В'яжучі речовини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

В'яжучі́ речови́ниречовини, які мають властивість скріплювати, склеювати тверді матеріали і твердіти з утворенням міцного каменю зв'язуючи зерна піску, гравію, щебеню.

Розрізняють неорганічні (мінеральні) в'яжучі речовини (цемент, гіпс, вапно й ін.) і органічні (бітуми, дьогті, пеки, асфальт, а також синтетичні термореактивні поліефірні, епоксидні, феноло-формальдегідні смоли).

Мінеральні в'яжучі речовини (звичайно порошкоподібні) при змішуванні з водою (іноді з водяними розчинами солей) утворюють пластичну масу, що здобуває потім твердий стан. Їх поділяють на гідравлічні, здатні твердіти і зберігати міцність на повітрі й у воді (наприклад, портландцемент), і повітряні, що твердіють і зберігають міцність тільки на повітрі (гіпс, вапно).

Джерела[ред.ред. код]

  • Будівельне матеріалознавство / За ред. П.В.Кривенко. — К.: Ліра-К, 2012. — 624 с. — ISBN 978-966-2609-04-2.