ГАЗ-64

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
ГАЗ-64
ГАЗ-64
Виробник ГАЗ
Також називається "Іван-Вілліс"
Роки виробництва 1941-1943
Місце виробництва СРСР СРСР, Нижній Новгород
Наступник(и) ГАЗ-67
Клас Позашляховик
Стиль кузова Кабріолет
Двигун(и) ГАЗ-ММ
Коробка передач 4-ступінчаста механічна
Колісна база 2100 мм
Довжина 3305 мм [1]
Ширина 1530 мм [1]
Висота 1690 мм [1]
Кліренс 210 мм
Передня колія 1278 мм
Задня колія 1245 мм
Вага 1200 кг
Найвища швидкість 100 км/год
Вмістимість баку 70 л.
Споріднені Bantam BRC40 і Willys MA
Дизайнер В. А. Грачов

ГАЗ-64радянський військовий повноприводний легковий автомобіль із спрощеним відкритим кузовом, який мав вирізи замість дверей (тип ранебаутrunabout). Вважається першим радянським серійним позашляховиком. ГАЗ-64 призначався для використання в якості командирського автомобіля на полі бою і легкого артилерійського тягача, але в армії фактично використовувався як транспортний засіб піхоти, здатний при короткочасному навантаженні перевезти відділення бійців. Автомобіль отримав червоноармійські прізвиська «козлик» та «Іван-Вілліс», які потім перейшли і на наступні моделі моделі ГАЗ-67 и ГАЗ-67Б.

Історія створення[ред.ред. код]

Як говорить легенда, мотивом для створення ГАЗ-64 стала стаття з американського журналу Automoutive Industries про початок серійного випуску джипа Bantam BRC40, яку прочитав начальник ГБТУ РККА, генерал-майор І. П. Тягунов [2]. Його ініціативу створити «радянський Бантам» підтримав Нарком важкого машинобудування В. А. Малишев, який в свою чергу, дав розпорядження ні в чому не відступати від прототипу (незважаючи на заперечення розробників), що зумовило звужену до 1250 мм колію та вузький кузов ГАЗ-64. Завдання на розробку було видане в січні 1941 року одночасно двом заводам - ГАЗу і НАТІ. В завданні чітко вказувалась довжина і колія автомобіля, вантажопідйомність (400 кг) і термін служби (5000 км). Більш вдалий по компонуванню і плавності ходу по бездоріжжю (плавність впливала на стрільбу з кулемета на ходу) дослідний джип НАТІ-АР виявився технологічно складнішим і тому в умовах воєнного часу в серію не був запущений. Розробка ГАЗ-64 (пізніше і БА-64) проходила під керівництвом провідного конструктора В. А. Грачова в рекордно короткі терміни: 51 доба — з 3 лютого по 25 березня 1941 року, це пояснювалося тим, що в джипі використовувалися вузли з які випускалися на той час на ГАЗі автомобілів ГАЗ-61, ГАЗ-ММ і ГАЗ-М1. З 15 по 27 квітня 1941 року ГАЗ-64 успішно пройшов військові випробування на полігоні ГБТУ РККА, у випробуваннях також брав участь НАТІ-АР.

Виробництво[ред.ред. код]

В серпні 1941 року вийшла перша партія ГАЗ-64, зібраних по обхідній технології, до кінця 1941 року було випущено 601 автомобіль[2](з врахуванням дослідних моделей 602, в цей час ГАЗ-64 фактично був єдиною серійною моделлю заводу). ГАЗ-64 серійно випускався з кінця серпня 1941 року до квітня 1943 року. Всього було виготовлено 672 автомобіля, з них 67 машин (а броньовиків на його шасі 2486) в 1942 році[2]. В 1943-у було випущено тільки 3 екз. модернізованих моделей ГАЗ-64В з розширеною до 1293 мм колією переднього моста. На шасі ГАЗ-64 з квітня 1942 року по червень 1943 року випускався бронеавтомобіль БА-64. Його виробництво, було більш пріоритетним, що і виразилося в кількості випущених бронеавтомобілів, а саме, 3903 од. Фактично з 1942 року всі повнопривідні шасі «64» йшли тільки для комплектації броньованими корпусами. В серпні 1943 року Горьківський автозавод, який відбудовувався після руйнівних авіанальотів Люфтваффе, зміг налагодити випуск модернізованого бронеавтомобіля БА-64Б з розширеною до 1446 мм колією. Це було необхідно через головний недолік БА-64 — схильності до перевертання через поєднання вузької колії та високого центру ваги. Відповідно, з кінця 1943 року замість ГАЗ-64 почали випускати перероблений ГАЗ-67 з розширеною колією, в 1944 році замінений модернізованим ГАЗ-67Б, який відрізнявся доопрацьованою ходовою частиною і більш надійною системою запалювання.

