Габріеля Запольська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Габріеля Запольська
Gabriela Zapolska.PNG
Габріеля Запольська
Народилася 30 березня 1857(1857-03-30)
Підгайці, тепер Луцького району, Волинь.
Померла 17 грудня 1921(1921-12-17) (64 роки)
Львів
Національність полька
Діяльність письменниця, актриса

Габріе́ля Запо́льська - Корвін-Піотровська Марія Габріеля Стефанія; (*30 березня 1857, село Підгайці (тепер Луцького району, Волинської області — †17 грудня 1921, Львів)  — польська письменниця, актриса.

Біографія[ред.ред. код]

Навчалася у Львівському педагогічно-науковому інституті. Виступала на сценах Кракова, Познані, в роз'їзній провінцій трупі, у 1889–1895 роках — у Парижі, водночас займалася журналістикою. У 1902–1903 роках вела в Кракові приватну драматичну школу.

Творчість[ред.ред. код]

Авторка п'єси «Мораль пані Дульської» (спектаклі у Києві, Львові, Одесі, Сімферополі та інших містах; цю п'єсу екранізував 1957 р. на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка О. Швачко), романів та збірок оповідань. Також відомими були п'єси «Їх четверо» (1912 рік), «Панна Малічевська» (1912 рік).

Змальовувала розпад буржуазної родини, потворність людських відносин у повістях «З щоденника молодої дружини» (1899 рік), «Сезонна любов» (1904), «Донька Туськи» (1907), романах «Шматок життя» (1891), «Янка» (1895).

Запольська зверталася до тем, які вважалися «забороненими», таким, як проституція, венеричні захворювання — повісті «Про що не говорять» (1909), «Про що не хочуть навіть думати» (1914), що викликало звинувачення письменниці в «аморальності» .

Зображала покалічені жіночі долі, зламані характери у романах «Каська-Каріатида» (1887), «Переддень пекла» (1889), «Жінка кінця століття» (1894–1896), п'єсах «Жабуся» (1896), «Бездоганна жінка» (1912).

Зверталася також до теми патриотичної боротьби поляків — п'єси «Той» (1898); «Сибір» (1900), з гуманистичних позицій зображувала життя жидівського населення в п'єсах «Малка Шварценкопф» (1897), «Йойне Фірулкес» (1899). Вона проявляла інтерес до ідей соціалістів у романі «Зашумить ліс» (1899), п'єсі «В Домброве-Гурнічій» (1899).

Окрім того, є авторкою збірок оповідань «Акварелі» (1885 рік), романів «Вони» (1890 рік), «Людський звіринець» (1893 рік). Сміливе реалистичне викриття суспільних вад поєднується з натуралистичними тенденціями у романі «Райський птах» 1906 року.

Про творчість Г. Запольської писав Іван Франко.

Українські переклади[ред.ред. код]

На українську мову твори Габріели Запольської перекладав Володимир Ґжицький.

Література[ред.ред. код]

  • Абліцов В. «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
  • Гупало С. Польський класик родом із Волині // Досвітня зоря. — 2004. — 25 берез. — С. 5.; 27 берез. — С. 5.; 1 квіт. — С.5.; 3 квіт. — С. 5.
  • Литературный энциклопедический словарь. М., 1987. — С. 604;
  • Столярчук Б. Митці Рівненщини: Енциклопедичний довідник. Рівне, 1997. — С.156;
  • УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С. 517.