Гаврилишин Богдан Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Богдан Гаврилишин
Hawrylyshyn Bohdan b&w.png
Портрет Богдана Гаврилишина з книги "До ефективних суспільств: Дороговкази в майбутнє"
Народився 19 жовтня 1926(1926-10-19) (87 років)
Коропець, Тернопільська область, Україна
Місце проживання Женева, Київ
Громадянство Україна
Канада
Національність Українець
Галузь наукових інтересів Економіка
Заклад МІМ-Женева, МІМ-Київ
Alma mater Університет Торонто, Університет Женеви
Науковий ступінь Ph. D.
Нагороди Золота Медаль Президента Італійської Республіки (1975), Орден князя Ярослава Мудрого (2005)
Богдан Гаврилишин у Львові на святкуваннях 95-ліття Пласту. 15 квітня 2007 р.

Богда́н Дми́трович Гаврили́шин (* 19 жовтня 1926, Коропець) — український, канадський, швейцарський економіст, громадський діяч, меценат. Дійсний член Римського клубу.

Біографія[ред.ред. код]

Богдан Гаврилишин народився 19 жовтня 1926 року у містечку Коропець (тепер Тернопільська область, Україна; батько був сусідом Марка Каганця[1]). Під час ІІ Світової війни у 1944 р. його забирають до Німеччини. Після 1945 р. перебуває у таборі для переміщених осіб, 1947 р. виїжджає до Канади: працював лісорубом, організовував вечірні класи для українців, діяв у профспілках.

1952 р. здобуває ступінь бакалавра, 1954 р. магістра спеціальності «Інженер-механік» в Університеті Торонто. У 19541960 рр. обіймає посади з дослідництва, інженерної справи, менеджменту в Канаді. З 1960 р. — мешканець Швейцарії. 1976 р. здобув ступінь Ph. D. з економіки у Женевському Університеті.

З 1988 року працює на громадських засадах в Україні. Від здобуття Україною незалежності є радником кількох Президентів України, прем'єр-міністрів, голів Верховної Ради.

Майже тридцять років Б. Д. Гаврилишин присвятив Міжнародному інституті менеджменту МІМ-Женева. Очолював посади Директора з навчання (1960–1968 рр.), директора Інституту (1968–1986 рр.), почесного науковця (1986–1989 рр.). У Женеві він викладав такі дисципліни, як економічний розвиток, керівництво міжнародними операціями, світове бізнесове середовище, управління державами та ін. На початку 1970-х цей Інститут 25-річчя свого існування вирішив відсвяткувати по-особливому. Так було засновано всесвітній форум у Давосі, куди щороку стали з'їжджатися перші особи світового бізнесу і політики.

1990 року заснував Міжнародний інститут менеджменту (Київ). У 19961997 роках — директор Міжнародної академії навколишнього середовища (Женева).

Проводив семінари, головував на конференціях, читав лекції в університетах для груп фахівців та на міжнародних конференціях в більш, ніж 70 країнах, продовжує це робити.
Член Пласту — Національної скаутської організації України від 1940 р., належить до куреня Лісові Чорти від 1946 р. У 2006–2008 рр. — голова Крайової пластової ради — законодавчого органу Пласту.

Заслужений діяч науки і техніки України (1992 p.).

У 2010 р. заснував Благодійний Фонд «Богдана Гаврилишина».

Один з учасників ініціативної групи «Першого грудня».[2][3]

Громадянин Канади. Одружений, має двох дочок та сина.

Наукові ступені[ред.ред. код]

Автор більше 100 статей з менеджменту, освіти в галузі менеджменту, економічного та політичного середовищ.

  • «Навчання керівних кадрів — Методичні аспекти». «Петер Ланг», Берн — Франкфурт — Лас Вегас, 1977.
  • «Дороговкази в майбутнє — До ефективніших суспільств», Пергамон Пресс, Оксфорд, 1980 (англійською мовою). Також видана французькою, німецькою, японською, корейською, іспанською, польською та українською (доступна на умовах ліцензії Creative Commons (CC BY-SA))[4] мовами — загалом 12 мов. 26 травня 2009 в Українському домі у Києві відбулася презентація третього видання цієї праці українською мовою.
  • Залишаюсь українцем: спогади / Богдан Гаврилишин. — Київ : Університетське видавництво ПУЛЬСАРИ, 2011. — 288 сторінок: ілюстрації (Серія «Українці у світовій цивілізації»). Наклад 5000 примірників. ISBN 966-7671-96-8 (серія), ISBN 978-966-2171-98-3 (доступна на умовах ліцензії Creative Commons (CC BY-SA))[4].

Громадська діяльність[ред.ред. код]

  • Дійсний член Римського клубу
  • Іноземний член Національної академії наук України
  • Член Міжнародної Академії Менеджменту
  • Член Світової Академії Мистецтва та Науки
  • Член Ради Фонду Жана Моне для Європи, Лозанна
  • Член Наглядової Ради Української Правничої Фундації, Київ
  • Академік Міжнародної Академії менеджменту та Світової академії мистецтва та науки
  • Член «Baden Powell Fellowship» (з 2000 р.)

Головування[ред.ред. код]

  • Голова Наглядової Ради Міжнародного центру перспективних досліджень
  • Голова Крайової пластової ради — законодавчого органу Пласту
  • Президент Тернопільської Академії Народного Господарства, Україна;
  • Голова правління Міжнародного Фонду «Відродження».

Відзнаки[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Статті в Інтернеті[ред.ред. код]

Інтерв'ю у ЗМІ[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. В.Маркевич, Д.Гаврилишин. Каледоскоп Минулого / Коропець // Бучач і Бучаччина: Історично-мемуарний збірник — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто: НТШ, Український архів, 1972. — 944 с., іл. С. 557
  2. http://www.radiosvoboda.org/content/article/24422199.html
  3. http://www.istpravda.com.ua/short/2011/12/15/65403/
  4. а б Дозвіл на публікацію на умовах CC BY-SA

Джерела[ред.ред. код]