ГОЕЛРО

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

ДЕЕЛРО, ГОЕЛРО (рос. ГОЭЛРО — скорочення від рос. Государственная комиссия по электрификации России) — Державна комісія з електрифікації Росії, перший загальнодержавний перспективний план відбудови й розвитку економіки РСФРР (що занепала внаслідок громадянської війни 1918–1921 років та націоналізації всієї промисловості) на основі електрифікації.

План[ред.ред. код]

Обкладинка плану ГОЕЛРО

Комісію для розробки плану утворено 21 лютого 1920 року за вказівкою Володимира Леніна під головуванням Гліба Кржижановського. У її складі працювало понад 200 осіб. Електрифікацію розуміли як технічну реконструкцію економіки на найновітнішій електроенергетичній основі. 29 грудня 1920 року план ГОЕЛРО затвердив 8-й Всеросійський з'їзд Рад. При його розробці найбільша увага фахівців приділялася Південному економічному району, до якого входили як відповідні території РСФРР, так і землі УСРР без урахування кордонів між республіками.

План ГОЕЛРО, розрахований на 10—15 років, передбачав реконструкцію старих і побудову нових 20 теплових електростанцій і 10 ГЕС потужністю 1750 тисяч кВт-год, що разом мали виробляти 9 мільярдів кВт-год електроенергії, накреслював створення важкої промисловості, широке будівництво залізниць, розширення посівних площ і підвищення врожайності земель і масове кооперування селянства.

Електростанції мали стати основою промислового розвитку певного значного промислового вузла чи району. Від цього й назва — ДРЕС (Державна районна електростанція). У Південному районі за планом передбачалося збудувати електростанції для виробітку 560 тисяч кВт-год електроенергії, найбільше — на Придніпров'ї та в Донбасі.

За планом ГОЕЛРО в Україні передбачалося будівництво 9 електростанцій: Штерівської, Гришинської, Лисичанської, Ізюмської та інших. З планом пов'язаний початок широкого використання гідроресурсів, планувалося спорудження Олександрівської (нині Дніпрогес) потужністю 200 тисяч кВт з подальшим її розширенням і Бузької ГЕС, будівництво електростанцій, які працюють на доменних і коксових газах, комбінованих з вугіллям: Петрівської, Юзівської, Макіївської. Потужність запланованих електростанцій мала становити 1 мільйон кВт.

Планувалося об'єднати після відбудови та спорудження в єдину систему 24 електростанції заводів і шахт, збудувати ДРЕС у Лисичанську, Гришиному (нині Красноармійськ), звести Запорізьку ГЕС (Дніпрогес) на Дніпрі потужністю 200 тисяч кВт з подальшим її розширенням. За планом передбачалося на базі енергії Дніпрогесу будівництво заводів із виплавки алюмінію та виробництва якісної сталі, збільшення в 10 разів порівняно з 1920 роком видобутку вугілля, здійснення випуску машин для металургії, паливної індустрії, сільського господарства й транспорту.

У квітні 1921 року створено Комісію з електрифікації України. Реконструкції за цим планом підлягали металургійна й хімічна промисловість Донбасу, залізниця ПетроградМоскваХарківЮзівка з перетворенням її на потужну магістраль з наступною електрифікацією, передбачалося створення наскрізного дніпровського водного шляху КиївХерсон.

Члени комісії[ред.ред. код]

Учасники розробки плану[ред.ред. код]

  • Б. І. Угрімов — заступник Голови
  • Н. Н. Вашков — заступник товариша Голови
  • Н. С. Сінельніков — заступник товариша Голови


Члени[ред.ред. код]

І. Г. Александров, Г. Й. Графтіо, Л. В. Дрейер, К. А. Круг, М. Я. Лапіров-Скобло, Б. Е. Стюнкель, Є. Я. Шульгін, О. В. Вінтер, Р. Е. Классон, М. А. Шателен, І. І. Вихляев, Г. К. Різенкамф, Д. І. Комаров, Р. А. Ферман, Л. К. Рамзін, А. І. Таіров, А. А. Шварц, Г. Д. Дубелір, Т. Р. Макаров, В. Ф. Міткеві, Н. К. Поліванов, Р. Л. Семенов.

Виконання плану[ред.ред. код]

Тяжка праця будівничих, а також значні кошти, вилучені в українських селян, сприяли тому, що план ГОЕЛРО було перевиконано. На 1935 рік в Україні потужність усіх електростанцій зросла в 7 разів. 1923 року потужність невеликих ГЕС в тодішній УСРР становила 46,7 тисяч кВт, або близько 2 % усього можливого запасу гідроенергії УСРР. Збудована в 19271932 роках за планом ГОЕЛРО Дніпровська ГЕС (Дніпрельстан), тоді найбільша в Європі, додала 558 тисяч кВт потужності.

Показник 1913 1920 План ГОЕЛРО 1930 1935 Рік виконання плану ГОЕЛРО
Валова продукція промисловості (1913-I) 1 0,14 1,8-2 2,5 5,8 1929—1930
Потужність районних електростанцій (млн кВт) 0,2 0,25 1,75 1,4 4,1 1931
Виробництво електроенергії (млрд кВт/г.) 2,0 0,5 2,8 8,4 28,3 1931
Вугілля (млн т) 29,2 8,7 62,3 47,8 109,8 1932
Нафта (млн т) 10,3 3,9 16,4 18,5 25,2 1929—1930
Торф (млн т) 1,7 1,4 18,4 8,1 18,5 1934
Залізна руда (млн т) 9,2 0,16 19,6 13,7 26,3 1934
Чавун (млн т) 4,2 0,12 9,2 5,0 12,5 1934
Сталь (млн т) 4,3 0,19 6,5 5,8 12,6 1933
Папір (тис. т) 269,2 30,3 683,5 435,3 648,8 1936

Література[ред.ред. код]

  • Кржижановский Г. М. Десять лет хозяйственного строительства СССР: 1917–1927. М., 1927(рос.)
  • Развитие электрификации Советской страны. 1921–1925 гг.: Сборник документов и материалов. М., 1956(рос.)
  • Труды Государственной комиссии по электрификации России — ГОЭЛРО: Документы и материалы. М., 1960(рос.)
  • Ульянова А. Д., Павлова В. В. Розвиток електрифікації Української РСР: Бібліографічний покажчик. К., 1962
  • Кульчицький С. В. Україна між двома війнами (1921–1939 рр.). К., 1999.