В казематі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
В казематі
Факсиміле Шевченка циклу «В казематі» 1847 року
Автор Тарас Шевченко
Мова українська
Написано 1847
Опубліковано 1867
Видавництво «Кобзарь Тараса Шевченка»

«В казематі» — цикл поезій Тараса Шевченка, написаних, крім вірша «Згадайте, братія моя», в казематі III відділу в Петербурзі під час слідства над учасниками Кирило-Мефодіївського братства між 17 квітня—30 травня 1847 року[1].

Автограф та зміст[ред. | ред. код]

Окремий автограф циклу «В казематі» (нині зберігається в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка[2]) має дату «30 мая 1847. В казематі» і включає тринадцять пронумерованих поезій у такій послідовності:

  1. «Ой одна я, одна...»
  2. «За байраком байрак...»
  3. «Мені однаково»
  4. «Не кидай матері, казали...»
  5. «Чого ти ходиш на могилу?..»
  6. «Ой три шляхи широкії»
  7. «Весеннє сонечко ховалось...»
  8. «Садок вишневий коло хати»
  9. «Не спалося, а ніч, як море...»
  10. «Рано-вранці новобранці...»
  11. «В неволі тяжко, хоча й волі...»
  12. «Чи ми ще зійдемося знову…»
  13. «Понад полем іде...»

Його написано на аркуші тонкого поштового паперу блакитного кольору, складеного в 1/16. Автограф чистовий з незначними виправленнями, що дозволяє припустити існування попередніх чорнових автографів. Один із таких автографів зберігся[3]. Від нього походить текст вірша «Рано-вранці новобранці...» в окремому рукопису циклу «В казематі», рядок 15 якого ввійшов у тому вигляді, як його поправлено в цьому попередньому автографі. Збереглося свідчення В. М. Лазаревського: «Сидячи у фортеці перед відправкою у заслання, Шевченко на полях якоїсь книги, даної йому для читання, написав багато віршів. Відрізав ці стьожки і виніс у чоботях...»[4][1].

Папір і почерк окремого автографа дають підстави вважати, що його створено на засланні. Не виключено, що й поезії «В неволі тяжко, хоча й волі...» і «Чи ви ще зійдетеся знову?...» написано в перші місяці перебування поета на засланні. За це промовляє їхній зміст[1].

Історія[ред. | ред. код]

Поезії, створені Шевченком у казематі III відділу, стали відомими в Україні ще коли він перебував на засланні. В листі до своєї дружини О. М. Куліш від 15 серпня 1856 року П. О. Куліш повністю навів поезію «Садок вишневий коло хати...», а наступного дня повідомив: «Тоді Маня (дочка С. П. Де Бальмена) й просить мене переписать невольницьких вірш, що писав Тарас, сидячи в неволі. Написав він їх 13 — дуже гарні!.. Ну, звісно, я сам узявся до писання. Ото засів тут же серед зали да й переписав їй в альбом»[5][1].

Як свідчив П. О. Куліш у листі до дружини від 11 серпня 1856 року[6], під час перебування у Києві він мав доступ до рукописів, що зберігалися у В. В. Тарновського-молодшого, серед них — і творів Шевченка. Там П. О. Куліш і натрапив на автограф окремого рукопису циклу «В казематі». До Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка автограф окремого рукопису циклу «В казематі» надійшов з колекції В. В. Тарновського[1].

Після повернення Аральської описової експедиції до Оренбурга Шевченко наприкінці 1849 року (не раніше 1 листопада) — на початку 1850 року (не пізніше дня арешту 23 квітня) переписав поезії циклу «В казематі» до «Малої книжки» у тій же послідовності, що й в окремому автографі[2]), додавши попереду поезію «Згадайте, братія моя...» без номера. Весь цикл іде під № 2 після поеми «Княжна»[1].

