Габріель Тард
| Габріель Тард | |
|---|---|
| фр. Gabriel Tarde | |
 | |
| Народився |
12 березня 1843[1][2][…] Сарла-ла-Канеда, Франція |
| Помер |
13 травня 1904[1] (61 рік) Париж, Франція[4] |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція |
| Діяльність | професор, соціальний психолог, соціолог, кримінолог, філософ, правник, magistrate (civil law) |
| Галузь | соціологія і кримінологія |
| Alma mater | Тулузький університет |
| Знання мов | французька[3] |
| Заклад | Колеж де Франс[5] і міністерство правосуддя Франції[6] |
| Членство | Академія моральних і політичних наук і Société de sociologie de Parisd[7] |
| Посада | office managerd[8], Judge authorityd і викладач університету |
| Діти | Alfred de Tarded і Guillaume de Tarded |
| Нагороди |
 |
Жан-Габрієль Тард (*12 березня 1843 — †13 травня 1904) — французький соціолог і кримінолог. Член Академії моральних і політичних наук.
З біографії[ред. | ред. код]
У 1893-96 р. очолював відділ у Міністерстві юстиції. З 1900 р. — професор нової філософії в Коллеж де Франс. Значний вплив на розвиток політичної психології, а зокрема теорії лідерства і поведінки соціальних груп зробила його концепція наслідування, яка розкривається у працях вченого — «Соціальна логіка», «Соціальні закони», «Думка і натовп». Наслідування реалізується у формі звичаїв і моди, при засвоєнні яких відбувається соціалізація індивіда. У результаті наслідування виникають групові й суспільні цінності й норми. Аналізуючи ефект натовпу, констатував, що індивід у натовпі має такі властивості, як надмірна збудженість, втрата свідомого контролю й індивідуальності.
Концепція Тарда[ред. | ред. код]
Основна теза концепції Тарда полягає в тому, що соціальні явища є психічними за своєю природою. Вчений порівнював суспільство з мозком, клітиною якого є індивідуальний мозок. Суспільні відносини Г.Тард зводив до відносин між індивідами. Взаємодію індивідів він тлумачить як циркуляцію бажань або ідей, що проявляються у формі:
- репетиції або імітації;
- опозиції;
- адаптації або винаході.
Думка одного повторюється іншими (імітація), зіштовхуючись думки утворюють опозиції, нарешті ідеї або взаємознищуються, або синтезуються (адаптація або винахід). Синтез ідей є джерелом соціального руху. Основними процесами соціального розвитку, вчений вважав винахід і наслідування. Всі досягнення цивілізації, стверджував Тард, — результат діяльності видатних особистостей; послідовники (величезну більшість) наслідують вождя, творчу особистість. Великий лідер — «найбільша випадковість, вихідне джерело соціального розвитку». Він впливає на послідовників через гіпнотичний вплив. Послідовники третируються мислителем як «натовп». Суспільний прогрес досягається завдяки лідерам-винахідникам, що переборюють відсталість маси-натовпу[9].
Соціально-політичний рух, згідно з Тардом, здійснюється за схемою:
- лідер-новатор бореться з відсталістю натовпу;
- натовп захоплюється нововведенням;
- натовп слухняно йде за лідером, наслідуючи йому.
Щоб мати успіх у натовпу, лідер повинен «бити по його нервах»; удавана єдність юрби — просто сліпе наслідування лідерові; без лідера натовп — обезголовлене чудовисько, що не може самостійно діяти; натовп часто захоплюють «не обранці, а покидьки», натовп не міркує, він вірить лідерові, перебуває під його чарівністю, він нехтує слабким лідером й рабськи підкорюється сильному.[9]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Bell A. Encyclopædia Britannica — Encyclopædia Britannica, Inc., 1768.
- ↑ autori vari Enciclopedia Treccani — Istituto dell'Enciclopedia Italiana, 1929.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Тард Габриель // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Список професорів Колеж де Франс
- ↑ Journ@l Electronique d'Histoire des Probabilites et de la Statistique, Journ@l électronique d'histoire des probabilités et de la statistique — Т. 7, вип. 1. — ISSN 1773-0074
- ↑ Комітет історичних та наукових робіт — 1834.
- ↑ Journ@l Electronique d'Histoire des Probabilites et de la Statistique, Journ@l électronique d'histoire des probabilités et de la statistique — 2011. — Т. 7, вип. 1. — ISSN 1773-0074
- ↑ а б (рос.) Политическая психология. Учебное пособие для высшей школы. — М., «Деловая книга», 2001,, 2001.-836с., с.314-339.
Джерела[ред. | ред. код]
- (рос.) Ольшанский Д. В. Основы политической психологии. — Екатеринбург: «Деловая книга», 2001. — 477 с., с.234-328.
- (рос.) Мнение и толпа // Психология толпы. — М., Институт психологии РАН — Издательство КСП (Библиотека социальной психологии), 1999.
Стаття щодо концепції Габріеля Тарда:
- Якубіна В. Л. Еволюція концепту масовості: хода від психосоматичного тлумачення до соціально-філософського виміру // Альманах «Філософські проблеми гуманітарних наук», КНУ ім. Тараса Шевченка — К. : 2007. — № 12-13. — С. 194—197.
Посилання[ред. | ред. код]
- Тард Г. [Архівовано 26 січня 2021 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — С. 20. — ISBN 966-7492-06-0.
