Вітор Белфорт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вітор Белфорт
Портретзображення
Загальна інформація
Повне ім'я Вітор Віейра Белфорт
Прізвисько Феномен (англ. The Phenom)
Громадянство Бразилія Бразилія
Дата народження 1 квітня 1977(1977-04-01) (37 років)
Місце народження Ріо-де-Жанейро, Бразилія
Зріст 183 см
Розмах рук 188 см
Вагова категорія Середня (77-84 кг)
Напівважка (84-93 кг)
Важка (93-120 кг)
Стійка Правобічна
Стиль Бокс, карате, дзюдо, бразильське дзюдзюцу
Команда «Xtreme Couture»
Кар'єра в змішаних єдиноборствах
Перший бій 11 жовтня 1996
Останній бій 9 листопада 2013
Боїв 34
Перемог 24
 • нокаутом 17
 • підкоренням 3
 • рішенням 4
Поразок 10
 • нокаутом 3
 • підкоренням 2
 • рішенням 5

Ві́тор Віе́йра Бе́лфорт (порт. Vitor Vieira Belfort; *1 квітня 1977, Ріо-де-Жанейро, Бразилія) — бразильський спортсмен, борець бразильського дзюдзюцу, греплер, спеціаліст зі змішаних бойових мистецтв. Чемпіон Бразилії з бразильського дзюдзюцу в вільній ваговій категорії (1993 рік). Чемпіон 12-го турніру UFC у важкій ваговій категорії (1997 рік). Бронзовий призер чемпіонату світу з греплінгу у вільній ваговій категорії за версією ADCC (2001 рік). Чемпіон світу зі змішаних бойових мистецтв у напівважкій ваговій категорії за версіями UFC (2004 рік) і Cage Rage (2007 рік).

За стилем ведення бою Вітор Белфорт — ударник, крім того, він є спеціалістом із бразильського дзюдзюцу (чорний пояс), дзюдо (чорний пояс), знавцем карате сьотокан (синій пояс).[1] Також він має професійний боксерський досвід.[2]

Біографія[ред.ред. код]

Вітор Белфорт народився 1 квітня 1977 року в місті Ріо-де-Жанейро, Бразилія. Заняття бойовими мистецтвами почав у віці 8 років. З віком долучається до тренувань із бразильського дзюдзюцу в школі Ґрейсі. В 16 років завойовує титул чемпіона Бразилії з бразильського дзюдзюцу в вільній ваговій категорії. В 17 років отримує чорний пояс.[3]

Кар'єра в змішаних бойових мистецтвах[ред.ред. код]

Кар'єру в змішаних єдиноборствах Белфорт почав в жовтні 1996 року виступом на гавайському турнірі проти американця Джона Хесса. Для Хесса бій завершився нокаутом на 12-ій секунді першого раунду. Молодого Белфорта нарікають феноменом і запрошують до виступу на турнірі Абсолютного бійцівського чемпіонату (англ. UFC). Перший же виступ в UFC підтверджує феноменальні здібності бразильця: він стає чемпіоном 12-го турніру, здолавши двох борців-важковаговиків, кожного менше ніж за хвилину. Після цього турніру Вітору зателефонував сам Майк Тайсон і привітав з досягнутим успіхом.[4]

Дещо пригальмувала амбіції Белфорта поразка технічним нокаутом досвідченому борцю греко-римського стиля і майбутньому багаторазовому чемпіону світу Ренді Кутюру. Вітор проводить ще два бої в UFC, і вперше спускається у нижчу вагу, до 93 кг, де в 1998 році перемагає видовищним нокаутом бразильську зірку вале тудо Вандерлея Сілву, а в 1999 році переходить до змагань у серії PRIDE, де програє дебютний бій прославленому японському бійцю Кадзусі Сакурабі, отримавши перелом руки в першому раунді.[3] Поразки не зупинили бразильця: протягом 2000 – 2001 років він проводить в Японії ще чотири повнораундові бої, і в кожному перемагає. Особливо варто відзначити перемогу Белфорта над зіркою PRIDE Хітом Херрінґом, який доти не мав поразок в чемпіонаті і претендував на титул. У 2001 році Белфорт також бере участь у чемпіонаті світу з греплінгу за версією ADCC, де здобуває бронзову медаль у вільній ваговій категорії.[5]