Повертаючись із заслання, Шевченко 18 березня 1858 року в Москві переписав з «Малої книжки» вірші казематного циклу до «Більшої книжки» після поезії «А. О. Козачковському», відредагувавши їх і остаточно надавши їм форми циклу: на титульній сторінці поставлено назву «В казематі» і присвяту «Моїм соузникам посвящаю». Першим переписано вірш «Згадайте, братія моя...» як заспів, без номера, а всім наступним творам дано порядкову нумерацію (крім поезії «Н. Костомарову» — тоді єдиної в циклі, що мала назву; її номер пропущено, очевидно, за недоглядом, бо після попередньої, під № 6, наступна після «Н. Костомарову» має № 8; назву поезії «Косар» дописано пізніше). При цьому вірш «Не спалося, а ніч, як море...» опущено, а вірші «Понад полем іде...» і «Чи ми ще зійдемося знову?..» переставлено[7][1].

В автографі окремого рукопису циклу «В казематі» стоїть одна дата в кінці: «30 мая 1847», що фіксує день переписування творів у чистовий автограф. У «Малій книжці» цикл переписано серед поезій 1847 року; у «Більшій книжці» стоїть дата, коли твори переписано до «Більшої книжки»: «Москва, 1858, марта 18»[1].

Ще за життя поета вірші казематного циклу поширювалися в списках. Крім згаданого вже, П. О. Куліш зробив ще один список уже після смерті поета 1861 року з такою назвою: «Сидючи в неволі в 1847 годі, Тарас розважав себе піснями. Пом'янемо ж і ми пам'ять його»[8]. Пізніше у деяких списках і публікаціях, що походять від списку П. О. Куліша, слова «Сидячи в неволі в 1847 годі» стануть заголовними до поезій «Згадайте, братія моя...» і «Мені однаково, чи буду...»[1].

Існував список невідомої особи з окремими, за свідченням О. Я. Кониського, виправленнями Шевченка 1850-х років, що належав Л. М. Жемчужникову і тепер не відомий (різночитання їх подав О. Я. Кониський[9]). Відміни списку Г. Н. Мордовцевої подав у примітках до «Кобзаря» 1908 року В. М. Доманицький[10][1].

Видання[ред. | ред. код]

Деякі вірші циклу («Садок вишневий коло хати...», «Ой одна я, одна...», «Чого ти ходиш на могилу?..», «Рано-вранці новобранці...») публікувалися в періодичній пресі ще за життя поета. Весь цикл вперше надруковано (за винятком вірша «Н. Костомарову», але з поезією «Не спалося, а ніч, як море...») у виданні «Кобзарь Тараса Шевченка» 1867 року[11]. Твори циклу розташовано в дещо іншому порядку[1].

Датування[ред. | ред. код]

Датується цикл за місцем його в «Малій книжці» серед творів 1847 року та часом перебування Шевченка в казематі III відділу в Петербурзі 17 квітня—30 травня 1847 року, за винятком поезії «Згадайте, братія моя...», занесеної до «Малої книжки» наприкінці 1849-го або на початку 1850 року і тоді ж, імовірно, створеної[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н Історія створення циклу поезій «В казематі» litopys.org.ua Процетовано 29 жовтня 2022
  2. ↑ а б ІЛ, ф. 1, № 69
  3. ↑ ІРЛІ, ф. 90, № 27540
  4. ↑ І. Я. Айзеншток «Невідомі та призабуті спогади про Т. Г. Шевченка» // Вітчизна. — 1961. — № 3. — С. 175
  5. ↑ ІР НБУВ, І. 28771; див.: Т. Г. Шевченко в епістолярії відділу рукописів [ЦНБ АН України]. — К., 1966. — С. 21
  6. ↑ ІР НБУВ, І. 28768
  7. ↑ Ф. Т. Ващук. Редакційна робота Шевченка над циклом «В казематі» // Збірник праць чотирнадцятої наукової шевченківської конференції. — К., 1966. — С. 51 — 67
  8. ↑ ІЛ, ф. 1, № 77
  9. ↑ О. Я. Кониський. Варіанти на декотрі Шевченкові твори // ЗНТШ. — 1901. — Кн. 1.
  10. ↑ В. М. Доманицький. «Кобзар». 1908. C. 626 — 627
  11. ↑ Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 381 — 402

Література[ред. | ред. код]

У Вікіджерелах є
  • Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 11-20; 549-570.
  • Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=В_казематі&oldid=40057884