В'єтмионґські мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

В'єтмионґські мови — група австроазійських мов.

Розповсюджені в основному у В'єтнамі, на сході Лаосу а також в Камбоджі, Таїланді та Китаї (провінція Гуансі).

Поділяються на 5 підгруп:

В'єтмионґські мови, за винятком в'єтнамської і мионґської, знаходяться на межі вимирання. Чисельність мовців в'єтнамською мовою — понад 60 млн чоловік, мионґською мовою — 900 тис. осіб, на мові тьит — 2,5 тис. чоловік; чисельність мовців іншими мовами невідома.

За даними глотохронології, прото-в'є-мионґська мова виділилася понад 4 тис. років тому, поділ його на гілки в'є-мионг і поонг-тьит відбувся 1500—2000 років тому. Відділення мионґської від в'єтнамського датується 8 — 10 ст.

За типологією, усі в'єтмионґські мови — аналітичні. Фонологічним системам властиві складові тони, тенденція до моносилабізму (односкладових слів). В архаїчних мовах (групи 3-5) зустрічаються дисилабічні (двоскладові) слова структури CVCVC (приголосний-голосний-приголосний-голосний-прголосний), у яких тон першого складу — фіксований, а голосний другого складу — або нейтральний, або гармонійний до голосного першого складу. Набір приголосних, якими можуть закінчуватися слова — більший за той, який мають в'єтнамська та мионґська мови, а кількість тонів — менша. З історичним розвитком другі склади відпадали або ж стягувалися з першим складом, набір кінцевих приголосних зменшувався; натомість розвивалися специфічні тони у словах, які втратили другий склад.

З морфологічної точки зору, в'єтмионґські мови характеризуються відсутністю словозміни та аналітизмом. Знаменні слова діляться на дві надкатегорії: імена (іменники та числівники) і предикативи (дієслова та прикметники). Службові слова (такі як видо-часові показники, показники множинності та статі) мають свої паралелі серед знаменних слів. При сполученні іменника з числівником, прикметником, займенником обов'язково вживається класифікатор. Окрім синтаксичних службових слів (прийменники, сполучники) існує значна кількість супрасинтаксичних службових слів (фразові частки, показники актуального членування). Основним способом утворення нових слів є сполучення коренів: поширена повна та часткова редуплікація. В'єтнамська мова має словотворчі суфікси китайського походження.

Порядок слів у простому реченні SVO (підмет-присудок-додаток), а означення наслідує означуване слово. Окрім складносурядних та складнопідрядних речень виділяються так звані ускладнені речення, в яких додаток першого дієслова є водночас підметом другого.

У давній лексиці присутня значна частка тайських та китайських запозичень.

Усі в'єтмионґські мови, окрім в'єтнамської, безписемні. В'єтнамська писемність (ієрогліфічна писемність «тьи-ном») виникла у 14 ст. на основі китайської писемності. з 1910 введена писемність «Куок-нги» на латинській основі, створена місіонерами в 17 ст.). Є ряд творів народного епосу на мові мионґ, записаних за допомогою в'єтнамської графіки «Куок-нги».

Опис та дослідження цих мов почався у XIX столітті. Майже всі вчені (А. Масперо, М. Е. та М. А. Баркери, Л. К. Томпсон) користувалися даними лише в'єтнамської та мионґської мов, оскільки даних про інші мови не мали. Тільки М. Ферлю використовував у своїх працях дані мови тхавунґ. З кінця 70-х років XX століття в'єтмионґські мови активно вивчаються у В'єтнамі.

Література[ред.ред. код]

  • Соколовская Н.К. Материалы к сравнительно-этимологическому словарю вьетмыонгских языков. – В сб.: Исследования по фонологии и грамматике восточных языков, М., 1978
  • Соколовская Н.К., Нгуен Ван Тай. Язык мыонг (Лингвистический очерк). – В кн.: Материалы советско-вьетнамской лингвистической экспедиции 1979 г. Язык мыонг. М., 1987

Джерела[ред.ред. код]