В'яз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
В'яз
Ulmus rubra
Ulmus rubra
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Судинні (Tracheophyta)
- Насінні (Spermatophyta)
- Покритонасінні (Magnoliophyta)
- Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Букоцвіті (Fagales)
Родина: В'язові (Ulmaceae)
Рід: В'яз (Ulmus)
Види
Посилання
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 24735

В'яз (лат. Ulmus, також берест, гал. ілем, диалект. карагач) — рід дерев родини в'язових (ільмових) (Ulmaceae). Плід — горішок, оточений крилоподібним виростом. В'язи поширені по всій Україні, особливо в Лісостепу і Степу.

Практичне використання[ред.ред. код]

Деревинна, медоносна, лікарська танідоносна, фарбувальна, волокниста, жироолійна, декоративна і фітомеліоративна рослина.

В'язи дають гарну деревину. Деревина в'яза гладенького щільна, в'язка, тверда, пружна, незначно жолобиться і розтріскується від висушування, важко колеться і обробляється, красивої текстури, добре полірується. Використовується для підводних і підземних споруд, у вагонобудуванні, меблевій промисловості, у будівництві (оздоблення приміщень, паркет). 3 неї виготовляють колеса для возів, полозки, дуги, голоблі, гальмові колодки, дерев'яні частини машин. Властивості деревини в'яза листуватого подібні до деревини в'яза гладенького. Застосовується у меблевому виробництві (дошки і облицювальна фанера), де ціниться за яскравий червоно-бурий колір ядра. 3 неї виготовляють колеса для возів, підводні деталі суден. В'яз листуватий часом має напливи (капи), які високо ціняться в токарній справі і для виготовлення фанери з красивим рисунком. Деревина решти видів в'язів за технічними властивостями близька до деревини описаних вище видів і може знайти подібне застосування.

гілка в'яза шорсткого

Корковий шар, крім в'яза коркового, утворюється також у окремих дерев в'язів листуватого й шорсткого. В'яз гладенький і шорсткий — добрі ранньовесняні медоноси. В сприятливі весни бджоли збирають з них багато нектару, пилку й клею. На жаль, на в'язах влітку попелиці виділяють багато паді, з якої бджоли виробляють падевий мед. Інші види в'яза як медоноси мають менше значення. У народній медицині застосовують кору в'яза гладенького, а також листя й кору в'яза листуватого. Кору в'яза гладенького використовують внутрішньо при водянці, хронічному ревматизмі й гарячці (разом з корою козячої верби і березовими бруньками), як протипростудний засіб; зовнішньо — як протизапальний засіб при опіках (у вигляді мазі або примочки з відвару кори).

Міцний відвар листків в'яза листуватого використовують для ванн при переломах кінцівок після зняття гіпсу. Настій кори його багатий на слиз і дубильні речовини. його застосовують для полоскання рота при цинзі і для обливання при захворюванні шкіри. У корі в'яза листуватого міститься 3,6-4,8 %, а шорсткого — до 3 % танідів. Їх кору іноді використовують для дублення шкур.

Корою в'яза листуватого і коркового можна фарбувати шовк і вовну у жовтий колір. 3 лубу в'яза гладенького і листуватого виготовляють саморобні мотузки, а з листуватого — ще й циновки. Луб в'яза шорсткого використовують як підв'язувальний матеріал.

У насінні в'яза листуватого міститься до 28 % зеленої, без запаху й смаку невисихаючої олії, придатної для виготовлення мила, насіння в'яза коркового містить 29,7 % жирної невисихаючої олії. Для озеленення в умовах України рекомендують усі згадані види в'язів.

В'яз гладенький має могутню, тінисту крону, тому використовується для групових, поодиноких і алейних насаджень. Він добре піддається стрижці і довго зберігає надану йому форму. На заасфальтованих вулицях часто суховершинить і уражується голландською хворобою (графіоз), з якою важко боротися. Серед декоративних форм особливо ефектні із сріблястострокатими і червоними листками. У лісомеліоративних насадженнях в'яз гладенький як вологолюбна порода застосовується обмежено. В умовах Степу його рекомендують як супутню породу. Стовбур в'яза листуватого могутній, крона шатроподібна. Рекомендується для групових, поодиноких і алейних насаджень, для живих огорож. Красиві декоративні його форми: плакуча, пірамідальна й куляста. Завдяки могутній, глибокій кореневій системі з багатьма кореневими паростками він придатний для заліснення ярів і балок.

Крона в'яза шорсткого густа широкоциліндрична, зверху округла. В декоративному садівництві ціниться як порода з особливо темною зеленню. Не витримує засолених ґрунтів. Відомі декоративні форми з плакучою і колоноподібною формами крона і з строкатими листками. Рекомендується для групових, поодиноких і алейних насаджень. Як вологолюбну рослину в лісомеліоративних насадженнях використовують обмежено. Придатний для протиерозійних насаджень по найменш змитих ділянках і зволожених місцезростаннях. В'яз корковий — найбільш ксерофітний вид серед в'язів. Рекомендується для захисних насаджень на схилах ярів, балок, особливо в посушливих районах Степу.

В'яз листуватий являє певний інтерес як джерело гілкового корму. Гілки, заготовлені в травні, містять протеїн (13,1 %), жир (до 4,2 %), клітковину (до 28,4 %), безазотисті екстрактивні речовини (до 48,1 %) і поїдаються всіма тваринами. Плоди в'яза листуватого багаті на білки й жири, в них міститься мало клітковини і дуже мало танідів, тому особливо придатні для годівлі молочних корів. Висушене, змелене і зварене насіння в'яза листуватого — гарний корм для свиней.

Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до теми