Гагаузія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Автономне територіальне утворення Гагаузія
гаг. Gagauz Yeri
рум. Găgăuzia

Прапор Герб
Гімн: Tarafım
Розташування Гагаузії
Розташування Гагаузії

Розташування Гагаузії на карті Молдови (бузковий)

Столиця
(та найбільше місто)
Комрат
46°18′ пн. ш. 28°39′ сх. д.country H G O
Офіційні мови гагаузька, румунська, російська
Етнос гагаузи (82 %)[1]
Форма правління Автономне територіальне утворення у складі Республіки Молдова
 - Башкан Євгенія Гуцул
 - Голова
Халк Топлушу

Ганна Харламенко
У складі Молдови 23 грудня 1994 
 - Незалежність 19 серпня 1990 
Площа
 - Загалом 1 832 км²
Населення
 - оцінка 2013  156,2 тис.[1] ( —)
 - перепис 2004  155,6 тис.[1]
 - Густота 87 осіб/км²
Валюта Молдовський лей (MDL)
Часовий пояс EET (UTC+2)
 - Літній час EEST (UTC+3)
Домен .md
Телефонний код +373 291
Мапа
1 Код «29» мають також Кагульський і Тараклійський райони РМ
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Гагаузія

Гагау́зія або Ґаґаузія[2] (Ґаґау́з Єрі́, гаг. Gagauz Yeri, рум. Găgăuzia) — автономне територіяльне утворення на півдні Молдови. Створено з населених пунктів, де понад 50 % мешканців складають гагаузи, а також з тих, де більшість мешканців за результатами референдуму добровільно погодилися увійти до автономії.

Історія[ред. | ред. код]

Одна з низки статей
Gagauzlar — Гагаузи

Розселеність
Ґаґауз Єрі · Буджак · Добруджа

Релігія
Християнство · Православна церква

Близькі етноси
Болгари (басарабські· Турки

Мова
Гагаузька · Турецька

Історія
Огузи
Османська імперія
...Переселення...
Бессарабська область (1820-ті—1873)
Бессарабська губернія (1873-1917)
Молдовська Демократична Республіка (1917-1918)
Румунське королівство (1918-1944)
Молдавська РСР (1944-1990)
Республіка Гагаузія (1990-1994)
АТУ Ґаґауз Єрі (з 1994)

Символи
Прапор · Герб · Гімн

Новий час[ред. | ред. код]

6 січня 1906 року під час Першої російської революції була проголошена Комратська республіка, яка проіснувала лише кілька днів.

Республіканська доба[ред. | ред. код]

Протягом радянської окупації Басарабії, гагаузи не мали жодної автономії в складі Молдавської РСР. І лише на хвилі Перебудови у березні 1988 року виникає дискусійний клуб інтелігенції «Гагауз халки», який очолив Дмитро Савастин. 21 травня 1989 року відбувається перший з'їзд представників гагаузького народу.

На ньому чотири гагаузькі рухи, а саме: «Гагауз халки», «Бірлік», «Ватан» та «Міллет санжиси» — об'єднуються в єдиний громадський рух під спільною назвою «Гагауз халки» (що в перекладі з гагаузької означає «гагаузький народ»). Коли 18 липня 1989 року в Москві розпочав роботу перший З'їзд народних депутатів СРСР, гагаузів представляло 2 депутати: Степан Гроздів та Михайло Пашали. Та жодному з них так і не надається слово. Тільки останнього дня з'їзду депутати від Камчатки, а потім і від Білорусі виступають із трибуни щодо автономії гагаузів. Група підтримки вважала це перемогою.

Президія Верховної Ради Молдавської РСР 7 серпня 1989 року створює спеціальну комісію з вивчення запитів народних депутатів СРСР та звернень гагаузів щодо доцільності та потреби у створенні автономії гагаузів. 19 серпня 1990 року відбувається перший з'їзд депутатів усіх рівнів із п'яти районів півдня Молдови, на якому й була проголошена Гагаузька Автономна Радянська Соціалістична Республіка, згодом відома як просто Республіка Гагаузія або гагаузькою «Гагауз Єрі». 25 жовтня 1990 року відбулися перші вибори до Верховної Ради Республіки Гагаузія. Молдовське керівництво не влаштовує взятий Гагауз Єрі шлях на незалежність, тож відбувається похід до Комрату молдовських націоналістів-добровольців на чолі з тодішнім прем'єр-міністром Молдови Мірчею Друком задля недопущення відокремлення Гагаузії від Молдови, відомий під назвою похід на Гагаузію. 26 жовтня в Комрат спрямовуються радянські війська Болградської дивізії, а 30 грудня і радянські спецназівці, задля мирного врегулювання молдовани вимушені поступитися. 1 грудня 1990 року відбуваються загальні вибори президента невизнаної Республіки Гагаузія. Ним став Степан Михайлович Топал, Верховну Раду РГ очолив Михайло Васильович Кендігелян.