У 2002 році Вітор повертається в UFC, остаточно змінивши вагову категорію з важкої на напівважку. Отримує третю поразку в кар'єрі, цього разу від Чака Ліделла, але після перемоги над перспективним Марвіном Істменом, якому він наніс глибоке розсічення ударом коліна, виборює право позмагатись за титул чемпіона світу. Титульний бій проходить 31 січня 2004 року між 25-річним Белфортом і 40-річним діючим чемпіоном Ренді Кутюром і закінчується вельми неприємною для Вітора перемогою: на 49 секунді, ще не ввійшовши в повноцінну боротьбу, він розсікає Кутюру ліве віко. Бій зупиняють, і формально титул переходить в руки Белфорта. Розчаровані результатом бою, претендент і чемпіон, які тепер обмінялись ролями, домовляються про реванш. Бій-реванш 21 серпня 2004 року, вже третій бій між Белфортом і Кутюром, також було зупинено рішенням лікаря: Ренді Кутюр повернув собі титул після трьох раундів тотального домінування над молодим супротивником. Згодом, після відкриття Кутюром власної спортивної команди «Xtreme Couture», до неї приєднається і Белфорт, а самого Ренді можна буде бачити серед кутових бразильця на змаганнях в UFC.

Певний час Вітора Белфорта супроводжують невдачі: він отримує важку травму ліктя,[4] спірно програє двобій Тіто Ортісу, двічі поступається голландському ударнику Алістару Оверіму, повертається в PRIDE, де його чекає невдалий бій з чемпіоном цієї ліги, олімпійцем Деном Хендерсоном, а також стероїдний скандал після бою.[6]

Наприкінці 2005 року Белфорт дебютує в британському чемпіонаті зі змішаних єдиноборств Cage Rage, де повертає собі заслужену славу, в два роки здобувши титул чемпіона світу за версією цієї організації. Натомість, критиці піддають тогочасну опозицію Белфорта — європейських бійців без особливих досягнень на світовому рівні.

В квітні 2006 року Белфорт випробовує себе у професійному боксі. На турнірі «Minotauro Fight III», що пройшов у Сальвадорі, Вітор переміг нокаутом свого співвітчизника Жоземарью Невеса на другій хвилині поєдинку.[3]

У 2008 році Вітор повертається в США, де на турнірах компанії «Affliction» дебютує у середній ваговій категорії (до 84 кг). В цій вазі він перемагає нокаутами двох опонентів, в тому числі олімпійського борця-медаліста Метта Ліндленда. Ця перемога відчутно піднімає Белфорта у світових рейтингах.

Восени 2009 року відбулось повернення Белфорта в Абсолютний бійцівський чемпіонат, в середній ваговій категорії. В першому ж бою він здобув рішучу перемогу нокаутом над екс-чемпіном світу Річем Франкліном. За високу техніку і видовищність виступу Вітор отримує від організаторів турніру премію «Нокаут вечора» (65 000 доларів).[7] В другому бою Белфорт оспорював титул чемпіона світу за версією UFC, який з 2006 року належав Андерсону Сілві. Бій відкладали декілька разів через травми обох бійців, отримані в процесі підготовки, та врешті призначили на 126 етап UFC. Протистояння двох бразильських чемпіонів, розпалене чисельними промо-акціями та суперечками бійців у пресі, тривало протягом лише трьох хвилин першого раунду. Сілва нокаутував Белфорта, нанісши фронтальний удар ногою в голову, і добивши бійця на підлозі. За півроку після цієї невдачі Вітор проводить швидкий і рішучий бій з популярним азійським бійцем Йосіхіро Акіямою, якого долає нокаутом у першому раунді і знову отримує «Нокаут вечора» (70 000 доларів).[8]

В січні 2012 року «Феном» вперше за 13 років виступає на батьківщині, і вперше у кар'єрі — в Ріо-де-Жанейро. «Ювілейним», тридцятим, суперником для Белфорта став топовий американський боєць Ентоні Джонсон, якого Вітор здолав удушенням зі спини у короткому й динамічному бою.

