Гадюка степова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Степова гадюка
Степова гадюка
Степова гадюка
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
- Зауропсиди (Sauropsida)
Ряд: Лускаті (Squamata)
Підряд: Scleroglossa
Інфраряд: Змії (Serpentes)
Надродина: Colubroidea
Родина: Гадюкові (Viperidae)
Підродина: Гадюкові
Рід: Гадюка (Vipera)
Вид: Гадюка степова
Біноміальна назва
Vipera Elena
Bonaparte, 1835
Посилання
ITIS logo.jpg ITIS: 635002
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 103942

Степова́ гадю́ка, або гадю́ка Ре́нарда (лат. Vipera Elena або лат. Vipera renardi) — вид отруйних змій роду гадюк родини гадюкові, що мешкає в Європі і Азії, в тому числі і на території України.

Опис[ред.ред. код]

Рівнинна степова гадюка — велика змія з довжиною тіла близько 550 мм і довжиною хвоста 70—90 мм, самки часто більші за самців.[1] У Поволжі максимальна довжина тіла самців досягає 610 мм, самок — 630 мм.[2] Голова злегка витягнута, краї морди підведені. Верхня поверхня голови попереду лобового і надочноямкові щитків покрита дрібними щитками неправильної форми. Міжщелепний щиток зазвичай стосується одного апікального щитка. Носовий отвір прорізано в нижній частині носового щитка. Навколо середини тулуба — 19—21 ряд лусок. Черевних щитків — 120—152, підхвостовому — 20—32 пари.

Зверху гадюка забарвлена в буро-сірі тони, з світлішою серединою спини і з чорною або темно-коричневою зигзагоподібної смугою по хребту, іноді розбитою на окремі плями. З боків тулуба — ряд темних нерізких плям. На верхній стороні голови розташований темний малюнок. Черево сіре, зі світлими крапками. меланісти дуже рідкісні і зустрічаються, зокрема, в Самарської області.

Поширення[ред.ред. код]

Ареал включає в себе Україну (Крим;Запорізька область), Казахстан, Росію (степова і лісостепова зони європейської частини, степові райони Передкавказзя і Великого Кавказу, Південного Сибіру. На півночі ареал досягає Волзько-Камського краю, на сході — Алтаю і Джунгарії.)

Спосіб життя[ред.ред. код]

Степова гадюка — типовий мешканець рівнинних і гірських полинових степів, зустрічається також на остепнених альпійських луках, сухих схилах з чагарником, в глинистих ярах і напівпустельних місцепроживання. У гори піднімається до 2500—2700 метрів над рівнем моря. В основних місцях проживання степова гадюка — звичайний вид. Іноді спостерігаються локальні скупчення до декількох десятків особин на 1 га. На півночі Нижнього Поволжя (північна межа ареалу виду) гадюка поширена широко, але мозаїчно, і її чисельність не перевищує 2—5 особин на гектар, а на окремих ділянках Саратовської області вона становить від 4 до 9 особин на гектар. У Центральному Передкавказзі змія зустрічається спорадично в усіх природних ландшафтах та їх похідних. Щільність населення максимальна в степових ландшафтах, де вона досягає 6,67 особин/га. У Калмикії середня щільність населення 0,5 ос./га, на південному заході республіки — 5—6 ос./га, а в «зміїних осередках» досягає 10— 12 особин [3] . Сезон активності триває з кінця березня — квітня по жовтень. Після зимової сплячки з'являється при температурі не нижче 4—8 °C. Навесні гадюка зустрічається на поверхні вдень, а в літні місяці — вранці і ввечері. Тривалість сезону активності в Передкавказзі становить 210—225 діб. Період спаровування в квітні — травні; в серпні самки приносять 3—10 дитинчат довжиною 130—160 мм. У Предкавказі вагітність триває 90—120 діб, самиця приносить від 4 до 24 дитинчат в липні—вересні. Довжина новонароджених особин 110—130 мм при масі тіла 3,2—4,4 м.Статевозрілості досягають на третьому році життя при довжині тулуба 270—300 мм.

На суші гадюка пересувається досить повільно, але добре плаває і може підійматися на гілки чагарників і низькорослих дерев. У пошуках їжі вона відвідує колонії мишоподібних гризунів і гнізда птахів.

Степова гадюка полює на дрібних хребетних тварин (мишоподібні гризуни, пташенята наземногніздових птахів та ящірки), прямокрилих комах (сарана, коники, цвіркуни) і павукоподібних. Молоді гадюки харчуються комахами і дрібними ящірками.

Раніше степова гадюка використовувалася для отримання отрути, але у зв'язку з різким скороченням чисельності цей промисел припинений. У багатьох районах (наприклад, в Україні) у зв'язку з розорюванням земель вона практично зникла або збереглася лише на невеликій території. У всіх європейських країнах цей вид значиться під охороною Бернської конвенції, якщо знаходиться під загрозою зникнення.

Охорона[ред.ред. код]

У всіх європейських країнах знаходиться під охороною Бернської конвенції як вид, що знаходиться під загрозою зникнення. Популяція різко падає у зв'язку з розорюванням земель. Занесена в Анотований перелік таксонів і популяції, які потребують особливої ​​уваги до їх станом у природному середовищі. Включено до Червоної книги України.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ананьєва Н. Б., Боркін Л. Я., Даревский І. С., Орлів Н. Л., 1998. Земноводні та плазуни. Енциклопедія природи Росії. М.: ABF.576 з
  2. Бакієв А. Г., Кривошеєв В. А., Файзулін А. І., 2002. Нижчі наземні хребетні (земноводні, плазуни) Самарської і Ульяновської областей: Методичний посібник для студентів. Ульяновс: УлГУ. 86 з
  3. Кірєєв В. А., 1983. Тваринний світ Калмикії. Земноводні та плазуни. Еліста: Калмицьке книжкове вид-во. 112 с.

Посилання[ред.ред. код]