Автономія[ред. | ред. код]

У березні 1994 року створено спільну комісію Верховної Ради РГ та парламенту Республіки Молдова, що працювала над випрацюванням закону про особливий статус Гагаузії. Комісію очолювали Петро Бузаджи та Йон Унгуряну. У червні це питання обговорювалось керівниками РҐ Степаном Топалем та Михайлом Кендігеляном із президентом Республіки Молдова Мірчею Снегуром та головою парламенту Петром Лучинським. Після чого проєкт закону про автономію надійшов у Парламент Молдови до затвердження. У 1994 р. на референдумі населення Гагаузії відмовилося від незалежності на користь автономії.[джерело?] 23 грудня 1994 року парламент Молдови прийняв Закон про особливий правовий статус Гагаузії (Гагауз-Єрі), що наділив регіон з компактним мешканням гагаузів правами автономії у складі Республіки Молдова.

Останніми роками значну допомогу Гагаузії надає Туреччина. За рахунок коштів, що надійшли з Туреччини, була побудована система водопостачання, що дозволила значною мірою зняти проблему забезпечення якісною водою мешканців населених пунктів всього півдня Молдови. Також був відкритий Гагаузько-турецький ліцей в Чадир-Лунзі[3], випускники якого, надалі, мають можливість продовжувати навчання в найкращих турецьких університетах.

Устрій[ред. | ред. код]

Карта Гагаузії

Адміністративний центр АТУ Гагауз Єрі — муніципій Комрат.

До складу Гагаузії входить 32 населені пункти:

Політика[ред. | ред. код]

Нормативні акти, що визначають основи устрою Гагаузії: Конституція Республіки Молдова, Закон про особливий правовий статус Гагаузії, [1] [Архівовано 6 березня 2014 у Wayback Machine.] Уклад Гагаузії.[2] [Архівовано 4 листопада 2013 у Wayback Machine.] Згідно з ними назви Гагауз Єрі (гагаузькою «Гагаужчина») та русифікований варіант Гагаузія визначаються рівноправними.

Найвищий посадовець — Глава (Башкан) Гагаузії. Обирається терміном на 4 роки. Є членом Уряду Республіки Молдова. Від 2015 року посаду обіймає Ірина Влах. Найвищий законодавчий та представницький орган — Народні збори Гагаузії (Халк Топлушу), складаються з 35 депутатів, що обираються терміном на чотири роки. Головний орган виконавчої влади — Виконавчий комітет Гагаузії (Баканник Комітеті), обирається більшістю голосів Халк Топлушу за поданням Башкана Гагауз Єрі.

Найвищим судовим органом є Трибунал Гагаузії.

Сучасна символіка — прапор та герб — затверджені 31 жовтня 1995 року.

Населення[ред. | ред. код]

За переписом Молдови 2004 року населення Гагаузії становило 155 646 осіб, з яких 58 190 мешкало в містах і 97 456 у селах.[1] Тобто 4,6 % населення Республіки Молдова мешкає в Гагаузії. У порівнянні з іншими районами Молдови, Гагаузія має відносно високий показник природного приросту населення — 1,5 на 1000 осіб, поступаючись тільки Яловенам та Кишиневу.[4] На 2010 рік населення Автономії оцінюється в понад 160,1 тисяч осіб.[1]

Середній вік мешканців дорівнює 34,6 рокам. У загалі населення 34,6 тис. осіб або ж 22,2 % — молодші за працездатний вік. 100 тис. осіб або ж 64,3 % у працездатному віці. 13,5 % усіх мешканців (21 тис. осіб) — учні старших класів та вишів. В галузях економіки Гагаузії задіяно: 29,2 % — у сільському господарстві, 13,8 % — у промисловості, 16,8 % — в освіті, 6,6 % — в охороні здоров'я. На кожну тисячу мешканців старших за 10 років: 69 мають вищу, 98 — середню спеціальну, 306 — загальну середню, 285 — загальну обов'язкову, 179 — початкову освіту.[5]