Наступним кроком для бувшого чемпіона стала участь у спортивному реаліті-шоу UFC «Абсолютний боєць», де він виступив в якості тренера однієї з команд. Тренером команди-суперниці став Вандерлей Сілва, проти якого Белфорт мав виступити у тренерському поєдинку в кінці сезону.[9] Бій не відбувся через травму Белфорта. Переможцем шоу у середній ваговій категорії став тренований Вітором боєць.

У вересня 2012 року Вітор Белфорт погодився на термінову заміну травмованому Дену Хендерсону у титульному поєдинку проти діючого чемпіона напівважкої вагової категорії Джона Джонса. Мало не зламавши чемпіону руку заломленням ліктя у першому раунді, Белфорт сам потрапив на больовий прийом у четвертому раунді змагання.

У 2013 році Белфорт повернувся у середню вагову категорію, де переміг двох топових бійців: Майкла Біспінга та Люка Рокхолда. В обох виграв нокаутом від удару ногою в голову, за що двічі був удостоєний премії «Нокаут вечора». Утретє поспіль він отримав цю премію восени, коли у реванші нокаутував ногою Дена Хендерсона, якого доти ніколи не перемагали шляхом нокауту.

Особисте життя[ред.ред. код]

Вітор Белфорт та його дружина, бразильська топ-модель Жоана Праду, виховують трьох дітей.

Його хобі — пляжний спорт (волейбол, серфінг), кіно і догляд за домашніми тваринами.[4]

Белфорт володіє трьома іноземними мовами: англійською, французькою та іспанською.[10]

Спортивна статистика[ред.ред. код]

Змішані бойові мистецтва[ред.ред. код]

