Вітторе Карпаччо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вітторе Карпаччо
Vittore Carpaccio
Vittore Carpaccio 082.jpg
Худ.Карпаччо, портрет невідомого пана з Венеції
Ім'я при народженні можливо, Ветор Скарпацца
Дата народження бл. 1465
Місце народження Венеція
Дата смерті 1526
Місце смерті Венеція
Національність італієць
Громадянство Венеціанська республіка
Жанр сакральний живопис, портрет
Навчання Можливо, Джентілє Белліні
Напрямок Відродження
Роки творчості 1485 - 1523
Покровитель патріарх Антоніо Контаріні
Твори релігійні картини, портрет

Вітторе Карпаччо (італ. Vittore Carpaccio 1455/1465 - 1526 ) - художник зламу 15 - 16 століть доби раннього Відродження, представник Венеціанської школи живопису.

Зміст

Етапи досліджень [ред.]

Практично мало що відомо про рік народження художника, його навчання і навіть про його справжнє ім'я. Італія 15 століття - була конгломератом невеликих держав і князівств, одним з яких була Венеціанська республіка з імперським характером і імперськими амбіціями. В Венеції говорили на венеціанському діалекті, який мав значні розбіжності з тосканським діалектом, що набагато пізніше стане літературною мовою в Італії. А практично державною мовою тосканський діалект, що вивчають в школах - стане у 19 - 20 століттях. Навіть венеціанський діалект 15 століття був у фазі становлення.

Прізвище родини, з якої походить художник, в 15 столітті писали і вимовляли на венеціанському діалекті як -

  • Скарпацца
  • Скарпатіо
  • Скарпацо
  • Скарпаца
  • Карпатіо.

Мода на латину, яку розділяв і сам художник, примусила його переробити власне прізвище на Карпатіус. Але це ім'я не прижилося навіть в Італії. Історики мистецтва в Італії 17 століття, що писатимуть на тосканському діалекті, назвуть його Карпаччо ( Рідольфі у 1648 р., Боскіні у 1660 р.) і лише це найменування стане загально прийнятим.

Ніяких відомостей, хто був першим чи черговим вчителем Вітторе. Традиційно їм вважають Джентілє Белліні ( близько 1429 - 1507 ), старшого брата Джованні Белліні ( близько 1430 - 1516 ). Але художній стиль Вітторе відрізняється як від творів Джентілє, так і від картин велетенськи обдарованого Джованні.

Дослідники 20 століття, спираючись на стилістичний аналіз творів венеціанських майстрів 15 століття, додали ще двох майстрів, твори яких могли мати вплив ( або мали вплив ) на художню манеру Карпаччо, це -

Бестривожна манера Антонелло да Мессіна, що уникав трагічних сюжетів чи трактував драматичні сцени в манері спокійної розповіді - дійсно близька до манери Карпаччо.

Збережені свідоцтва біографії [ред.]

Св. Єронім в келії
Аудієнція послам.
Прибуття Св. Урсули в Кельн

Необхідність документальних підтверджень фактів життєпису примусила дослідників звернутися до архівів. Але знайдено надзвичайно мало. Рік народження художника найчастіше визнають між 1455 і 1465 і навіть у 1572.

Батько - П'єтро Скарпацца ( Scarpazza ) був купцем. Родина мешкала на острові Торчелло в Маццорбо. Окрім торгівлі, родина мала шахту з копалинами і не була бідною. Представники родини Скарпацца займали відомі посади на острові Торчелло ( один був суддя, другий - канонік катедрального собору острова Торчелло. )

Збережений заповіт рідного дяді Вітторе - Зуане Скарпацца, що був францисканцем в монастирі Св. Урсули в місті Падуя. Спадкоємцями його майна стали рідний брат П'єтро Скарпацца, що торгував хутром та племінник Вітторе. Є ще відомість про найм майстерні самим Вітторе за 1486 рік. Якщо виходити з дати 1486 і Вітторе 20 років, то він 1466 року народження чи трохи старший.

Венеціанське суспільство було розділене на релігійні братства ( товариства, Скуола ). Кожне товариство обирало небесного заступника і будувало приміщення, де представники братства збирались для душпастирських, філософських і ділових бесід і спілкування. Чим заможнішими були члени братства, тим заможнішим було і братство. Скуола мала гроші, на які і замовляла картини біблійного спрямування венеціанським майстрам. По замовам скуол працював і Якопо Тінторетто.

У 1488 році керівники венеціанської Скуоли Св. Урсули прийняли рішення оновити образа в каплиці Св. Урсули, картини для якої і доручили створити Вітторе Карпаччо. По замовам других братств художник працюватиме і надалі. Картини на сюжети житія Св. Урсули створив і Ганс Мемлінг, тобто сюжет був відомим для доби.

Серед значних замовлень - портрет дожа Леонардо Лоредана та картина для зали засідань венеціанського Сенату. Доручать Карпаччо і картини з приводу візиту папи римського Олександра ІІІ у Венецію. ( Всі останні картини загинуть під час пожежі в палаці дожів у 1577 році. )

Художник офіційно був на сужбі у патріарха Антоніо Контаріні, для якого виконав декілька творів в останні роки життя.

Карпаччо був одружений, він узяв шлюб з венеціанкою Лаурою. Подружжя мало двох синів - П'єтро та Бенедетто, обидва сини теж стануть художниками.