Етнічний склад[ред. | ред. код]

За населеними пунктами[ред. | ред. код]

Населений пункт Гагаузький варіант назви % гагаузів
Авдарма
Avdarma
Авдарма
Avdarma
94,2
Баурчи
Baurci
Баурчу
Baurçu
97,9
Бешалма
Beșalma
Бешалма
Beşalma
96,7
Бешгіоз
Beșghioz
Бешгөз
Beșgöz
93,0
Буджак
Bugeac
Буҗак
Bucak
61,8
Вулканешти
Vulcănești
Валканеш
Valkaneş
69,4
Вулканешти (станція)
Vulcănești
Валканеш
Valkaneş
22,5
Гайдар
Gaidar
Хайдар
Haydar
96,5
Дезгінжа
Dezghingea
Дезгинҗә
Dezgincä
94,5
Дудулешти
Dudulești
Дудулешт
Duduleşt
4,4
Етулія
Etulia
Түлүкүү
Tülüküü
92,7
Етулія (станція)
Etulia
Түлүкүү
Tülüküü
94,5
Етулія-Ноуа
Etulia Nouă
Ени Түлүкүү
Eni Tülüküü
83,1
Жолтай
Joltai
Җолтай
Coltay
96,0
Карбалія
Carbalia
Кырбаалы
Kırbaalı
70,2
Казаклія
Cazaclia
Казаяк
Kazayak
96,5
Кіоселія-Руса
Chioselia Rusă
Көсели-Рус
Köseli Rus
25,2
Кірієт-Лунга
Chiriet-Lunga
Кириет
Kiriyet
92,6
Кірсова
Chirsova
Башкүү
Başküü
45,6
Комрат
Comrat
Комрат
Komrat
72,8
Конгаз
Congaz
Конгаз
Kongaz
96,1
Конгазчикул-де-Жос
Congazcicul de Jos
Конгазчык Ашааки
Kongazçık Aşaaki
87,2
Конгазчикул-де-Сус
Congazcicul de Sus
Конгазчык Юкаркы
Kongazçık Yukarkı
73,4
Копчак
Copceac
Кыпчак
Kıpçak
95,0
Котовське
Cotovscoe
Кырланнар
Kırlannar
95,4
Олексіївка
Alexeevca
Алексеевка
Alekseevka
33,5
Світлий
Svetlîi
Светлый
Svetlıy
35,4
Томай
Tomai
Томай
Tomay
95,1
Ферапонтієвка
Ferapontievca
Парапонтика
Parapontika
28,0
Чадир-Лунга
Ceadîr-Lunga
Чадыр
Çadır
73,7
Чишмікіой
Cișmichioi
Чөшмәкүү
Çöşmäküü
94,4
Чок-Майдан
Cioc-Maidan
Чок Майдан
Çok Maydan
93,1

Віросповідання[ред. | ред. код]

Мови[ред. | ред. код]

Офіційними мовами АТУ Гагауз Єрі є румунська, гагаузька та російська. При цьому, символічна увага надається мові корінного населення. Згідно з Укладом АТУ Гагауз Єрі, нею зобов'язаний урочисто присягати Башкан, гагаузькою має володіти і Голова Халк Топлушу. Натомість, у суспільній та освітній сферах гагаузька мова перебуває в глибокому занепаді, поступаючись, перш за все, російській. У школах Автономії вивчаються чотири мови: три офіційні та одна іноземна, але основна мова викладання — російська.[6][7]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Дані Національного Бюра Статистики РМ. Архів оригіналу за 5 лютого 2018. Процитовано 28 липня 2010. 
  2. Ґаґаузи - Енциклопендія Сучасної України
  3. Moldova urbană ст.19. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 17 лютого 2008. 
  4. http://www.statistica.md/public/files/serii_de_timp/populatie/miscarea_naturala/2.2.4.xls [Архівовано 13 листопада 2010 у Wayback Machine.] На 2008 рік
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 20 липня 2011. Процитовано 29 липня 2010. 
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 13 грудня 2010. Процитовано 31 липня 2010. 
  7. Архівована копія. Архів оригіналу за 29 жовтня 2012. Процитовано 31 липня 2010. 

Посилання[ред. | ред. код]

Леовський район Чимішлійський район Бессарабський район
Кантемірський район Тараклійський район
Кагульський район
Тараклійський район
Тараклійський район
Україна Україна
Україна Україна