Результат Противник Вага Спосіб Раунд Час Дата Місце Подія Примітки
Перемога США Ден Хендерсон 84-93 кг Нокаут (удар ногою) 1 1:17 02013-11-09 9 листопада 2013 Бразилія Ґоянія, Бразилія «UFC Fight Night 32» Виграв премію «Нокаут вечора».
Перемога США Люк Рокхолд 77-84 кг Нокаут (удар ногою і удари кулаками) 1 2:32 02013-05-18 18 травня 2013 Бразилія Жараґуа-ду-Сул, Бразилія «UFC on FX 8» Виграв премію «Нокаут вечора».
Перемога Велика Британія Майкл Біспінг 77-84 кг Технічний нокаут (удар ногою і удари кулаками) 2 1:27 02013-01-19 19 січня 2013 Бразилія Сан-Паулу, Бразилія «UFC on FX 7» Виграв премію «Нокаут вечора».
Поразка США Джон Джонс 84-93 кг Підкорення (больовий прийом на руку) 4 0:54 02012-09-22 22 вересня 2012 Канада Торонто, Канада «UFC 152» Бій за титул чемпіона в напівважкій ваговій категорії.
Перемога США Ентоні Джонсон 77-84 кг Підкорення (удушення руками) 1 4:49 02012-01-14 14 січня 2012 Бразилія Ріо-де-Жанейро, Бразилія «UFC 142»
Перемога Японія Йосіхіро Акіяма 77-84 кг Нокаут (удари кулаками) 1 1:52 02011-08-06 6 серпня 2011 США Філадельфія, США «UFC 133» Виграв премію «Нокаут вечора».
Поразка Бразилія Андерсон Сілва 77-84 кг Нокаут (удар ногою і удари кулаками) 1 3:25 02011-02-05 5 лютого 2011 США Лас-Вегас, США «UFC 126» Бій за титул чемпіона у середній ваговій категорії.
Перемога США Річ Франклін 77-84 кг Нокаут (удари кулаками) 1 3:02 02009-09-19 19 вересня 2009 США Даллас, США «UFC 103» Виграв премію «Нокаут вечора».
Перемога США Метт Ліндленд 77-84 кг Нокаут (удари кулаками) 1 0:37 02009-01-24 24 січня 2009 США Анахайм, США «Affliction: Day of Reckoning»
Перемога США Террі Мартін 77-84 кг Нокаут (удари кулаками) 2 3:12 02008-07-19 19 липня 2008 США Анахайм, США «Affliction: Banned»
Перемога Велика Британія Джеймс Зікіч 84-93 кг Рішення суддів (одностайне) 3 5:00 02007-09-22 22 вересня 2007 Велика Британія Лондон, Велика Британія «Cage Rage 23» Виграв титул чемпіона у напівважкій ваговій категорії.
Перемога Італія Іван Сераті 84-93 кг Технічний нокаут (удари кулаками) 1 3:47 02007-04-21 21 квітня 2007 Велика Британія Лондон, Велика Британія «Cage Rage 21»
Поразка США Ден Хендерсон 84-93 кг Рішення суддів (одностайне) 3 5:00 02006-10-21 21 жовтня 2006 США Лас-Вегас, США «Pride 32» Після бою Белфорт провалив допінг-тест.
Перемога Японія Йосікі Такахасі 84-93 кг Нокаут (удари кулаками) 1 0:36 02006-07-02 2 липня 2006 Японія Сайтама, Японія «Pride Critical Countdown Absolute»
Поразка Нідерланди Алістар Оверім 95 кг Рішення суддів (одностайне) 3 5:00 02006-06-09 9 червня 2006 США Сан-Хосе, США «Strikeforce: Revenge»
Перемога Франція Ентоні Ріа 84-93 кг Нокаут (удари кулаками) 2 1:30 02005-12-03 3 грудня 2005 Велика Британія Лондон, Велика Британія «Cage Rage 14»
Поразка Нідерланди Алістар Оверім 84-93 кг Підкорення (удушення руками) 1 9:36 02005-04-23 23 квітня 2005 Японія Осака, Японія «Pride Total Elimination 2005»
Гран-прі PRIDE (відкриття)
Поразка США Тіто Ортіс 84-93 кг Рішення суддів (роздільне) 3 5:00 02005-02-05 5 лютого 2005 США Лас-Вегас, США «UFC 51»
Поразка США Ренді Кутюр 84-93 кг Технічний нокаут (рішення лікаря) 3 5:00 02004-08-21 21 серпня 2004 США Лас-Вегас, США «UFC 49» Втратив титул чемпіона у напівважкій ваговій категорії.
Перемога США Ренді Кутюр 84-93 кг Технічний нокаут (рішення лікаря) 1 0:49 02004-01-31 31 січня 2004 США Лас-Вегас, США «UFC 46» Виграв титул чемпіона у напівважкій ваговій категорії.
Перемога США Марвін Істмен 84-93 кг Технічний нокаут (удари коліньми і кулаками) 1 1:07 02003-06-06 6 червня 2003 США Лас-Вегас, США «UFC 43»
Поразка США Чак Ліделл 84-93 кг Рішення суддів (одностайне) 3 5:00 02002-06-22 22 червня 2002 США Лас-Вегас, США «UFC 37.5»
Перемога США Хіт Херрінґ 93-120 кг Рішення суддів (одностайне) 3 5:00 02001-05-27 27 травня 2001 Японія Йокогама, Японія «Pride 14»
Перемога США Боббі Саутворт 84-93 кг Підкорення (удушення руками) 1 4:09 02001-03-25 25 березня 2001 Японія Сайтама, Японія «Pride 13»
Перемога Японія Дайдзіро Мацуі 84-93 кг Рішення суддів (одностайне) 2 10:00 02000-08-27 27 серпня 2000 Японія Сайтама, Японія «Pride 10»
Перемога Нідерланди Гілберт Айвел 93-120 кг Рішення суддів (одностайне) 2 10:00 02000-06-04 4 червня 2000 Японія Наґоя, Японія «Pride 9»
Поразка Японія Кадзусі Сакураба 84-93 кг Рішення суддів (одностайне) 2 10:00 01999-04-29 29 квітня 1999 Японія Наґоя, Японія «Pride 5»
Перемога Бразилія Вандерлей Сілва 84-93 кг Технічний нокаут (удари руками) 1 0:44 01998-10-16 16 жовтня 1998 Бразилія Сан-Паулу, Бразилія «UFC Ultimate Brazil»
Перемога США Джо Чарльз 93-120 кг Підкорення (больовий прийом на руку) 1 4:03 01997-12-21 21 грудня 1997 Японія Йокогама, Японія «UFC Ultimate Japan»
Поразка США Ренді Кутюр 93-120 кг Технічний нокаут (удари кулаками) 1 8:17 01997-10-17 17 жовтня 1997 США Бей Сент-Луїс, США «UFC 15»
Перемога США Танк Ебботт 93-120 кг Технічний нокаут (удари кулаками) 1 0:52 01997-05-30 30 травня 1997 США Аугуста, США «UFC 13»
Перемога США Скотт Ферроззо 93-120 кг Технічний нокаут (удари кулаками) 1 0:43 01997-02-07 7 лютого 1997 США Дотен, США «UFC 12» Виграв турнір у важкій ваговій категорії.
Перемога США Трейсі Теллігмен 93-120 кг Технічний нокаут (удари кулаками) 1 1:17 01997-02-07 7 лютого 1997 США Дотен, США «UFC 12»
Перемога США Джон Хесс 93-120 кг Нокаут (удари кулаками) 1 0:12 01996-10-11 11 жовтня 1996 США Гонолулу, США «SuperBrawl 2»

