Вацлав Гавел
| Вацлав Гавел чеськ. Václav Havel |
||
|---|---|---|
|
|
||
| Час на посаді: | ||
| 29 грудня 1989 — 20 липня 1992 | ||
| Попередник | Густав Гусак | |
| Наступник | Ян Страський (в.о.) | |
|
|
||
| Час на посаді: | ||
| 2 лютого 1993 — 2 лютого 2003 | ||
| Попередник | посада запроваджена | |
| Наступник | Вацлав Клаус | |
|
|
||
| Народився | 5 жовтня 1936 Прага, Чехословаччина |
|
| Помер | 18 грудня 2011 Градечек, Чеська республіка |
|
| Громадянство | ||
| Національність | чех | |
| Політична партія | Громадянський форум,безпартійний | |
| Дружина | Ольга Гавлова, Дагмар Вешкрнова |
|
| Діти | немає | |
| Професія | політик, громадський діяч, письменник | |
| Особистий підпис | Vaclav Havel Signature.svg | |
Вацлав Гавел (чеськ. Václav Havel); (5 жовтня 1936, Прага, Чехія — 18 грудня 2011, Градечек) — чеський політик та громадський діяч, дисидент, критик комуністичного режиму, драматург та есеїст.
Він був дев'ятим та останнім президентом Чехословаччини (1989—1992) а також першим президентом Чехії (1993—2003).
Вацлав Гавел працював у 60-х роках 20-го століття в театрі Divadlo Na zábradlí, де він став відомим завдяки п'єсам "Святкування у садочку" (1963) та "Зауваження" (1965). У часі Празької весни був залучений до політичних дебатів і закликав введення демократичного суспільства. Після жорстокого придушення реформ військовим вторгненням країнами Варшавського договору 1955 був покараний забороною на публікацію і став одним із найвідоміших дисидентів, критиків наступного режиму нормалізації. Він захищав права політичних в'язнів і став співзасновником і одним з перших спікерів громадянської ініціативи із захисту прав людини Хартії 77. Тим він зміцнив свій міжнародний престиж, але це йому принесло також близько п'яти років позбавлення волі. У цей час, серед інших п'єс, була також написані впливові есеї, такі як «Сила безсилих»(чеськ. Moc bezmocných)(1978).
Після початку Оксамитової революції в листопаді 1989 року Вацлав Гавел став одним із засновників антикомуністичного руху Громадянський форум і як його кандидат, був 29 грудня 1989 обраний президентом Чехословаччини. Підтримував спрямовування країни до парламентської демократії і політичних структур західної цивілізації, в 1992 році, однак, він не зміг запобігти розпаду Чехословаччини. З 1993 року був два терміни президентом Чеської Республіки, яку вивів з членства у Варшавськім договорі та привів до НАТО. Наполягав на вступі Чеської Республіки до Європейського Союзу.
Як письменник Вацлав Гавел, всесвітньо відомий за його драми в дусі театру абсурду, де крім усього іншого, цікавився такими темами як влада, бюрократія та мова, а також своїми есеями. У нарисах і листах з в'язниці, поряд з політичним аналізом цікавився філософськими питанням свободи, влади, моралі і трансцендентністю. Вацлав Гавел також, присвятив себе експериментальній поезії; Збірник «Anticodes», містить вірші, написані в основному в 60 років.
Зміст |
[ред.] Біографія
[ред.] Молодість
Вацлав Гавел народився в Празі у відомій празькій родині підприємців та інтелектуалів Вацлава М. Гавела (1897—1979) та його дружини Божени, дівоче прізвище Вавречкова (1913—1970); його брат є вченим Іван M. Гавел. Вацлав Гавел є онуком дипломата Гуго Вавречки. Після закінчення початкової школи, за комуністичного режиму, через своє походження Вацлав Гавел мав труднощі вибрати школу на своє вподобання. Тому 1951 року він пішов працювати як хімічний лаборант і вчиться у вечірній школі. Закінчив середню школу на вулиці Святого Стефана у Празі 1954 р. Як письменник дебютував 1955 року в журналі «Травень»; аж до 1969 року, коли йому було в Чехословаччині заборонено публікувати, публікував свої тексти в таких журналах, як Divadelní noviny, Divadlo, Host do domu, Literární noviny, Sešity pro mladou literaturu (Sešity pro literaturu a diskusi), Tvář та Zítřek.[1]
[ред.] Дисидентство
Після поразки Празької весни 1968 (в якій брав активну участь) та заборони публікацій став одним з найвідоміших дисидентів і критиків системи. Був одним із засновників ініціативи на захист громадянських прав «Хартія 77». Насідком такої діяльності було 5 років позбавлення волі.
Активний учасник Оксамитової революції 1989 року.
1989—1992 — президент Чехословаччини, у 1993—2003 — Чехії.
Під час свого офіційного візиту в Україну 2 липня 1997 відввідав село Калинівка Зборівського району Тернопільської області, де поклав вінок до могили чехословацьких легіонерів, полеглих влітку 1917.
Почесний доктор Київського університету (4 квітня 1996 р.)
[ред.] Твори
[ред.] П'єси
- П'єси у стилі театру абсурду, зокрема одноактні Аудієнція, Вернісаж
[ред.] Есеї, критика, листи та промови
- Політичні есе, Листи до Ольги.
[ред.] Нагороди
- Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (Україна, 19 серпня 2006)[2][3]
- Премія «Квадрига» 2009 року.
[ред.] Примітки
- ↑ Vilém Prečan: Chronologický přehled hlavních údajů o životě, literárním díle, kulturní a společenské aktivitě Václava Havla (1936-srpen 1989), in: Шаблон:Citace monografie, s. 490
- ↑ Указ Президента України № 698/2006 від 19 серпня 2006 року «Про відзначення державними нагородами України громадян іноземних держав з нагоди 15-ї річниці незалежності України»
- ↑ Вацлав Гавел награжден орденом князя Ярослава Мудрого // Марина Фелтлова, 05-10-2006, Český rozhlas(рос.)
[ред.] Література
- В.Барна. Ґавел Вацлав // Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль : видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004—2010. — ISBN 966-528-197-6, том 1, 2004.
- Вацлав Гавел. Біографія