Конструкція[ред.ред. код]

Автомобіль ГАЗ-64 був збудований на вкороченому на 755 мм по базі шасі ГАЗ-61, що дозволило відмовитися від проміжного карданного вала. В конструкції ГАЗ-64 використовувались вже освоєні у виробництві вузли і агрегати серійних автомобілів: ГАЗ-61 — кермовий механізм, гальма (крім приводу), дороблений передній міст, роздавальна коробка, задні ресори, і ГАЗ-ММ — двигун і доопрацьована 4-ступінчаста КПП. Більш щільна компоновка змусила підняти двигун вище, як на "полуторці". Через дефіцитність спеціальних всюдихідних шин розмірності 6,50-16" з рисунком "ялинка" ще на заводі (і в подальшому під час експлуатації) на ГАЗ-64 також встановлювали шини розмірності 7,00-16" від "емки", це знижувало реальну прохідність через дорожній рисунок протектора та більш вузького поперечного профілю. З метою збільшення переднього кута в'їзду і полегшення подолання вертикальних стінок (до 0,5 м) у підвісці переднього мосту використовувались чотири чверть-еліптичних ресори. Для такої підвіски властиві часті поломки листів через їх нераціональність навантаження, а також низька поперечна жорсткість. Для стійкого прямолінійного руху в шарнірах всіх ресор застосували добре захищені і довговічні нарізні пальці і втулки від ГАЗ-11. Щоб виключити "галопування" при такій короткій базі були встановлені чотири (по два на вісь) гідравлічних амортизатора односторонньої дії від ГАЗ-M1, а в задній підвісці стабілізатор поперечної стійкості. Привід гальм всіх коліс — механічний, тросовий, як і на ГАЗ-11-73, але з жорстким валом без зрівнювачів, які приводяться як ножною педаллю так і ручним ричагом.

Кузов — відкритий, чотиримісний (передні сидіння - окремі). Ще двоє людей могли сісти на полках задніх крил. Там же розміщувалася стрілецька зброя, боєприпаси (аж до 45-мм снарядів) і спеціальне обладнання (рація). Для безперешкодного та швидкого виходу кузов був бездверним. Брезентовий тент простої форми без боковин притримувався однією дугою. Вітрове вертикальне скло (щоб не відбивати сонячні бліки вгору) в жорсткій трубчастій рамці відкидалось вперед і фіксувалось в горизонтальному положенні. Всі поверхні кузова мали плоскі обриси або гнуті в одній площині форми, що робило його простим у виготовленні. Торці сталевих кузовних панелей обкантовувались трубами. Всі стики з'єднувались точковим зварюванням, зрідка дуговим. В оформлені передка машини використовувались елементи ГАЗ-АА: верхня частина кожуха радіатора з емблемою, кришки капота, основний бензобак на 43 літри перед вітровим склом, щиток приборів.

Аспекти колекціонування[ред.ред. код]

Вцілілі екземпляри ГАЗ-64, по зрозумілим причинам, дуже рідкісні, більшість сучасних "відновлених" ГАЗ-64,це переробки з масового ГАЗ-67Б (відрізнити недбалу переробку легко по післявоєнній штампованій решітці радіатора і чотирьохспицевому керму).

Джерела[ред.ред. код]

  1. а б в ГАЗ-64 Вітчизняні легкові автомобілі. 1896-2000 рр.
  2. а б в Є. Прочко Автомобіль війни // "Моделіст-конструктор", (6) С. 29-34.
Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до теми

,