У 1511 - 1520 роках Карпаччо виконав картини для Скуоли да Сан Стефано. Але в Венеції вже нові часи і нові пісні ( і народились нові художні авторитети ). Якісно змінилася художня манера знайомого Карпаччо - уславленого Джованні Белліні. Підросли і його учні - Джорджоне, Тиціан, Себастьяно Лучані, відомий як Себастьяно дель Пьйомбо і випередили навіть Белліні.

  • Тиціан. Лодовіко Аріосто ( ? )

  • Себастьяно дель Пьйомбо. «Свята Родина зі Свв.Катериною і Себастьяном і донатором », Лувр

  • Джорджоне, поет Антоніо Брокардо( ? ),

Поклоніння Христу з двома донаторами, Ліссабон

Для Вітторе Карпаччо час наче застиг на місті, він такий же розважливий, розповідально - бестривожний, з подробицями, венеціанським натовпом, кумедними і побутовими дрібницями. Він ще користується попитом як художник, живе і працює водночас з Лоренцо Лотто , Тиціаном та Себастьяно дель Пьйомбо ( що головує в майстерні Джорджоне по передчасній смерті останнього), але належить 15 століттю. Два останні релігійні образи Карпаччо датовані 1523 роком і створені для провінційного вівтаря католицької церкви Вознесіння в Копарі ( Словенія ). Карпаччо залишається на узбіччі магістральних шляхів венеціанського мистецтва, які відкриті Джованні Белліні, Джорджоне, Тиціаном.

Близько 1526 року художник помер в Венеції.

Вибрані твори [ред.]

Св. Єронім привів лева в католицький монастр
Смерть Св. Єроніма в монастирі
Зустріч Св. Урсули з папою римським Кирьякусом. На тлі - замок Св. Янгола в Римі.
  • « Сон ( видіння ) Св. Урсули»
  • « Прибуття Св. Урсули у місто Кельн»
  • « Повернення посланців»
  • « Зустріч Св. Урсули з папою римським Кирьякусом»
  • «Мучеництво Св. Урсули і її урочисте поховання»
  • « Апофеоз Св. Урсули »
  • « Христос і чотири апостоли», Нью-Йорк
  • « Дож Леонардо Лоредан », Академія Каррара, Бергамо
  • « Поклоніння немовляті Христу з двома донаторами», Ліссабон, Португалія
  • « Лев Святого Марка євангеліста », палац дожів, Венеція
  • « Венеціанська церква Св. Оттобона з хресною ходою », Галерея Академії, Венеція
  • « Христос з символами страстей і янголами», Музей Цивіко, Удіне
  • « Мертвий Христос з двома янголами», прив. збірка, Парма
  • « Невідомий в червоному капелюшку »,( погруддя), Музей Коррер, Венеція
  • «Куртизанка»,( погруддя), галерея Боргезе, Рим
  • « Дві куртизанки на балконі», Музей Коррер, Венеція
  • « Св. Єронім привів лева в католицький монастр»
  • « Смерть Св. Єроніма в католицькому монастирі»
  • « Св. Августин в келії»
  • « Св. Августин в келії», два малюнки, Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, Москва
  • « Двобій Св. Георгія зі змієм »
  • « Тріумф Св. Георгія змієборця»,(малюнок до картини), кабінет малюнків і гравюр, Флоренція
  • « Тріумф Св. Георгія змієборця»,( картина), Скуола ді Сан Джорджо дельї Ск'явоні, Венеція
  • « Народження Діви Марії», Академія Каррара, Бергамо
  • «Благовіщення», палац ка д'Оро, Венеція
  • « Введення Діви Марії у храм», Пінакотека Брера, Мілан
  • « Заручини Марії та Йосипа», Пінакотека Брера, Мілан
  • « Мадонна з немовлям і батьками Івана Хрестителя » ( « Свята бесіда» ?), Авіньон, Франція
  • « Оплакування і поховання Христа», Берлін
  • «Лицар»( портрет невідомого в лицарських обладунках), Музей Тиссена-Борнемісса, Мадрид
  • « Смерть 10.000 християнських мучеників», Галерея Академії, Венеція
  • «Перше принесення Христа у храм » (Зустріч Старого і Нового Заповітів), Галерея Академії, Венеція
  • « Проповідь Св. Стефана », Лувр, Париж
  • « Диспут Св. Стефана про переваги католицизму »
  • « Невідомий венеціанський пан », США
  • « Диво Святого хреста», Галерея Академії, Венеція
  • «Св. Себастьян», Загреб
  • « Винищення немовлят за наказом царя Ірода»
  • « Введення Христа у храм»

Джерела [ред.]

  • Смирнова И.А. «Вітторе Карпаччо», серия «Мастера мирового искусства», М, 1982 (рос)
  • Jan Lauts: Carpaccio, Gemälde und Zeichnungen, Köln 1962.
  • Vittorio Sgarbi: Carpaccio, München 1999.
  • Francesco Valcanover, Vittore Carpaccio, in AA.VV., Pittori del Rinascimento, Scala, Firenze 2007. ISBN 88-8117-099-X

Посилання [ред.]

ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Вітторе Карпаччо

Див. також [ред.]

Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вітторе_Карпаччо&oldid=12057421