлизавети Петрівни, був генералом російської служби. Вітгенштейн народився 5 січня 1769 (25 грудня 1768 по старому стилю) в Українї в Переяславі (за іншими даними - в Ніжині Чернігівської губернії). Службу почав підлітком. У 1781 році зарахований сержантом у Лейб-гвардії Семенівський полк. Брав участь у Польській кампанії (придушенні Повстання Костюшка 1794) під командуванням О. В. Суворова, брав участь в штурме Праги. Під час царювання імператора Павла I впав у немилість і був звільнений з армії. Зі сходженням на престол Олександра I повернувся в стрій. У війні з Польщею (1794-95) командував ескадроном, у війнах проти Франції у 1805, 1806 - 1807 - гусарським полком. У франко-російську війну 1812 командував 1-м піхотним корпусом, який прикривав Петербург і під час відступу наполеонівської армії розбив французів у Чашників. Але в подальшому проявив нерішучість і не зумів повністю виконати поставлене фельдмаршалом М. І. Кутузовим завдання - висунутися до річки Березини і спільно з армією адмірала П. В. Чичагова перегородити шлях наполеонівським військам, що відступали. В кінці 1812 - на початку 1813 року керував бойовими діями російських військ у Східній Пруссії. У 1813 році - після смерті М. І. Кутузова - головнокомандувач об'єднаними російсько-пруськими військами. Не впорався з керуванням великими силами, програв битви під Лютценом і Бауценом, за що був усунений від командування і 17 (29) травня замінений М. Б. Барклаем-де-Толлі. Під час кампанії 1813 - 1814 командував корпусом, з 1818 року - 2–ю армією. У 1826 році возведений новим імператором Миколою I в чин генерал-фельдмаршала. На початку російсько-турецької війни 1828-1829 - головнокомандувач російською армією. Війна йшла вдало для Росії, але на початку 1829 року Вітгенштейн виклопотав звільнення через стан здоров'я.

У відставці[ред.ред. код]

У лютому 1829 вийшов у відставку. Жив у своєму маєтку Кам'янка Подільської губернії.[1]Петро Вітгенштейн, вирішивши використати винятково сприятливі умови місцевості, посадив тут виноградники. Він доставив до Кам'янки з Німеччини та Франції лози найкращого винограду: Піно, Мускат, Чауш, Шасла, Альварна та інші. Також він запросив в наш край з Німеччини потомствених виноградарів, яких і поселив на придністровських землях.

У 1834 році прусський король вивів його в гідність потомственого ясновельможного князя. 11 червня 1843 року по дорозі на лікування на мінеральні води Вітгенштейн помер у Львові. Похований у маєтку Кам'янка Ольгопольського повіту Подільської губернії.[2] За деякими данними похований в католицькій каплиці святої Стефаниди,[3] побудованої в 1834 році за проектом Олександра Брюллова, як родинна усипальня Вітгенштейнів. Каплиця знаходиться в Дружноселье неподалеку від Гатчини.

Нагороди[ред.ред. код]

Портрет Вітгенштейна П.Х. Франс Крюгер. 1853 рік.

Російські ордена[ред.ред. код]

Орден Святого Георгія:

  • 4 ступеня – 1 січня 1795 року
  • 3 ступеня – 12 січня 1806 року
  • 2 ступеня – 25 липня 1812 року

Орден Святого Володимира:

  • 3 ступеня – 29 вересня 1807 року
  • 1 ступеня – 16 листопада 1812 року

Орден Святої Анни:

  • 3 ступеня – 7 лютого 1798 року
  • 1 ступеня - 12 січня 1806 року

Орден Святого Олександра Невського:

Орден Святого апостола Андрія Первозванного:

Ордена іноземних держав[ред.ред. код]

  • Австрійський орден Марії Терезії - 1813 рік
  • Прусський Орден Червоного орла - 1813 рік
  • Прусський Орден Чорного орла - 1813 рік

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]