Гавро Лайош

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лайош Гавро
угор. Gavró Lajos
Gavro L.jpg
Народився 28 грудня 1894(1894-12-28)
Брашов
Помер 23 травня 1938(1938-05-23) (43 роки)
Звання комбриг
Війни/битви Перша світова війна
громадянська війна в Росії
Нагороди
Орден Червоного Прапора — 1919 Орден Червоного Прапора — 1924

Гавро Лайош (Людвиг) Матвійович (*28 грудня 1894, Брашов, Австро-Угорщина — 23 травня 1938) — військовий діяч, комбриг, угорський інтернаціоналіст, активний учасник Громадянської війни в Росії.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в м. Брашов (нині місто в Румунії; тоді в складі Австро-Угорщини) в шахтарській сім'ї. Угорець за походженням. З 1912 — член соціал-демократичної партії. Засуджений до страти за революційну та політичну агітацію, вирок замінено відправленням у штрафну роту.

Під час Першої світової війни воював на сербському та італійському фронтах, прапорщик 32-го гонведського полку австро-угорської армії. 22 травня 1916 потрапив у російський полон; від 1916 до січня 1917 перебував у таборах під Саратовом та у м. Вольськ (нині місто Саратовської обл., РФ). Від червня 1917 — член РСДРП(б), брав участь у формуванні загонів з іноз. громадян, зокрема угорців, для участі в громадян. війні. Зблизився з іншими угорськими соціал-демократами — Мате Залкою[ru], Тібором Самуелі[ru]. 1918 — командир 1-го Астраханського полку інтернаціоналістів, комендант м. Астрахань

Від березня 1919 р. — в Україні, командир 3-го Київського стрілецького інтерполку, член угорської групи Федерації іноземних комуністів у Києві, пізніше командував 173-ю бригадою, брав участь у боях з військами А. Денікіна під час визволення Києва, кілька місяців був військовим комендантом Києва. Воював на польсько-радянському фронті (див. Польсько-радянська війна 1920). Після закінчення війни — київ. губернський військовий комісар, начальник Всевобучу України та Криму, пом. команд. військами Українського військового округу. 1924-26 — на підпільній партійній роботі в Болгарії. Засуджений до страти, але втік з-під арешту.

Від 1926 до жовтня 1928 — на дипломатичній роботі, керуючий Генеральним консульством СРСР в м. Урумчі (Зх. Китай). Слухач міжнародної Ленінської школи та Особливої групи Червонопрапорної військ. акад. РСЧА ім. М.Фрунзе. Від квітня 1931 — командир 50-ї стрілецької дивізії, потім — командир 92-ї Далекосхідної стрілецької дивізії.

Нагороджений двома орденами Червоного Прапора (1919, 1924).

Арештований 1937, звинувачений у шпигунстві, проходив у справі маршала В. Блюхера. Страчений за наказом «трійки». Його образ послужив угорському письменнику Мате Залка[ru] прототипом головного героя оповідання «Безсмертя» та роману «Комети повертаються».

Дочка Мате Залки, заслужений працівник культури РСФСР Наталія Залка припускала, що Лайош Гавро не був страчений у 1930-х роках. У 1955 році дружина Лайоша Гавро отримала листа, в якому повідомлялося, що той живий і сподівається на реабілітацію. Пізніше його начебто бачили 1959 року в одному з санаторіїв: із спотвореною зовнішністю, без ноги, без ока, з покаліченою рукою. Однак усі спроби знайти його залишилися безрезультатними[1].

Факти[ред.ред. код]

На честь Лайоша Гавро у 1970 році названо вулицю в Києві (район Оболонь).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Кузьменко Олександр. Загадка Лайоша Гавро // «Прапор комунізму» № 193 (3492). — Київ. — 1989. — 20 серпня. — С. 3.

Джерела[ред.ред. код]