Греплінг[ред.ред. код]

Результат Противник Вага Спосіб Час Дата Місце Подія Примітки
Перемога США Рікарду Алмейда Вільна Рішення рефері 0:30 02001-04-11 11 квітня 2001 1113 квітня 2001 ОАЕ Абу-Дабі, ОАЕ «ADCC 2001» Чемпіонат світу, змагання за третє місце. Алмейда отримав травму коліна.
Поразка Бразилія Рікарду Арона Вільна Очкова перевага 10:00 02001-04-11 11 квітня 2001 1113 квітня 2001 ОАЕ Абу-Дабі, ОАЕ «ADCC 2001» Чемпіонат світу, півфінал.
Перемога США Рікко Родрігес Вільна Очкова перевага 10:00 02001-04-11 11 квітня 2001 1113 квітня 2001 ОАЕ Абу-Дабі, ОАЕ «ADCC 2001» Чемпіонат світу, чвертьфінал.
Перемога Японія Ґенкі Судо Вільна Очкова перевага 10:00 02001-04-11 11 квітня 2001 1113 квітня 2001 ОАЕ Абу-Дабі, ОАЕ «ADCC 2001» Чемпіонат світу, відбірковий етап.
Поразка США Марк Робінсон 88-99 кг Очкова перевага 15:00 02001-04-11 11 квітня 2001 1113 квітня 2001 ОАЕ Абу-Дабі, ОАЕ «ADCC 2001» Чемпіонат світу, чвертьфінал.
Перемога Японія Хірокі Фукуда 88-99 кг Підкорення (удушення руками) 2:50 02001-04-11 11 квітня 2001 1113 квітня 2001 ОАЕ Абу-Дабі, ОАЕ «ADCC 2001» Чемпіонат світу, відбірковий етап.

Бокс[ред.ред. код]

Результат Противник Спосіб Раунд Час Дата Місце Примітки
Перемога Бразилія Жоземаріу Невіс Нокаут 1 1:24 02006-04-11 11 квітня 2006 Бразилія Сальвадор, Бразилія

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]