Юрґен Габермас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ю́рґен Га́бермас (нім. Jürgen Habermas; *18 червня 1929) — німецький філософ і соціолог, визначний представник нової генерації «франкфурстської школи».

[ред.] Біографія

1961-64 — викладач філософії в Гайдельберзі. 1964 — професор філософії та соціології університету у Франкфурті-на-Майні. 1971 — директор Інституту М. Планка з вивчення умов життя науково-технічного світу в Штанберзі.

Послідовник М. Горкгаймера і Т. Адорно, представник франкфуртської школи. Доповнив теорії школи ідеями психоаналізу, аналітичної філософії та сучасної соціології. Вивчав проблематику політично активної громадськості, значення істинної й хибної комунікації в суспільстві.

[ред.] Твори

• Theorie und Praxis, 2 Aufl. Neuwied am Rhein — B., 1967.
• Erkenntnis und Interesse. Fr./M., 1968.
• Strukturwandel der Öffentlichkeit, 5 Aufl. Neuwied am Rhein — B., 1971.
• Technik und Wissenschaft als «Ideologic», 5 Aufl. Fr./M., 1971.
• Zur Logik der Sozial wissenschaften, 2 Aufl. Fr./M., 1971.
• Theorie der Gesellschaft oder Sozialtechnologie — was leistet die Systernforschung? Fr./M., 1971 (mit N. Luhmann).
• Legitimationsprobleme im Spätkapitalismus. Fr./M., 1973.

[ред.] Посилання

• [1]
• [2]
• Юрґен Габермас. Громадянство і національна ідентичність
• Юрген Габермас:Навіщо Европі Конституція