Габріеле д'Аннунціо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Габріеле д'Аннунціо
Gabriele D'Annunzio 02.jpg
фото Габріеле д'Аннунціо
Народився 12 березня 1863(1863-03-12)
Абруццо в місті Пескара.
Помер 1 березня 1938(1938-03-01) (74 роки)
власна садиба Віттореалє на озері Гарда ( Ломбардія ).
ускладнення інсульту
Проживання Італія Італія
Ім'я при народженні Габріеле Рапаньєтта
Інші імена Габріеле Рапаньєтта
Діяльність поет, прозаїк,драматург, політичний діяч.

Габріеле д'Аннунціо (італ. Gabriele d'Annunzio, псевдонім, справжнє прізвище Рапаньєтта (Rapagnetta), 12 березня 1863, Пескара, провінція Абруццо — 1 березня 1938) — італійський драматург, поет, політичний діяч італійського націоналістичного й профашиського напрямку.

Біографія[ред.ред. код]

Навчання і становлення як особи прийшлося на роки пошуків у суспільстві Італії, щойно об'єднаної в єдину державу після століть розмежованих італійських князівств. Як висловився один політичний діяч того часу: «Італія вже єдина держава, справа тепер зробити єдину націю». В ці часи Габріеле розділив захоплення італійським націоналізмом, відновленням міфічної величі Італії тощо.

Д'Аннунціо ще до початку 20 століття мав репутацію найвідомішого італійського літератора. Перше російське видання д'Аннунціо вийшло з друку у 1893 році (переклад роману «Цнотливий»). Цікаво, що перше видання збірки творів письменника в Російській імперії вийшло в світ в Україні (Київ, 1904 рік). На той час він мав шалену популярність і як письменник, і як драматург. Вистава про трагічне кохання «Франческа да Ріміні» за драмою д'Аннунціо справила сильне враження на молоду Віру Холодну, майбутню зірку німого кіно.

З роками йде перехід письменника в політику. У 1915—1918 він брав участь у Першій світовій війні в авіації, а пізніше в піхоті. Після закінчення війни — один із лідерів італійського націоналістичного руху, пов'язаного з народженням фашизму. З 1919 року підтримував Беніто Муссоліні.

Серед найбільш рішучих політичних вчинків — головування у військовому захопленні югославського міста Рієка (італійці називали його Фіуме). Д'Аннунціо самовільно оголосив себе військовим правителем і був фактично диктатором загарбаної «республіки Фіуме» з 12 вересня 1919 до грудня 1920 року.

Габріеле д'Аннунціо був серед прихильників італійських фашистів, виправдовував їхні колоніальні наміри й загарбання в Абіссінії (тепер Ефіопія). Він отримав від лідерів італійського фашизму титул князя (у 1924) і посаду голови Королівської академії наук Італії (у 1937).

Д'Аннунціо помер у 1938 від ускладнень інсульту у власній садибі Віттореале на озері Гарда (Ломбардія). Політичний режим Муссоліні влаштував йому величне поховання.

Д'Аннунціо та маркіза Луїза Казаті[ред.ред. код]

Худ. Джованні Болдіні. Оголена натура (модель — Луїза Казаті)

Габріеле д'Аннунціо мав роками близькі стосунки з маркізою Казаті, відомою особою й іконою доби декадансу. Багата і ексцентрична в поведінці, Луїза Казаті дивувала багатими вечірками, чудернацькими сукнями і вчинками, носила живих змій замість коштовностей. Маркіза була першою у світі католичкою, що отримала від Ватикану дозвіл на розірвання офіційного шлюбу з чоловіком, з яким давно не жила. Вона була меценатом і моделлю багатьох художників, серед яких Кес ван Донген, Жан Кокто, Джакомо Балла, Ігнасіо Сулоага, Павло Трубецький, Джованні Болдіні тощо.

Драми Габріеле д'Аннунціо[ред.ред. код]

  • La città morta («Мертве місто», 1899),
  • La Gioconda («Джоконда», 1899),
  • Francesca da Rimini («Франческа да Ріміні», 1902),
  • L'Etiopia in fiamme (Ефіопія у полум'ї 1904),
  • La figlia di Jorio («Дочка Йоріо», 1904),
  • La fiaccola sotto il moggio ("Смолоскип ", 1905),
  • La nave («Корабель», 1908),
  • Fedra («Федра», 1909).

Твори про д'Аннунціо[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Використано матеріали української, російської, англійської вікіпедій.