Гаврилов Кузьма Антонович
| Кузьма Антонович Гаврилов | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 | |||||
| Народження |
5 вересня 1922 Зибкове | ||||
| Смерть |
10 вересня 1997 (75 років) Нижній Новгород | ||||
| Країна |
 СРСР Грузія Росія | ||||
| Приналежність |
 Радянська армія | ||||
| Вид збройних сил | сухопутні війська | ||||
| Рід військ |
 війська зв'язку | ||||
| Роки служби | 1941—1945 | ||||
| Звання | рядовий | ||||
| Формування | 38-а стрілецька дивізія | ||||
| Війни / битви | німецько-радянська війна | ||||
| Нагороди |
| ||||
Кузьма́[1] Анто́нович Гаври́лов (нар. 5 вересня 1922 — пом. 10 вересня 1997) — радянський військовик часів Другої світової війни, телефоніст 703-ї окремої роти зв'язку 38-ї стрілецької дивізії (40-а армія, Воронезький фронт), рядовий. Герой Радянського Союзу (1944).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 5 вересня 1922 року в селі Зибковому, нині Онуфріївського району Кіровоградської області в селянській родині. Росіянин. Здобув початкову освіту в рідному селі. Згодом переїхав до Тбілісі, де продовжує навчання. Працював токарем на заводі імені 26 бакинських комісарів, різальником у друкарні.
До лав РСЧА призваний Тбіліським МВК у 1941 році. Учасник німецько-радянської війни з серпня 1941 року.
Особливо рядовий К. А. Гаврилов відзначився під час битви за Дніпро. В ніч з 23 на 24 вересня 1943 року на саморобному плоту з телефонним апаратом і котушкою кабелю одним з перших в роті переправився на західний беріг Дніпра. Під час форсування річки плот був зруйнований вибухом, проте рядовий Гаврилов уплав зі своїм вантажем дістався берега й забезпечив телефонний зв'язок. Протягом ночі вибухами ворожих снарядів і мін пошкоджувалась телефонна лінія і тричі, попри постійний вогонь супротивника, рядовий Гаврилов усував пошкодження в воді, не дивлячись на сильну течію[2].
Після закінчення війни демобілізувався. Повернувся в Тбілісі, працював на міському головпоштампі. З 1995 року мешкав у Нижньому Новгороді, де й помер 10 вересня 1997 року. Похований на Нагорному цвинтарі поблизу села Вязовка.
Нагороди[ред. | ред. код]
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, рядовому Гаврилову Кузьмі Антоновичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 3579)[3].
Також був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985) і медалями.
Література[ред. | ред. код]
- Чабаненко В. В. «Прославлені у віках: Нариси про Героїв Радянського Союзу — уродженців Кіровоградської області». — Дніпропетровськ: Промінь, 1983, стор. 64-65.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ В нагородному листі та Указі Президії Верховної Ради СРСР — Козьма.
- ↑ Представлення на присвоєння звання Героя Радянського Союзу (рос.). Архів оригіналу за 11 травня 2017. Процитовано 14 квітня 2015.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза генералам, офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 10 января 1944 года [Архівовано 7 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — 19 января (№ 3 (263)). — С. 1
Посилання[ред. | ред. код]
- Гаврилов Кузьма Антонович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
|
| |||||||
- Народились 5 вересня
- Народились 1922
- Померли 10 вересня
- Померли 1997
- Герої Радянського Союзу
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Нагороджені медаллю «За відвагу»
- Уродженці Онуфріївського району
- Персоналії:Тбілісі
- Радянські військовики Другої світової війни
- Учасники битви за Дніпро
- Герої Радянського Союзу — уродженці України
- Померли в Нижньому Новгороді
- Поховані в Нижньому Новгороді