Габріеле д'Аннунціо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Габріеле д'Аннунціо
Gabriele D'Annunzio 02.jpg
фото Габріеле д'Аннунціо
Інші імена Габріеле Рапаньєтта
Народився 12 березня 1863(1863-03-12)
Абруццо в місті Пескара.
Помер 1 березня 1938(1938-03-01) (74 роки)
власна садиба Віттореалє на озері Гарда ( Ломбардія ).
ускладнення інсульту
Проживання Італія Італія
Ім'я при народженні Габріеле Рапаньєтта
Діяльність поет, прозаїк,драматург, політичний діяч.
Автограф Автограф — Габріеле д'Аннунціо

Габріеле д'Аннунціо (італ. Gabriele d'Annunzio, псевдонім, справжнє прізвище Рапаньєтта (Rapagnetta), 12 березня 1863, Пескара, провінція Абруццо — 1 березня 1938) — італійський драматург, поет, політичний діяч італійського націоналістичного й профашиського напрямку.

Біографія[ред.ред. код]

Навчання і становлення як особи прийшлося на роки пошуків у суспільстві Італії, щойно об'єднаної в єдину державу після століть розмежованих італійських князівств. Як висловився один політичний діяч того часу: «Італія вже єдина держава, справа тепер зробити єдину націю». В ці часи Габріеле розділив захоплення італійським націоналізмом, відновленням міфічної величі Італії тощо.

Д'Аннунціо ще до початку 20 століття мав репутацію найвідомішого італійського літератора. Перше російське видання д'Аннунціо вийшло з друку у 1893 році (переклад роману «Цнотливий»). Цікаво, що перше видання збірки творів письменника в Російській імперії вийшло в світ в Україні (Київ, 1904 рік). На той час він мав шалену популярність і як письменник, і як драматург. Вистава про трагічне кохання «Франческа да Ріміні» за драмою д'Аннунціо справила сильне враження на молоду Віру Холодну, майбутню зірку німого кіно.

З роками йде перехід письменника в політику. У 1915—1918 він брав участь у Першій світовій війні в авіації, а пізніше в піхоті. Після закінчення війни — один із лідерів італійського націоналістичного руху, пов'язаного з народженням фашизму. З 1919 року підтримував Беніто Муссоліні.

Серед найбільш рішучих політичних вчинків — головування у військовому захопленні югославського міста Рієка (італійці називали його Фіуме). Д'Аннунціо самовільно оголосив себе військовим правителем і був фактично диктатором загарбаної «республіки Фіуме» з 12 вересня 1919 до грудня 1920 року.

Габріеле д'Аннунціо був серед прихильників італійських фашистів, виправдовував їхні колоніальні наміри й загарбання в Абіссінії (тепер Ефіопія). Він отримав від лідерів італійського фашизму титул князя (у 1924) і посаду голови Королівської академії наук Італії (у 1937).

Д'Аннунціо помер у 1938 від ускладнень інсульту у власній садибі Віттореале на озері Гарда (Ломбардія). Політичний режим Муссоліні влаштував йому величне поховання.

Д'Аннунціо та маркіза Луїза Казаті[ред.ред. код]

Худ. Джованні Болдіні. Оголена натура (модель — Луїза Казаті)

Габріеле д'Аннунціо мав роками близькі стосунки з маркізою Казаті, відомою особою й іконою доби декадансу. Багата і ексцентрична в поведінці, Луїза Казаті дивувала багатими вечірками, чудернацькими сукнями і вчинками, носила живих змій замість коштовностей. Маркіза була першою у світі католичкою, що отримала від Ватикану дозвіл на розірвання офіційного шлюбу з чоловіком, з яким давно не жила. Вона була меценатом і моделлю багатьох художників, серед яких Кес ван Донген, Жан Кокто, Джакомо Балла, Ігнасіо Сулоага, Павло Трубецький, Джованні Болдіні тощо.

Драми Габріеле д'Аннунціо[ред.ред. код]

  • La città morta («Мертве місто», 1899),
  • La Gioconda («Джоконда», 1899),
  • Francesca da Rimini («Франческа да Ріміні», 1902),
  • L'Etiopia in fiamme (Ефіопія у полум'ї 1904),
  • La figlia di Jorio («Дочка Йоріо», 1904),
  • La fiaccola sotto il moggio ("Смолоскип ", 1905),
  • La nave («Корабель», 1908),
  • Fedra («Федра», 1909).

Твори про д'Аннунціо[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Використано матеріали української, російської, англійської вікіпедій.